Луцій Пінарій Мамерцін (; ? — після 432 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів ранньої Римської республіки, військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 432 року до н. е.
Життєпис Походив з патриціанського роду Пінаріїв. Син Луція Пінарія Мамерціна Руфа, консула 472 року до н. е. Про початок кар'єри відсутні відомості.
У 432 році його обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Луцієм Фурієм Медулліном та Спурієм Постумієм Альбіном Регілленом.
Разом з колегою спочатку займався ліквідацією наслідків мору невідомої хвороби 433 року до н. е. Також опікувався доправлянням зерна з Лаціума та Кампанії. При цьому намагалися відвести напади з боки етрусків, вольсків та еквів, оскільки політично та військово Рим ще був послаблений. Водночас з іншими консулярними трибунами намагався протидіяти народним трибунам, що домагалися допуску плебеїв до вищих посад. Зрештою Пінарій, Постумій та Фурій не змогли завадити прийняттю закону, що знищував корупційну складову й надавав можливість плебеям обіймати посаду військового трибуна з консульською владою. Тоді у сенаті було проведено рішення щодо обрання консулів на наступний рік. Подальша доля невідома.
Джерела Тит Лівій, Ab Urbe condita, IV, 2, 25. Broughton, T. R. S. (1951). The Magistrates of the Roman Republic: 509 B.C. — 100 B.C. (en inglés). Scholars Press. Forsythe, G. (2005). A Critical History of Early Rome. From Prehistory to the First Punic War (en inglés). University of California Press.