Мико́ла Дани́лович Касау́ров — радянський діяч, шахтар, начальник комбінату «Сталінвугілля», Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948). Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 р. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938–1947). Член Бюджетної комісії, член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
Біографія Народився в родині робітника в селищі Макіївка, тепер місто Макіївка, Донецька область, Україна. Трудову діяльність розпочав у 1910 році, з 14 років працював дверовим на шахті «Олександра» Бельгійського акціонерного товариства. У 1911 році перейшов на шахту «Марія» Петро-мар'ївського рудника (пізніше — рудника імені Менжинського Первомайського тресту Первомайськвугілля), де працював коногоном, вибійником, дільничним десятником. З 1924 року — на керівних посадах: помічник завідувача шахти, завідувач спуском і підйомом, помічник головного інженера шахти.
Член РКП(б) з 1925 року.
З 1930 року — завідувач шахти № 6 Голубовського рудоуправління (місто Кадіївка). У 1931 році за розробку і застосування на практиці методу безперервного потоку вуглевидобутку нагороджений орденом Леніна. Того ж року був направлений на навчання в Москву.
У 1937 році закінчив промислову академію імені Кагановича в Москві. Отримав призначення заступником керуючого тресту «Куйбишеввугілля», потім працював завідувачем шахти № 22/6 імені Кірова Донецької області. Одночасно керував розробкою 200-метрової лави шахти імені Менжинського. Організував на ній злагоджену роботу механізмів і домігся видатних результатів, на всіх лавах шахти запровадив графік циклічності, в результаті шахта різко підняла видобуток вугілля, за що Касауров був премійований автомобілем і нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
До 3 червня 1938 році працював керуючим тресту «Куйбишеввугілля».
Від 3 червня 1938 року — начальник тресту «Донбасвугілля» Сталінської областіТов. Н. Д. Касауров — начальник Донбассугля // Социалистический Донбасс : газета. — Сталино, 1938. — 5 июня. — С. 1. , начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Сталінсько-Куйбишевській виборчій окрузі № 267 Сталінської області.
З кінця 1938 року — начальник Головного управління вугільної промисловості («Головвугілля») Донбасу і Кавказу Народного комісаріату паливної (з жовтня 1939 року — вугільної) промисловості СРСР.
У квітні 1940 року переведений на роботу в центральний апарат Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР: начальник відділу капітального ремонту наркомату, керуючий Всесоюзного топографо-маркшейдерського тресту.
З початком німецько-радянської війни, у липні 1941 року був призначений завідувачем шахти № 20 у Тульській області. З січня 1942 року — в евакуації. Працював у тресті «Хакасвугілля» заступником головного інженера, завідувачем шахти № 13, потім № 7.
У листопаді 1943 року повернувся на Донбас. Працював на посадах начальника шахт «Аннінська» та № 18 тресту «Кадіїввугілля». У 1945–1946 роках — заступник голови виконавчого комітету Кадіївської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області, заступник керуючого тресту «Ворошиловграджитлобуд».
Із грудня 1946 року — начальник шахти № 22-6 імені Кірова тресту «Кіроввугілля» комбінату «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи в справі збільшення видобутку вугілля, відновлення та будівництва вугільних шахт та впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці, Касаурову Миколі Даниловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
З березня 1953 року працював заступником керуючого тресту «Кадіїввугілля» Ворошиловградської області. У 1958 році вийшов на пенсію за віком, продовжував працювати в тресті старшим інженером із соціалістичного змагання відділу організації праці та технічного нормування. У 1964 році за станом здоров'я (переніс інсульт) залишив роботу. Віддав вугільної промисловості 53 роки трудового стажу.
Потім — на пенсії, помер року в місті Стаханові Ворошиловградської області (тепер Кадіївка Луганської області).
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948) три ордени Леніна (8.02.1931, 28.08.1948, 4.09.1948) орден Трудового Червоного Прапора (17.02.1939) медаль «За трудову доблесть» (1946) медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу» (1948) медалі значок «Відмінник соціалістичного змагання важкої промисловості» (1938)
Примітки
Посилання Касауров Николай Данилович // MiningWiki. Шахтёрская энциклопедия (версия от 22.04.2017).
Джерела Касауров Микола Данилович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 19–21зв. Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 51. Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.