49-й гуцульський стрілецький полк () — підрозділ польської армії часів Другої Речі Посполитої, що входив до 11-ї Карпатської стрілецької дивізії (Армія «Краків»).

У міжвоєнний період розміщувався в Коломиї, взяв активну участь у бойових діях під час німецького вторгнення до Польщі у вересні 1939 року. Став відомий після нічної атаки, під час якої була знищена більша частина елітного німецького окремого полку SS-Standarte Germania.

Спадкоємцем традицій полку (таких як носіння гуцульського капелюха) у сучасних збройних силах Польщі є .

Історія створення Полк створений на початку 1919 року як 15-й піхотний полк Блакитної армії. У вересні 1919 року перейменований в 40-й піхотний полк, а в березні 1920-го — в 49-й піхотний полк.

Більшість солдатів, що служили в полку, були гуцулами (в першу чергу — добровольцями, а потім призовниками), і це було враховано штабом польської армії, який 12 квітня 1937 року вирішив назвати 1-й батальйон полку гуцульським батальйоном польських легіонів, на знак вдячності за видатну службу гуцулів під час Першої світової війни.

Потім, 4 березня 1938 року, назву «гуцульський» отримав і весь полк. Крім того, солдатам було наказано, що під час проведення урочистих заходів вони повинні носити капелюхи і плащі, які є частиною традиційного гуцульського народного одягу.

Участь у другій світовій війні На початку вересня 1939 полк був перенаправлений на захід, щоб разом з іншими підрозділами Карпатської стрілецької дивізії захищати лінію «Вісла». 10 вересня в м. Блажеві 30 солдатів полку організували пастку одній з колон німецької 4-ї легкої дивізії. 11 німецьких солдатів було вбито, гуцули захопили документи, серед яких були карти. Їхні втрати обмежилися двома пораненими. Проте перевага в чисельності дала можливість німцям роздрібнити деякі польські частини. У наступні дні полк був змушений відступити, взявши участь у декількох сутичках з передовими частинами вермахту. 14 вересня він опинився в районі Судової Вишні і Яворова.

Нічна атака 14—16 вересня 1939 року відбувся жорстокий бій між німецькими і польськими військами, відомий як «Битва при Яворові». І почалося воно з бою організованому за ініціативи 49-го гуцульського стрілецького батальйону.

У ніч з 15 на 16 вересня 1939 року 49-й гуцульський стрілецький полк, за допомогою 98-го піхотного полку, здійснив атаку на частини SS-Standarte Germania, який дислокувався в районі сіл Прилбичі, Мужиловичі, Могила і Чорнокунці. Німцям було наказано закрити дороги, що ведуть на схід і запобігти атаці польських військ з боку Львова. Для того, щоб застати солдат Третього Рейху зненацька, полковники Ходала і Броніслав Пругар-Кетлинг (останній був комендантом 11-й Карпатської стрілецької дивізії) наказали своїм солдатам розрядити гвинтівки і використовувати багнети.

Менш ніж за 30-хвилин запеклого рукопашного бою, який почався о 9 годині вечора, німці зазнали катастрофічних втрат. Командир III батальйону СС оберштурмбанфюрер Віллі Кеппен і ад'ютант полку СС оберштурмфюрер Шомбург були вбиті багнетами.

Штаб СС у паніці втік до Яворова, а слідом за ними пішли ті солдати що залишились живими. Німці втратили майже всю важку техніку, в тому числі 16 75-мм і 8 105-мм артилерійських гармат, 15 AT, більшість будівельних розводів, а також всі транспортні засоби (20 броньованих машин і транспортерів, 70 мотоциклів, 50 вантажівок і автомобілів). Що стосується людських втрат СС, то один з трьох батальйонів, що входили до складу СС-Standarte Germania був повністю знищений. Весь полк СС-Standarte Germania практично припинив своє існування. Його залишки були зняті з фронту, а потім розформовані.

Наслідки Незважаючи на те, що успіх був абсолютним, німці швидко реорганізували свій захист і викликали повітряну підтримку. З іншого боку, у поляків не було достатньо досвіду, щоб використовувати захоплене обладнання, і тому вони вирішили знищити більшість із захопленого гранатами. 19 вересня, 49-му гуцульському стрілецькому полку вдалося досягти Львова, де він здався радянським військам, що досягли міста та захопили його.

У літературі Свідком цих подій став генерал Соснковський, який пізніше зобразив їх у своїй книзі «Cieniom Września». Полковник Пругар-Кетлинг також описав нічну атаку у своїх спогадах «Aby dochowac wiernosci». Він писав, що 30-хвилинний напад було скоєно в повній тиші, а паніку було видно наступного дня на застиглих обличчях загиблих німецьких солдатів. Польські командири були шоковані, побачивши, скільки озброєння було захоплено як трофей.

Див. також Гуцульський полк морської піхоти УНР

Джерела Bronisław Prugar-Ketling «Aby dochowac wiernosci», Wydawnictwo Odpowiedzialnosc i Czyn 1990, (in Polish) Aleksander Smolinski. Ciekawe dzieje barwy 49 Huculskiego Pułku Strzelcow z lat 1937—1939, Pro memoria, styczen 2004, (in Polish) Kazimierz Sosnkowski, «Cieniom wrzesnia», Warszawa 1988, (in Polish) St. Komornicki, Z. Bielecki, W. Bigoszewska, A. Jonca, «Barwa i bron Wojska Polskiego 1939—1945», Warszawa 1990. (in Polish) Zaloga, Steven. «The Polish Campaign 1939», New York 1985, Pg 52.