Бої за 32-й блокпост, прозваний як «долина смерті» — бойові дії, що тривали 13—28 жовтня 2014 року за блокпост на «Бахмутці» — трасі (). 32-й блокпост був розташований неподалік с. Сміле і м. Слов'яносербськ.
32-й блокпост утримували порядка 120 бійців зі складу Вінницького полку НГУ та 80-ї аеромобільної бригади. Після Мінського перемир'я ватажки проросійських збройних угруповань запевнили, що не відкриватимуть вогню і домовилися збудувати власний опорний пункт між 31-м і 32-м блокпостом. Невдовзі вони почали блокування 32-го блокпосту від доправлення туди води, провізії, екіпіровки та боєприпасів.
Українське командування організовувало спроби прориву до 32-го блокпоста, проте майже кожна спроба завершувалася втратами бронетехніки. У бою 15 жовтня український танк знищив протитанковий розрахунок під командуванням старшого лейтенанта 200-ї мотострілецької бригади Збройних сил РФ Євгена Трундаєва. Члени НЗФ відплатили тим, що стратили полоненого айдарівця Олександра Піскіжова. Євгенові Трундаєву в Росії присвоєно звання Героя Росії.
Внаслідок блокування в останніх числах жовтня майже половина особового складу 32-го блокпоста не могла долучатися до боїв через захворювання та знесилення. В ході переговорів на місцевому рівні з командуванням проросійських сил досягнуто домовленості про вихід українських військ зі зброєю з 32-го блокпоста. У ніч проти 28 жовтня відбувся вихід українських сил «зеленим коридором», що пройшов за умовами домовленості, без втрат жодної зі сторін.
Передумови У серпні 2014 року 32-й блокпост утримували бійці 21-ї окремої бригади НГУ, яких згодом було замінено на 120 бійців Вінницького полку НГУ.
За даними РНБО, озвученими 18 жовтня вже в ході боїв, ще у вересні 32-й блокпост був на відстані 250 метрів оточений позиціями незаконних збройних формувань і російських найманців.
Блокпост утримували порядка 120 бійців 3-го батальйону Вінницького полку Національної гвардії та 4-ї роти 2-го батальйону 80-ї аеромобільної бригади. Командувачем десантників на блокпосту був старший лейтенант Володимир Вишневський.
Комбат проросійського формування Володимир Цвях про зведення позицій біля 32-го блокпосту:
Володимир Цвях про 32-й блокпост:
Перебіг бойових дій 13 жовтня, за повідомленням Геннадія Москаля, біля села Сміле розвідувальна група 80-ї аеромобільної бригади вступила в бій із бойовиками батальйону «Дон», напад відбитий, жертв та поранених серед військових не було. З 11.50 до 12.20 тривав мінометний обстріл 32-го посту Нацгвардії, після чого бойовики здійснили штурм блокпосту.
Того дня, 13 жовтня, підрозділ 80-ї аеромобільної бригади спробував здійснити прорив з 32-го блокпосту у напрямку 31-го. Три БТР-80 йшли широким фронтом по полям на позиції проросійських сил, десантники йшли позаду під їх прикриттям. Середній бронетранспортер був вражений гранатометом і вийшов з ладу, але увесь екіпаж успішно покинув машину. До противника було порядка 700 метрів, проте втрата БТРа лишала без прикриття інші бойові машини, тому старший лейтенант Володимир Вишневський скомандував відступ. За мить вибухом з підствольного гранатомета йому відірвало ногу, проте він зумів надати собі першу допомогу і повзти з поля бою поки йому не прийшли на поміч два побратими.
Геннадій Москаль наступного дня повідомив, що на допомогу Нацгвардії прибула 80-та аеромобільна бригада, в результаті бою українські військові втратили два БТР, один офіцер і троє солдатів дістали поранення.
14 жовтня, в день Святої Покрови, комбат 40-го полку НГУ майор Анатолій Боженко отримав завдання провести розвідку на підступах до 32-го блокпосту. Колона складалася з двох бойових машин — БМП і БТР. Колона висунулась зранку, і під час руху до точки призначення під шаленим обстрілом було підбито БМП — до 32-го блокпосту прорвався лише БТР з комбатом. Оцінивши обстановку на 32-му, Анатолій вирішив іти на допомогу екіпажу підбитого БМП, не знаючи на той момент, що екіпажу вдалося вибратися з машини і врятуватися. За словами Анатолія, коли вони поверталися, побачили підбитий БМП на полі край дороги між 31-м і 32-м блокпостом. На під'їзді до машини у їх БТР заклинило башту і відмовила гармата. Як тільки БТР зупинився біля БМП, його вразила протитанкова ракета — прицільний постріл влучив у башту, її повністю відірвало. За словами Анатолія, солдат Євген Лабун, який знаходився під баштою, а також навідник гармати Сергій Думанський одразу загинули. Від вибуху через відчинені задні двері першим вилетів командир БТРа старший лейтенант Олександр Москалюк, вибралися також сам майор Боженко, солдат Петро Стус та неушкоджений водій. Була 10:00 ранку, коли Анатолій телефоном повідомив командування про двох загиблих, і знепритомнів. Надвечір комбата Боженка привели до тями працівники СММ ОБСЄ, і його разом зі Стусом взяли в полон бойовики. На той час Олександр Москалюк вже загинув від втрати крові. Того дня по обіді було повідомлено, що в районі 32-го блокпосту, неточно вказаного Еспресо як село Бахмутка, точаться бої. За повідомленням губернатора Луганщини Геннадія Москаля, поранені п'ятеро українських силовиків, було підбито 1 українську БМП та 1 БТР. Москаль також зазначив, що про ймовірний напад було відомо заздалегідь — про це повідомляли і місцеві мешканці, і бойовики отамана Козіцина, що оточили і вимагали здати 32-й блокпост. Проте гарнізон блокпосту не було підсилено.
Наступного дня, 15 жовтня, було повідомлено що з 8.00 до 8.40, а потім о 10.10 тривав обстріл 32-го блокпосту з мінометів. О 10.45 відбулося бойове зіткнення групи 24-ї бригади ЗСУ, яка йшла на підмогу 32-му блокпосту Нацгвардії, з бойовиками. З українського боку є втрати бронетехніки. Близько 15-ї години група 80-ї аеромобільної бригади ЗСУ, що йшла на підмогу нацгвардійцям, потрапила в засідку. З нашого боку є втрати бронетехніки, число вбитих та поранених з'ясовується. У інтерв'ю за листопад 2016 року Анатолій Боженко сказав, що у тому БТР було всього 8 бійців, з яких вижили тільки двоє. Він згадує, що був і неушкоджений водій, але від іншого бронетранспортера.
15 жовтня після 2-ї годині ночі бойовики обстріляли, а потім оточили місцевість поблизу 31 та 32 блокпостів Нацгвардії в районі Бахмутки, там тривав бій, — повідомив Геннадій Москаль зранку. За його даними, в оточенні під Бахмуткою опинилося 112 бійців збройних сил та Нацгвардії, до полону потрапили чимало поранених та контужених, серед них командир батальйону:
Спроби представників ОБСЄ по телефону домовитися з керівництвом «ЛНР» припинити вогонь були безрезультатними, бойовики «Війська донського» не визнають зверхності ЛНР. Того ж дня Пресцентр АТО повідомляє, що ситуація на блокпосту поблизу Бахмутки складна, але контрольована; організовано охорону та оборону, особовий склад забезпечений засобами вогневого ураження та бронетехнікою. Задля деблокування блокпосту силами АТО надається військовим на блокпосту підтримка вогневими засобами та резервними підрозділами". В другій половині дня Геннадій Москаль закликає мешканців та гостей Луганщини утримуватися від поїздок по Бахмутці: «Луганська облдержадміністрація просить мешканців та гостей Луганщини утриматися від поїздок по автодорозі Бахмутка між м. Гірське Попаснянського району та Луганськом. Через бойові дії та збройні провокації так званих козаків „Війська донського“ дорога закрита, з'являтися там небезпечно для життя». Протягом дня терористи обстрілюють з мінометів та установок «Град» позиції українських сил біля Смілого, особовий склад блокпосту спільно з підрозділами вогневої підтримки і бронегрупою сил АТО здійснює заходи, спрямовані на блокування та ліквідацію «неконтрольованих» бандитських угруповань, по офіційній інформації — блокпост дообладнано та посилено засобами вогневого ураження і бронетехнікою.
15 жовтня група батальйону «Айдар» отримала завдання від т.в.о. Холода виїхати на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле, який потребував допомоги. За словами бійця Айдару Максима Вакуленка, псевдо «Елвіс», група у складі 30 чоловік виїхала з 31-го блокпосту надвечір. Колона Айдару складалася з білого Volkswagen Т4 на польських номерах, Mitsubishi L200, що перевозив боєкомплект, та Mercedes E210. У мікроавтобусі Фольксваген всього було 8 чоловік, за кермом був командир Золотої сотні Олександр «Італієць». Мікроавтобус проїхав 3-4 км, проколов колесо, проїжджаючи згорілу бронетехніку, і потрапив під обстріл — командира одразу поранило, мікроавтобус занесло в кювет перед позиціями росіян. Загорівся і пікап L200, у ньому важко поранило Владислава Царенка. Айдарівці вибралися з палаючого пікапа, витягли й Владислава, проте він невдовзі помер.
Позиції проросійських сил знаходилися біля траси — це були укріплення з бліндажем, який утримували члени батальйону «Хуліган» — російські найманці з Уралу. На їх позиціях висів український прапор. Ховаючись за мікроавтобусом, бійці Айдару деякий час вели перестрілку з росіянами, хоча були поранені усі, окрім Сергія Дикого і Гуцула. Врешті їх взяли в полон, росіяни затягнули полонених до себе на позиції. Юрій «Ока» невдовзі помер від поранень.
За айдарівцями йшла колона 24 ОМБр. Валерій Холонівець, замкомвзводу 4-ї роти, згадує, що колона складалася з двох танків, позаду йшла його БМП-2. За його словами, біля села Оріховеневідомо Оріхове (Попаснянський район) чи Оріхове-Донецьке БМП-2 була підбита, Валерій потрапив до полону. За словами Вакуленка, колона з трьох танків йшла їм на допомогу, два з яких були підбиті ще на підході. Під час бою український танк зробив постріл у бруствер, внаслідок вибуху на місці загинуло двоє членів Хулігану — Василь Жуков «Батя» і Геннадій Корольов «Елвіс». Ще одному росіянину, Михайлу Лаптєву, в тому бою снарядом з гармати БТР-4 Буцефал відірвало ногу. За словами Євгенія Локтіонова, ще одного росіянина з блокпосту, український танк уже був ними підпалений і горів, коли зробив постріл в їх окоп. За словами Михайла Жукова, сина убитого Василя Жукова, цей танк витримав 8 влучань гранатометів і 2 влучання Шмеля, після чого ще зміг пройти кілометр. Тільки після цього екіпаж покинув танк, але був взятий у полон. Одразу після бою повідомлялося, що під час бою загинули 8 українських бійців, 2 були захоплені у полон, ще 3 поранені. 27 жовтня з місця бою вивезли 4 тіла та фрагменти тіл ще 4—6 бійців. Тіла були ідентифіковані — це айдарівці Олександр Піскіжов, Юрій Полєно та Владислав Царенко, а також офіцер НГУ Олександр Москалюк. Пізніше стало відомо, що 15 жовтня 2014 року у бою під 32-м блокпостом було вбито старшого лейтенанта 200-ї мотострілецької бригади Збройних сил РФ, командувача протитанковим підрозділом Євгена Трундаєва. Згодом Трундаєву було таємно присвоєно звання Героя Росії. 25 грудня 2014 року Максим Відецьких, громадянин РФ і учасник бою 15 жовтня, підтвердив смерть «старшого лейтенента, птурщика Євгена» у бою під 32-м блокпостом. Максим Відецьких також розповів, що після бою вони взяли у полон 6 бійців Айдару, і стратили щонайменше їхнього командира, відплативши за смерть Трундаєва. Підтверджує страту полоненого айдарівця росіянин Євгеній Локтіонов і айдарівець Максим Вакуленко — старшого сержанта Олександра Піскіжова на псевдо Італієць били прикладами по голові поки не розбили череп, після чого застрелили.
Полоненого того дня бійця 24 ОМБр Валерія Холонівця було звільнено з полону у січні 2015 року.
16 жовтня українські сили продовжували закріплюватися на позиціях біля траси та збільшувати чисельність військової техніки (при цьому РНБО в релізі говорить про село Бахмутівку). 17 жовтня повідомлялося, що 5 бійців Нацгвардії вважаються зниклими безвісти після засідки 16 жовтня, поводяться пошукові роботи. 22 жовтня пресслужба МВС повідомила, що 16 жовтня під час артобстрілу колони, котра рухалася зі сторони блокпоста в селі Нижнє Попаснянського району у напрямі Смілого, терористами були знищені три БТР-4Е, та пропали у бою безвісти п'ять військовослужбовців.