Сухопутні війська Естонії () — об'єднані сухопутні війська сил оборони Естонії у яких вони відіграють найважливішу роль. Також зараз це найчисельніший вид збройних сил у війську, який налічує в мирний час близько 6000 солдатів, призовників та офіцерів.

Основним напрямом розвитку виду є спроможність брати участь у місіях за межами країни та спроможність проведення операцій з захисту території Естонії, також у взаємодії з союзниками. Компонент сухопутних військ в операційній структурі складається з піхотної бригади та структури територіальної оборони. Батальйонна тактична група швидкого розгортання та деякі оперативні підрозділи забезпечення будуть розгорнуті у відповідності з критеріями рекомендацій командування НАТО. Піхотна бригада буде діяти, як навчальний та підрозділ підтримки для оперативних підрозділів. Структура територіальної оборони має можливості виконувати територіальні військові завдання та підтримувати цивільні структури.

Сухопутні війська побудовані за принципом резервного комплектування, що означає що основну частину сил оборони країни складають підрозділи вишколеного резерву. Для країни з незначними людськими та економічними ресурсами, резервні сили засновані на волі до захисту громадян є єдиною життєздатною формою національної оборони.

В мирний час резервісти живуть звичайним життям, а держава турбується про їх вишкіл та закупівлю оснащення та озброєння. У воєнний час резервісти мобілізуються до підрозділів діючої армії. Резервні підрозділи формуються за територіальним принципом, тобто, комплектуються мешканцями однієї округи в складі певного підрозділу й відправляються до резерву, як цілісний, злагоджений підрозділ. Естонська армія перебуває в стані постійної готовності у взаємодії з іншими службами.

Міжвоєнна історія Протягом Естонської війни за незалежність були створені 1-ша та 2-га дивізії, 2-га дивізія в грудні 1918-січні 1919. Окремий скаутський батальйон було сформовано 21 грудня 1918.

21 листопада 1928 було створено 8 'окремих піхотних батальйонів'. Призначенням мирного часу для цих батальйонів було тренування призовників. У воєнний час батальйони повинні були розгорнутися в полки з такою же структурою, як і два основні полки оперативного реагування, що прикривали східний та південний кордон. Чисельність кожного батальйону в мирний час складала загалом 237 осіб, у штабі полку, взводі зв'язку, інженерному взводі, лижно-мотоциклетного взводу, будівельного взводу та трьох піхотних рот.

Бойові порядки воєнного часу передбачали розгортання батальйонів до розмірів полків зі збереженням їх нумерації та складом в 3 піхотні батальйони, роти зв'язку, інженерної роти, лижно-мотоциклетної роти, , будівельної роти, командос коменданта та CB командос. Загальною чисельністю в 3153 осіб.

2-й окремий піхотний батальйон дислокувався в Тарту; 3-й окремий піхотний батальйон дислокувався в Валзі; 4-й в Йихві; 5-й в Раквере; 6-й окремий піхотний батальйон дислокувався в Пярну; 8-й окремий піхотний батальйон в Валзі; 9-й в Пярну; та 10-й окремий піхотний батальйон дислокувався в Таллінні.

1 лютого 1940 року відбулася реорганізація та було створено 4-ту дивізію. Штаб 4-ї дивізії розташовувався в Вільянді. Дивізія була утворена на основі військової округи «Пярну-Вільянді» та Військової округи «Валга». Командувачем дивізії було призначено полковника Яана Майде. Чотири дивізії були активними до Радянської окупації Естонії.

Після анексії Естонії Радянським Союзом 17 серпня 1940 року, Червона армія сформувала в Таллінні 22-й територіальний стрілецький корпус. Його було сформовано як територіальну структуру Естонії на основі військових підрозділів та інституцій Естонської армії. Всі солдати й офіцери носили й далі національні однострої 1936 року, на які додалися радянські знаки розрізнення. Першим командувачем 22-го територіального стрілецького корпусу був колишній генерал-майор Естонської армії, Ґустав Йонсон, якого пізніше було заарештовано НКВС та розстріляно. Початково більшість посад в корпусі обіймалися колишніми офіцерами Естонської армії, але до середини червня 1941, навіть перед початком Німецького вторгнення до Радянського Союзу, більшість з них було заарештовано та заміщено новоприбулими офіцерами Радянської Червоної армії.

Багато з Естонських офіцерів 22-го територіального стрілецького корпусу було заарештовано та загинули в 1941—1942 в таборах Радянського Союзу; багато з них були розстріляні. Колишній командувач 180-ї стрілецької дивізії, 22-го корпусу, Ріхард Томберг (колишній командувач повітряних сил), вижив після зникнення лише через те, що від 1942 року був затребуваним Військовою академією імені М. В. Фрунзе, як викладач. Його було заарештовано в лютому 1944 року (його було звільнено з табору та реабілітовано в 1956 році). Деякі офіцери 22-го стрілецького корпусу, серед яких був Альфонс Ребане, змогли втекти від радянської влади в період між звільненням з війська та планом щодо їх арешту. Деякі втекли закордон, деякі вийшли з підпілля тільки після вступу Німецьких військ в липні — серпні 1941 року, деякі з них зголосилися до естонських національних формувань та билися поряд з німецькими військами, або були завербовані до естонських організацій контрольованих німецькою адміністрацією.

22-й територіальний стрілецький корпус був частиною 'діючої армії' протягом Другої світової війни від 22 червня 1941 до 31 серпня 1941 року. 22 червня 1941 року штаб корпусу дислокувався в селищі Рев.

Організація Сухопутні війська Естонії активно використовують 7 організаційних рівнів підрозділів: вогневі маневрені групи (), вогневі групи (), секції (), чоти (), компанії (), батальйони () та бригади ().

Структура дивізії () не використовувалася до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, 2023 року створена як структура військового часуGeneral: Division allows Estonia to hit the enemy hundreds of kilometers away .

Структура мирного часу Дві бригади мають скорочений штат в мирний час. Єдиними підрозділами розгорнутими за повним штатом весь час є командування обох бригад, Скаутський батальйон та EOD/Demining Service. 2-гу піхотну бригаду було сформовано 1 серпня 2014 року. Бригада буде продовжувати розгортання нових підрозділів до набуття повних бойових спроможностей, щонайдовше, до 2022 року. Паралельно із цим 1-ша бригада переформовується на механізовану з колісними бойовими машинами піхоти та самохідною артилерією. У військовий час дві бригади будуть розгорнуті до повної чисельності за рахунок резервістів. Крім того, на базі двох сухопутних бригад сил оборони Естонії розгортається велика кількість менших легкопіхотних підрозділів ліги оборони Естонії, завданнями яких є локальна оборона та диверсійна діяльність в тилу ворога.

до 2013

1-ша піхотна бригада штаб (Палдіскі) розвідувальний батальйон піхотний батальйон «Калев» окремий батальйон забезпечення Північно-східна округа оборони штаб (Тапа) Інженерний батальйон — Pioneeripataljon 1-й артилерійський дивізіон — Suurtükiväepataljon протиповітряний дивізіон — Õhutõrjepataljon центральний військовий полігон — Keskpolügoon Віруський піхотний батальйон — Viru jalaväepataljon (Йихві) Північна округа оборони штаб (Таллінн) батальйон штабу та зв'язку — Sidestaabipataljon гвардійський батальйон — Vahipataljon Південна округа оборони штаб (Тарту) піхотний батальйон Купер'янова Західна округа оборони штаб (Пярну) Пярнуський піхотний батальйон й окремий навчальний центр — Jalaväe väljaõppekeskus Pärnu Üksik-jalaväepataljon Центр миротворчих операцій — Rahuoperatsioonide Keskus

з 2023

Естонська дивізія 1-ша піхотна бригада1st Infantry Brigade штаб бригади (Тапа) скаутський батальйон піхотний батальйон «Калев»

зенітний дивізіон

батальйон забезпечення протитанкова батарея рота зв'язку розвідувальна рота 2-га піхотна бригада2nd Infantry Brigade штаб бригади (Луунья) піхотний батальйон Купер'янова 2-й піхотний батальйон 3-й піхотний батальйон зенітний дивізіон інженерний батальйон батальйон забезпечення протитанкова батарея рота зв'язку розвідувальна рота дивізійні підрозділиEstonian Division артилерійський полк батальйон забезпечення батальйон зв'язку розвідувальний батальйон

Персонал

Професійні підрозділи Зараз в структурі сухопутних військ присутні два професійні піхотні батальйони (Скаутський батальйон та батальйон «Калев»).

Також існують .

Вишкіл

Звання

Оснащення

Зброя Хоча сили оборони використовують різну індивідуальну зброю для забезпечення легкої вогневої міці на коротких дистанціях, стандартною штатню зброєю використовуваною сухопутними військами є варіанти вітчизняної модифікації штурмових гвинтівок 7.62мм AK4 та 5.56мм Galil-AR,Military assault rifles . EDF military equipment, обидві з яких планується замінити до 2021 року, як і пістолет-кулемет 9 мм варіації MP5 для .Light arms of the Estonian Ground Force Journal «Kaitse Kodu», Vol. 6, 2009. Основною другорядною зброєю є 9мм напівавтоматичні пістолети ПМ та USP.Military equipment of the Estonian Ground Force: individual and crew served weapons . Kaitseväe Võru Lahingukool, Sõduri Käsiraamat, Võru, 2013. Деякі підрозділи забезпечуються різною спеціалізованою зброєю, включаючи легкі кулемети Galil-ARM та Negev, задля забезпечення вогню на придушення на рівні вогневої групи.EDF weapons: light machine guns . EDF military equipment непрямий вогонь забезпечується за допомогою гранатометів M-69 та CG M3.EDF weapons: grenade launchers . EDF military equipment 18.53 мм дворежимна рушниця використовується для вибиття дверей та бою на коротких дистанціях.EDF weapons: combat shotguns . EDF military equipment Модифікації національного виробництва 7.62мм M14 автоматичної гвинтівки селективного режиму вогню TP2 та Galil-S використовуються для снайперів,EDF weapons: sniper rifles . EDF military equipment разом із 8.6мм та 12.7 мм важкою снайперською гвинтівкою Hecate II використовуються стрільцями.EDF weapons: heavy sniper rifles . EDF military equipment Також використовуються ручні гранати, осколкові та димові гранати разом із гранатометами, такими як HK-GLM та HK-79N,EDF weapons: grenade launcher modules . EDF military equipment.

Сили оборони також використовують різне важче озброєння з обслугою задля забезпечення середньої та важкої вогневої потуги на відстанях, які перевищують дальність індивідуальної зброї. Основними середніми кулеметами сухопутних військ 7.62 мм є MG-3 та KSP-58. Важкі кулемети 12.7мм Browning M2HB восновному використовуються змонтованими на техніці, яку використовує моторизована піхота. Сухопутні війська використовують два типи мінометів для непрямої вогневої підтримки, коли важча артилерія може бути непридатною або недоступною до застосування. Найменшим з них є 81 мм міномети M252, B455 та L16A1, які зазвичай використовуються на рівні роти. Вищий ешелон, піхотниі батальйони, має для підтримки на вибір 120 мм міномети та 2Б11, які зазвичай є в штаті моторизованих підрозділів. Вогневу підтримку для піхотних підрозділів забезпечують буксировані гаубиці, включаючи легшу 122мм Д-30H63 та важчу 155мм FH-70.