Щербина Марія Володимирівна (, Харків) — українська вчена, доктор фізико-математичних наук (1997), член-кореспондент НАН України (2012), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), премій НАН України імені М. В. Остроградського (2009) та імені Митропольського Юрія Олексійовича (2022).
Навчання
Після закінчення фізико-математичного ліцею № 27 Харківський фізико-математичний ліцей № 27 переможниця математичних олімпіад М. Щербина в 1976 році вступила до Харківського державного університету, який закінчила в 1981 році за спеціальністю «Математика».
Навчалась в аспірантурі під керівництвом академіка НАН України Пастура Леоніда Андрійовича.
У 1986 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Деякі асимптотичні проблеми статистичної фізики».
У 1997 році після закінчення докторантури у Фізико-технічному інституті низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України (Харків) захистила докторську дисертацію на тему: «Моделі середнього поля у статистичній фізиці та теорії випадкових матриць».
Трудова діяльність
З 1981 року працює у Фізико-технічному інституті низьких температур (нині — Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України) в м. Харків.
У 1983 році була призначена на посаду молодшого наукового співробітника, з 1989 по 1991 рр. — науковим співробітником, з 1991 по 2000 роки — старшим науковим співробітником, а потім ще три роки обіймала посаду провідного наукового співробітника.
З 2003 року завідувач відділу статистичних методів математичної фізики Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України.
Член Харківського математичного товариства.
У 2012 році була обрана член-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теорія ймовірностей».
Наукова діяльність Наукові інтереси М. В. Щербини пов'язані із застосуванням теорії ймовірностей в різноманітних задачах математичної фізики, зокрема, із вивченням ймовірнісних проблем статистичної механіки випадкових систем, спінового скла та нейронних мереж, та дослідженням різноманітних граничних розподілів та випадкових процесів, пов'язаних зі спектральною теорією випадкових матриць великих розмірів. Її роботи стали класичними у галузі математичної статистичної механіки та теорії випадкових матриць. Методи, запропоновані Щербиною, широко використовуються у сучасних дослідженнях.
Основні напрями досліджень: теорія випадкових матриць, зокрема ермітові та дійсно-симетричні матричні моделі, унітарні матричні моделі, ансамблі сум та добутків випадкових матриць, ансамблі з незалежними елементами, ансамблі рідких випадкових матриць та випадкові графи; спектральна теорія диференційних та скінченнорізницевих операторів з випадковими та майже періодичними коефіцієнтами, зокрема обернені задачі теорії розсіювання для таких операторів; точно та асимптотично точно розв'язувані моделі взаємодіючих впорядкованих та невпорядкованих систем, зокрема фазові перетворення та методи обчислювання важливих відповідних фізичних характеристик. ЇЇ праці, присвячені ймовірнісним аспектам моделей спінового скла та нейронних мереж, які стали першими математичними дослідженнями в теорії середнього поля для спінового скла та відкрили новий напрямок в застосуванні теорії ймовірностей у математичній статистичній механіці.
Особливе значення мають її дослідження в теорії випадкових матриць. Її результати стали піонерськими в теорії матричних моделей та підштовхнули бурхливий розвиток цієї науки, що стався в останні 30 років. Одним з найважливіших результатів в теорії випадкових матриць стало доведення відомої гіпотези універсальності локального розподілу власних значень випадкових матриць. Ця гіпотеза була запропонована Ф.Дайсоном в 60-і роки XX сторіччя. Доведення М. В. Щербиною цієї гіпотези для довільних матричних бера-моделей викликало надзвичайний інтерес.
Окремим важливим напрямком в дослідженні випадкових матриць М. В. Щербиною стала розробка нового універсального методу доведення центральних граничних теорем для лінійних статистик власних значень різноманітних випадкових матриць та випадкових графів.
Педагогічна діяльність Багато років співпрацює з Харківським національним університетом ім. В. Н. Каразіна, читає лекції та веде спеціальні курси. Професор кафедри фундаментальної математики ХНУ ім. В. Н. Каразіна.
Вона член спеціалізованих вчених рад із присудження наукових ступенів.
Підготувала двох кандидатів наук.
Міжнародна діяльність Доповідала за кордоном на більш ніж 25 міжнародних конференціях (Франція, Італія, Німеччина, Австрія, Канада, Швеція, США та ін.).
Брала участь у багатьох конференціях та міжнародних конгресах у Парижі (1994), Берліні (1996), Римі (1999, 2001, 2002, 2003, 2004), Марселі (1998, 2002), Монреалі (2004)Mariya Shcherbina.
Була запрошеним сесійним доповідачем від України на 4-му Європейському конгресі з математики (Стокгольм, 2004) та на Міжнародному конгресі математиків (Ріо-де-Жанейро, 2018).
Публікації Автор понад 70 наукових статей та монографії Eigenvalue Distribution of Large Random Matrices у серії Mathematical Surveys and Monographs Американського математичного товариства.
Нагороди
Премія НАН України імені М. В. Остроградського за серію праць «Імовірнісні задачі на групах та в спектральній теорії» (2008). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018) Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2018) Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2020) Премія НАН України імені Ю. О. Митропольського за цикл праць «Нові аналітичні методи в теорії нелінійних коливань, теорії випадкових матриць та в характеризаційних задачах» (2022)
Родина
Одружена, має двох дітей.
Донька, Тетяна Щербина — математик, доцент Принстонського університету.
Син, Олексій Щербина — Заслужений вчитель України, викладач ХНУ ім. В. Н. Каразіна, тренує дітей до участі в міжнародних математичних олімпіадах.
Посилання
Сторінка на офіційному сайті Національної академії наук України Сторінка на офіційному попередній версії сайту Національної академії наук України Персональна сторінка
Примітки
Див. також Харківська математична школа Харківське математичне товариство Список членів-кореспондентів НАН України