Звукоряд — послідовність звуків як системи, що визначає їх висхідний або низхідний порядок. Поступенева послідовність звуків певного ладу.
Термін звукоряд застосовують по відношенню до музичних інструментів з фіксованою висотою звуку (напр. фортепіано, гітара) або по відношенню до музичних систем, розуміючи під звукорядом усю сукупність музичних звуків у межах цих систем, що слугують матеріалом для створення музичного твору.
Побудова звукоряду Звукоряд зазвичай будують згори вниз. Більшість звукорядів, що використовуються в музичній практиці є октавними, тобто в межах кожної октави структура звукоряду є ідентичною. Виняток становить побутовий звукоряд, що застосовувався в церковній музиці, або штучний звукоряд Болена-Пірса. Октавний звукоряд можна представити як повторюваний цикл звуковисотностей у висхідному або низхідному порядку. Наприклад, тональності До-мажор відповідає висхідний звукоряд C-D-E-F-G-A-B-[C], де квадратні дужки показують, що остання нота є октавою вище ніж перша.
Елементи звукоряду в теорії музики називаються ступенями, відстань між якими називається інтервалом. Ступені звукоряду зазвичай нумерують (в мажоро-мінорній системі), або споряджають спеціальними назвами (наприклад в системах індійської музики — «шруті»)
Типи звукорядів
Звукоряди розрізняються за їх інтервальною структурою, а також за кількістю звуків у межах октави.
Європейська музична традиція ґрунтується на семиступеневому звукоряді, ступені якого мають такі назви — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. В діатонічних ладах, до яких відносяться, зокрема, натуральний мажор і мінор, ступені звукорядів утворюють між собою інтервали тону і півтону, причому в межах октави — 5 тонів і 2 півтони, а застосовуючи перенесення звуків на октаву усі ступені таких звукорядів можна розташувати по квінтах. Існують семиступеневі звукоряди і з іншою інтервальною структурою, наприклад звукоряд гармонічного мажор і мінору (т. зв. «гемілоіка») відрізняються тим, що містять ступені, що відстоять один від одного на інтервал півтора тони. Звукоряди таких ладів зазвичай прийнято порівнювати з відповідними звукорядами мажору або мінору, а відмінні ступені називати «альтерованими» (тобто зміненими).
З розвитком європейської музики семиступеневі лади могли бути вибудовані від будь-якого із звуків будь-якого іншого ладу, що призвело в результаті до формування 12-ступеневого октавного звукоряду, що використовується в сучасній музичній практиці. В той же час продовжується використання лише 7 основних назв ступенів, тоді як для позначення інших 5 («додаткових») використовуються знаки альтерації — «дієз» і «бемоль»
В неєвропейських музичних традиціях використовуються звукоряду суттєво відмінні як за кількістю ступенів, так і інтервальною структурою. Наприклад, характерна для китайської музики пентатоніка містить лише п'ять ступенів, інтервали між якими складають тон — півтора тони. Натомість в індійській музиці відомі звукові системи, звукоряди яких налічують більше 20 ступенів.
Європейській музиці XX століття характерні різноманітні експерименти, чимало з яких було спрямовано, зокрема, й на вихід за рамки традиційної 12-ступеневої системи шляхом використання штучних ладів в її межах (в цьому разі кількість ступенів зменшується), або шляхом використання мікроінтерваліки (в цьому разі кількість ступенів може бути збільшена). Широкі можливості для таких експериментів забезпечила поява електромузичних інструментів. Так, наприклад в кінці 1950-х років в СРСР було сконструйовано електронний інструмент АНС, розрахований на 72 ступені. Український вчений Геннадій Когут сконструював 17-ступеневий електроорґан, а згодом 29-, 53- і навіть 106-ступеневі інструменти. В США подібними експериментами займався Гаррі Парч, розробник 43-ступеневого звукоряду, а також конструктор ударного інструменту Quadrangularis Reversum, настроєного відповідним чином.
Див. також Вид консонансу Лад (музика) Мугам, макам «Обіходний» звукоряд Істрійський звукоряд
Література
Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С. В. Шип. — К. : Заповіт, 1998. — 368 с. — ISBN 966-7272-21-4 : Б. Ц. Yamaguchi, Masaya. 2006. The Complete Thesaurus of Musical Scales, revised edition. New York: Masaya Music Services. ISBN 0-9676353-0-6. Холопов Ю.Н. Ступени и функции, или как правильно определять гармонию // Гармония: проблемы науки и методики. Вып. 1. Ростов-на-Дону: РГК, 2002, с. 106-121.