Феофа́н Затво́рник (, у миру Георгій Васильович Говоров; 10 січня 1815 — 19 січня 1894) — російський святий, Тамбовський та Владимирський єпископ, богослов, публіцист-проповідник.
Біографія Георгій Васильович Говоров народився 10 січня 1815 року в селі Чернава Єлецького повіту Орловської губернії. Його батько був священослужителем.
Навчався в Лівенському духовному училищі, Орловській семінарії, Київській духовній академії.
У 1841 році, в Києві прийняв постриг з ім'ям Феофан, у том ж році був рукоположений в ієродиякона і ієромонаха. Після рукоположення служив інспектором у духовних навчальних закладах, був ректором у Санкт-Петербурзькій духовній академії.
У 1850-х роках неодноразово відвідував Палестину в складі російської духовної місії, а також Константинополь як настоятель посольської церкви (під час цих поїздок відбувається поглиблене вивчення аскетичної літератури православного Сходу).
1 червня 1859 року в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври була звершена хіротонія і наречення Феофана в єпископи Тамбовської єпархії, згодом послідувало перенесення на древню, більш обширну Владимирську кафедру.
У 1866 році єпископ Феофан раптово подав до Священного Синоду прохання про звільнення його у спокій з правом перебування у Вишенській пустині Тамбовської єпархії, яке було незабаром схвалено.
У 1872 році святитель Феофан відійшов у відлюдність. Крім праць, він провадив велике листування з людьми. Щоденно пошта приносила від 20 до 40 листів, при цьому святитель Феофан обов'язково відповідав на кожен з них.
Феофан Затворник Вишенський помер 19 січня 1894 року на свято Хрещення Господнього.
На Помісному соборі Руської православної церкви в 1988 році, присвяченому 1000-літтю Хрещення Русі, Феофан Затворник був прилічений до лику святих. У рішенні Собору зазначалося:
Праці Феофана Затворника Діяльність Феофана Затворника поділяється 1872 роком — до і після усамітнення.
До усамітнення написані: Збірник проповідей «Слово архімандрита Феофана» (1859). Книга лекцій «Шлях до спасіння» (1868—1869) про православну освіту і виховання (в тому числі юнацтва).
Протягом всього відлюднення (до самої смерті) в монастирі написані: «Збірка листів» (повністю видано після смерті в 1898—1901 роках) — роздуми про християнське життя, поконання спокус і слабодушшя, остаточні долі людства. Монументальний переклад патристичної літератури — «Добротолюбіє». Розширений переклад твору Il combattimento spirituale (букв. Бій духовний).
Знамениті висловлювання «Бог нікого не залишає. У Нього всі діти. Немає пасинків. І тяжкі випадковості, і стани — все на добро нам посилаються». «Увага до того, що буває в серці та виходить з нього — є головною справою християнського правильного життя». «Треба стежити за собою». «Егоїзм треба вбити. Якщо самі не вб'єте, то Господь молот за молотом буде посилати всілякі невдачі, щоби розбити цей камінь». Примітки
Посилання Феофан Самітник в Науковій бібліотеці Про молитву Ісусову Праці Святителя Феофана Поради святителя Феофана Самітника Витяги із Філокалії (Добротолюбія) Св. Теодор Студит. Повчання монахам (Kindle Edition)