Володи́мир Ники́форович Богу́цький (; , с. Зарічне, Берестейський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія — , Харків, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний і партійний діяч. Заступник народного комісара продовольства УСРР (1923—1924), голова виконавчих комітетів Маріупольської та Кременчуцької окружних рад, голова правління Українського сільськогосподарського банку (Укрсільбанку), перший заступник голови виконавчих комітетів Київської та Харківської обласних рад, голова Харківської міської ради (1935—1937). Член Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК).

У 1920-х роках належав до керівників радянської господарської адміністрації України, опікувався питаннями продовольчої політики, експорту зерна, фінансів, сільськогосподарського кредитування, розвитку портової інфраструктури та місцевого самоврядування. Як голова Маріупольського окрвиконкому виступав за механізацію Маріупольського порту, розширення забезпечення сільського господарства технікою та вдосконалення бюджетної політики УСРР.

11 січня 1937 року був заарештований органами НКВС. 8 липня 1937 року засуджений до розстрілу Військовою колегією Верховного суду СРСР та того ж дня страчений у Харкові. У 1956 році посмертно реабілітований.

Життєпис

Кар'єра в Росії Народився 1891 року в селянській родині Никифора Богуцького в селі Зарічне Берестейського повіту Гродненської губернії. Українець. Здобув освіту народного вчителя. Працював учителем. Член РКП(б) з 1918 року. У 1914—1917 роках служив рядовим у Російській імператорській армії. З початку 1918 року працював у системі продовольчих органів радянської влади. У 1918—1920 роках був представником Московського продовольчого комітету в Херсонській губернії. Як представник Московського обласного продовольчого комітету був направлений в Україну для організації заготівлі хліба для голодуючих губерній. Того ж року виконував обов'язки уповноваженого Московського обласного продовольчого комітету в Рязані, а згодом — у Ярославлі, де одночасно був призначений уповноваженим Народного комісаріату продовольства та членом колегії Ярославського губернського продовольчого комітету.

У 1919 році обіймав посаду уповноваженого Головного продовольчого управління (Главпродукта) по Ярославській і Костромській губерніях. На початку 1920 року був заступником Ярославського губернського продовольчого комісара, після чого працював уповноваженим Народного комісаріату продовольства з обстеження продовольчих органів Уралу, а згодом — Пензенським губернським продовольчим комісаром. У 1921—1922 роках був заступником голови Сибірського продовольчого комітету (Сибпродкому), а з березня до червня 1922 року виконував обов'язки його голови та одночасно був уповноваженим «Хлібопродукту». Із жовтня 1922 року працював в Українській СРР як член колегії Народного комісаріату продовольства УСРР, а з 31 січня 1923 року — заступник народного комісара продовольства УСРР.

В українському радянському продовольстві З жовтня 1922 по січень 1937 року працював виключно в УСРР. До 1924 року — заступник народного комісара продовольства Української СРР. Потім обирався членом Донецького губвиконкому і губкому КП(б)У. У серпні 1923 року, напередодні початку експортної кампанії зерна, як заступник народного комісара продовольства УСРР Володимир Богуцький здійснив робочу поїздку до регіонів України разом із представниками організацій, задіяних в експорті. В інтерв'ю газеті «Звезда» він повідомив, що практична підготовка до експорту вже розпочалася: тривала заготівля зерна, у портах виконувалися ремонтні роботи, а на той час було заготовлено близько 1,5–2 млн пудів збіжжя. За словами Богуцького, основні закупівлі здійснювали Держбанк, «Хлебопродукт», Держторг і кооперативні організації, тоді як Народний комісаріат продовольства забезпечував їх складськими приміщеннями та, за потреби, надавав організаційну підтримку. Найактивніше заготівля зерна проводилася в Катеринославській, Донецькій, Одеській та частково Полтавській губерніях, що пояснювалося вигідними умовами транспортування до експортних портів.

1 листопада 1923 року на об'єднаному засіданні Президії ВУЦВК і Ради народних комісарів УСРР за участю голів губернських виконавчих комітетів Володимир Богуцький як заступник народного комісара продовольства УСРР виступив із доповіддю про перебіг кампанії зі збору єдиного сільськогосподарського податку. Він повідомив, що станом на 1 листопада в Україні було зібрано близько 90 млн пудів у житніх одиницях, що становило 50 % річного плану. За його даними, 23 млн пудів надійшло натурою, близько 5 млн пудів — облігаціями хлібної позики, а решта — у грошовій формі. Богуцький також поінформував про рішення Наркомпроду дозволити заміну грошової частини податку натуральними поставками та про запровадження з 10 листопада нового порядку обчислення грошових еквівалентів, покликаного врегулювати систему оподаткування. Його доповідь стала основою для подальшого обговорення шляхів удосконалення податкової кампанії. Розроблення відповідних пропозицій було доручено спеціальній комісії.

Керівництво окружними комітетами У 1925—1927 роках — голова виконавчого комітету Маріупольської окружної ради, а згодом і голова виконавчого комітету Кременчуцької окружної ради. У ході обговорення звіту уряду УСРР на вечірньому засіданні IX-го Всеукраїнського з'їзду Рад 5 травня 1925 року Володимир Богуцький, виступаючи як представник Донеччини, акцентував увагу на необхідності розвитку портового господарства республіки. У своїй промові він наголосив на потребі систематичної роботи, спрямованої на поліпшення стану українських морських портів, розглядаючи модернізацію портової інфраструктури як важливу складову економічного розвитку УСРР.

В липні 1925 року Володимир Богуцький, перебуваючи на посаді голови Маріупольського окружного виконавчого комітету, взяв участь в обговоренні доповіді Голяєва щодо забезпечення сільського господарства збиральною технікою. Під час дебатів він зазначив, що селянські господарства Маріупольської округи були забезпечені збиральними машинами лише на 50–60 %, і за умови очікуваного високого врожаю цього було недостатньо для своєчасного проведення жнив. Богуцький наголошував на необхідності додаткового постачання сільськогосподарських машин, оскільки їх нестача могла суттєво ускладнити збиральну кампанію.

У жовтні 1925 року під час обговорення виконання державного бюджету УСРР за 1924/25 бюджетний рік та проєкту бюджету на 1925/26 рік Володимир Богуцький виступив із доповіддю про бюджетну політику республіки. У своїй промові Володимир Богуцький наголошував на необхідності чіткого узгодження союзного та республіканського бюджетів, зазначаючи, що бюджет УСРР охоплює всі передбачені доходи й видатки республіки. Він повідомив, що порівняно з попереднім роком державний бюджет УСРР зріс із 71 до 165 млн карбованців, а разом із бюджетом надзвичайних доходів і видатків становив 274 млн карбованців. Володимир Богуцький також відкинув твердження про нібито утиски України при розподілі союзних коштів, підкресливши, що взаємини між союзними республіками ґрунтуються на добровільній союзній угоді та взаємних правах і обов'язках. У зв'язку з ліквідацією губерній і переходом до триступеневої системи управління він виступив за перегляд нормативної бази, що регулювала місцеві фінанси та формування місцевих бюджетів.

Під час обговорення доповіді голови Ради народних комісарів УСРР Власа Чубаря на Всеукраїнському з'їзді Рад у 1925 році Володимир Богуцький звернув увагу на проблеми функціонування Маріупольського морського порту. Він підкреслював його важливе значення для розвитку радянського експорту та виступав за проведення механізації портового господарства, будівництво житла для портових робітників і вдосконалення організації роботи порту, що мало сприяти підвищенню ефективності експортних перевезень.

Голова Укрсільбанку У 1927—1929 роках — голова правління Українського сільськогосподарського банку (Укрсільбанк). 5 березня 1927 року Володимира Богуцького було обрано головою правління Українського сільськогосподарського банку (Укрсільбанку) рішенням Всеукраїнського з'їзду пайовиків банку. З'їзд затвердив фінансовий план Укрсільбанку на 1927 рік, який передбачав спрямування 100 млн карбованців на кредитування сільського господарства, із яких 60 млн мав надати безпосередньо Укрсільбанк. У своїх рішеннях делегати наголосили на необхідності посилення кредитування незаможного селянства, розширення фінансування степових регіонів України та збільшення статутного капіталу банку з 13 до 25 млн карбованців. Одразу після завершення з'їзду відбулося перше засідання новообраної ради банку, яку очолив Олександр Шліхтер, тоді як керівництво поточною діяльністю Укрсільбанку було покладено на Володимира Богуцького.

За час роботи головою Укрсільбанку Богуцький неодноразово піддавався критиці своїм попередником Василем Порайком за недостатнє кредитування селян середнього класу, які на думку Порайка мали б стати основним класом на селі. У травні 1928 року, виступаючи на Всеукраїнському з'їзді колгоспів, голова правління Українського сільськогосподарського банку (Укрсільбанку) Володимир Богуцький виголосив доповідь про стан кредитування колективних господарств. Він зазначив, що обсяги кредитування колгоспів порівняно з попереднім роком суттєво зросли: якщо у 1927 році вони отримали близько 7 млн карбованців кредитів, з яких 75 % становили довгострокові позики, то у 1928 році передбачалося виділити вже 18 млн карбованців виключно у формі довгострокового кредитування. За словами Богуцького, протягом першого півріччя на місця вже було перераховано близько 70 % запланованих коштів. Водночас він звернув увагу на численні недоліки в роботі кредитних товариств, які самовільно скорочували строки кредитування, допускали бюрократичну тяганину та затримували видачу позик. Як приклад Богуцький навів випадок в Автономній Молдавській СРР, де колективне господарство, що подало заявку на кредит для проведення жнив у липні попереднього року, отримало кошти лише в жовтні. Окремо він наголосив, що окремі колгоспи використовували кредити не за виробничим призначенням, а на споживчі потреби, і закликав приділяти максимальну увагу вдосконаленню системи кредитування колективних господарств.

Управлінська діяльність в Києві та Харкові З 1929 року — начальник Управління водного господарства Української СРР. У 1932 — червні 1934 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради. У вересні 1933 року, обіймаючи посаду першого заступника голови Київського облвиконкому, Володимир Богуцький виступив на обласній нараді працівників юстиції Київщини, де розглядались питання реформування органів прокуратури та суду. У своїй доповіді він акцентував увагу на необхідності покращення взаємодії прокуратури з місцевими органами влади, усунення недоліків у її роботі та забезпечення підтримки органів юстиції з боку обласного виконавчого комітету.

У червні 1934 — жовтні 1935 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Харківської обласної ради. У жовтні 1935 — січні 1937 року — голова Харківської міської ради, де змінив на цій посаді С. Б. Саратiкова. У грудні 1935 року, перебуваючи на посаді голови Харківської міської ради, Володимир Богуцький взяв участь в урочистостях з нагоди 130-річчя Харківського державного університету та 125-річчя Харківського медичного інституту. На спільному урочистому засіданні президій Харківського облвиконкому, міської ради та обласної профспілкової ради він виступив із промовою, в якій наголосив на розвитку української культури, «національної за формою і соціалістичної за змістом». Святкування відбулося за участю представників керівництва УСРР, провідних учених СРСР та численних гостей із союзних республік. Учасники засідання ухвалили привітальні телеграми керівництву СРСР і УСРР, а також відзначили професорів Харківського університету й медичного інституту державними нагородами.

Арешт і страта