Харитон (Карпузов) (); 14 вересня 1827, Ілинден — 20 червня 1899, Софія — архімандрит БПЦ, діяч автокефального руху Болгарської Церкви.
Біографія
Народився в 14 вересня 1827 в селі Ілинден. Навчався в монастирі святого Іоанна Хрестителя поблизу міста Серрес. Після конфлікту з грецьким єпископом повернувся до рідного села, де став священиком. Служить у місцевій церкві, де він проводить службі болгарською мовою. За це був засуджений грецьким духовенством та засланий до острова Родос. У 1865, через рік після вигнання, був випущений.
У 1871—1873 роках він був головою Болгарської громади Неврокопа.
Помер 1899 в Софії.
Джерела
Енциклопедия Пирински край. Том 1, Благоевград, 1995, стр.421. «Документи за българското Възраждане от архива на Стефан И. Веркович 1860—1893». София, 1969, стр.443. Марков, Иван. Дейци на националното Възраждане в Неврокопския край. «Просветното дело в Неврокоп /Гоце Делчев/ и Неврокопско през Възраждането». София, 1979, стр.104-107. Българската възрожденска интелигенция (енциклопедия), ДИ «Д-р Петър Берон», София, 1988, стр.678. Енциклопедия Пирински край, том 2, Благоевград, 1999, стр. 17. Маркова, Зина. «Българската екзархия 1870—1879». София, 1989, стр.78. Български екзарх Йосиф I. Дневник. София, 1992, стр.137. «Родословие на семейство Сарафови и детство на Кръстьо Сарафов», 13.07.2010