Ян Непомуцен Фіялек (; 8 травня 1864, с. Погвіздов біля м. Бохня, Польща — 19 жовтня 1936, Краків) — польський римо-католицький священник, історик церкви, доктор богослов'я (1891), професор (1899), ректор Львівського університету (1903—1904), член Польської академії знань (1919), почесний доктор Віленського університету (1932).
Біографія Закінчив початкову школу в м. Бохня, потім навчався у Краківській гімназії св. Анни. Продовжив освіту в духовній семінарії в м. Тарнів, З 1887 священник. Закінчив Папський ліцей св. Аполлінарія в Римі і Папський григоріанський університет (1889). Під час навчання в Римі працював у Ватиканських архівах палеографом-архівістом.
Завершив освіту в Ягеллонському університеті в Кракові, де в 1891 отримав вчений ступінь доктора богослов'я.
З 1896 року викладав історію церкви в Львівському університеті.
У жовтні 1901 року — декан богословського факультету Ян Фіялек відмовився приймати від абітурієнтів родоводи українською мовою. Ці та інші утиски всього українського в університеті привели до так званої «сецесії» українських студентів з Львівського університету в грудні 1901 року. Всього до кінці 1901 університет покинули 583 українських студента. Богословський факультет залишило 215 студентів, після чого навчання на ньому в зимовому семестрі 1901/1092 років продовжувало тільки 85 осіб.
У 1903—1904 — ректор Львівського університету.
Досліджував середньовічну історію Польщі та Великого князівства Литовського, історію культури, канонічного права.
Публікації «Najdawniejsze wydawnictwa paleograficzne» (1889) «Nowy podział dziejów Kościoła» (1890) «Śmierć św. Wacława 28 września 935 roku» (1893) «Ustalenie chronologii biskupów włocławskich» (1894) «Średniowieczne biskupstwa Kościoła wschodniego na Rusi i Litwie» (1896—1897) «Zamierzona osada zakonu „kapuciańskiego“ pałacu spiskim na rynku w Krakowie 1683–85» (1896) «Biskupstwa greckie ziemiach ruskich od połowy wieku XIV» (1897) «Jan Argyropul i promocja jego doktorska w Padwie w lipcu 1444 roku» (1902) «Ostatnie słowo Pawła Włodkowica o zakonie krzyżackim» (1902) «Moderniści katoliccy Kościoła lwowskiego w wieku XVI» (1908) «Uchrześcijanienie Litwy przez Polskę» (1914, в: Polska i Litwa w dziejowym stosunku) «Dwaj dominikanie krakowscy: Jan Biskupiec i Jan Falkenberg. W pięćsetną rocznicę odwołania satyry antypolskiej Falkenberga w Rzymie 1424» (1925)
Відзнаки Член різних наукових товариств і академій (зокрема Польської академії знань), Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (1925), Доктор honoris causa Віленського університету (1932).
Джерела Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A–J. — Wrocław 1983.
Посилання Біографія та наукові праці