Політична критика — незалежне ліве медіа, засноване як українська франшиза польського видання Krytyka Polityczna. Своєю метою декларує поширення критичного знання, популяризацію ідей рівності та досягнення прогресивних суспільних змін, публікує матеріали на теми науки, культури та політики.
Історія
Журнал З 2009 року в Центрі візуальної культури НаУКМА діяв неформальний осередок журналу Krytyka Polityczna. 2011 року він почав видавати українську версію журналу під назвою «Політична критика», що стала першим міжнародним видавничим проєктом «Критики Політичної». Протягом 2011—2014 років було видано 5 чисел журналу: «Політичні наркотики» (присвячений (де)криміналізації наркотиків), «Слава ворогам!» (присвячений правому радикалізму), «Секс і політика», «СВБД ПСРТ» (присвячений репресіям проти групи «Pussy Riot»), «Нам нема що втрачати, крім наших майданів».
Рецензії на числа журналу виходили в журналах «Критика»Максим Карповець. Славой Жижек, Павло Альтхамер, Сергій Жадан…. Політична критика. 2011, № 1 // Критика. — Серпень 2011Сергій Гірік. Андреас Умланд, Антон Шеховцов, Віталій Атанасов…. Політична критика, 2011, № 2 // Критика. — Червень 2012Василь Черепанин, Леся Кульчинська, Ольга Папаш…. Політична критика. Нам нема що втрачати, крім наших Майданів // Критика. — Листопад 2016, «Спільне»Олексій Вєдров. Вороги навколо // Спільне. — 2012, № 5. і на сайті «Телекритика».
На початку 2015 року «Політична критика» спільно з Центром візуальної культури видала книжку Наталі Гуменюк «Майдан Тахрір» про події Арабської весниНаталя Гуменюк. Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції. — Київ: Політична критика. — 2015..
Сайт В січні 2015 року почав працювати український сайт «Політичної критики»Українська редакція PoliticalCritique.org Архів оригіналу за 27 січня 2015. Про відкриття сайту повідомляла газета «Zbruč».
З 2017 року сайт виступає медіапартнером Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays UA»Docudays UA. Партнери: 2017 , 2018 , 2019 .
2018 року сайт «Політична критика» запустив проєкт «Невидима праця», метою якого було показати життя, умови роботи й боротьбу за їхнє покращення людей різних професій, які, попри суспільну важливість своєї праці, нечасто потрапляють до поля зору ЗМІ.
Наприкінці 2018 року сайт перейшов на новий домен — .
2020 року «Політична критика» запустила «Школу соціального репортажу».
Після початку російського повномасштабного вторгнення «Політична критика» призупинила роботу як онлайн-медіа, частина редакції долучилася до волонтерської ініціативи «Колективи солідарності».
Див. також Krytyka Polityczna Спільне (журнал) Простори (журнал) Медуза (видавництво)
Примітки
Посилання Сайт видання Друковані числа журналу