Гомосексуальна поведінка тварин — це сексуальна поведінка серед нелюдських біологічних видів, яка інтерпретується як гомосексуальна або бісексуальна. Вона може включати сексуальну активність, залицяння, кохання, моногамію і виховання потомства одностатевими парами тварин. Дослідження показують, що різні форми такої поведінки зустрічаються у всьому тваринному царстві. Станом на 1999 р. було задокументовано близько 500 видів, починаючи від приматів до глистів кишечнику, які практикували одностатеву поведінку. За даними організаторів виставки 2006 року «Проти природи?», така поведінка спостерігалась у 1500 видів.

За словами Брюса Багеміла, «царство тварин [має] набагато більшу сексуальну різноманітність — у тому числі гомосексуальний, бісексуальний і нерепродуктивний секс, ніж наукове співтовариство і суспільство в цілому раніше були готові прийняти.» Він додає, однак, що це «вимушено людська інтерпретація цих явищ».Bagemihl, 1999, ст. 2 Саймон Левей дає ще одне застереження, що «хоча гомосексуальна поведінка дуже поширена в тваринному світі, дуже незвичайним є, коли окремі тварини мають тривалу схильність до такої поведінки з повним виключенням гетеросексуальної поведінки. Таким чином, повністю гомосексуальна орієнтація (якщо можна говорити про таку річ у тварин), здається, є рідкістю». Один відомий вид, у якому існують випадки виключно гомосексуальної орієнтації, є одомашнені вівці (Ovis aries). «Близько 10 % від баранів (самців овець) відмовляються злучатися з самками, але охоче спаровуються з іншими баранами.»

Статева поведінка тварин має багато різних форм, навіть у межах одного виду, хоча гомосексуальна поведінка є найвідомішою у соціальних видах. Мотиви і наслідки такої поведінки ще не до кінця вивчені, оскільки більшість видів ще не повністю досліджені.

Спостереження гомосексуальної поведінки у тварин можна розглядати одночасно аргумент «за» і «проти» прийняття гомосексуальності у людей. Наприклад, воно було використано проти твердження, що гомосексуальність є peccatum contra naturam («гріх проти природи»). Зокрема, гомосексуальність у тварин був використаний Американською психіатричною асоціацією і інші групами у їх листі amici curiae до Верховного Суду США у справі Лоуренс проти Техасу, яка, в кінцевому рахунку, скасувала закони проти содомії у 14 штатах.

Застосування терміна гомосексуальний до тварин Термін гомосексуальний був придуманий Карлом-Марією Кертбені 1868 року, щоб описати одностатевий сексуальний потяг і сексуальну поведінку людини.Перше відоме використання слова Homoseksuäl знаходять у Benkert Kertbeny, K. M. (1869): Paragraph 143 des Preussichen Strafgesetzebuches vom 14/4-1851 und seine Aufrechterhaltung als Paragraph 152 im Entwurf eines Strafgesetzbuches fur den Norddeutschen Bundes, Leipzig, 1869. Його використання в дослідженнях тварин була спірною з двох основних причин: тваринна сексуальність і її мотивуючі фактори були і залишаються маловивченими, а термін має потужні культурні наслідки в західному суспільстві, які не мають значення для інших біологічних видів, крім людини. Таким чином, гомосексуальній поведінці тварин було дано ряд термінів протягом багатьох років. При описі тварин, терміна гомосексуальний надається перевага перед геї, лесбійки та іншими термінами, що використовуються в даний час, оскільки вони розглядаються як більш прив'язані до людської гомосексуальності.Bagemihl 1999, pp. 122—166.

Уподобання та мотивації тварин завжди визначається на основі їх поведінки. Для диких тварин, дослідники, як правило, не в змозі спостерігати і занотувати усе життя індивіда, і змушені робити висновки з частоти поодиноких спостережень поведінки. Правильне використання терміна гомосексуальний полягає в тому, що тварина проявляє гомосексуальну поведінку або навіть одностатеву сексуальну поведінку; однак, ця стаття використовує використання терміна в сучасних дослідженнях,, Evolutions rainbow: Diversity, gender and sexuality in nature and people, University of California Press, Berkeley, 2004; pp. 13–183Vasey, Paul L. (1995), «Homosexual behaviour in primates: A review of evidence and theory», International Journal of Primatology 16: p. 173—204Sommer, Volker & Paul L. Vasey (2006), Homosexual Behaviour in Animals, An Evolutionary Perspective. застосовуючи термін гомосексуальність до всієї сексуальної поведінки (злягання, статевої стимуляції, шлюбних ігор і сексуальної демонстративної поведінки) між тваринами однієї статі. У більшості випадків вважається, що гомосексуальна поведінка є лише частиною сексуального поведінкового репертуару тварини в цілому, що робить тварину «бісексуальною», а не «гомосексуальною», зважаючи на те, як ці терміни зазвичай розуміються людьми, але відомі і випадки переважання гомосексуальної поведінки і ексклюзивно гомосексуальних пар.

Дослідження Більшості існуючих досліджень щодо гомосексуальної поведінки у тварин не вистачає специфікації між тваринами, які демонструють виключно одностатеві тенденції, і тими, які беруть участь у гетеросексуальних і гомосексуальних зв'язках взаємозамінно. Ця відсутність класифікації призвела до виникнення різних думок і суперечливих тлумачень зібраних даних серед вчених і дослідників. Наприклад, Брюс Багеміл, автор книги «Biological Exuberence: Animal Homosexuality and Natural Diversity», підкреслює, що немає ніяких анатомічних або ендокринних відмінностей у виключно гомосексуальних і виключно гетеросексуальних парах тварин. Проте, коли визначення «гомосексуальна поведінка» включає тварин, які беруть участь в одностатевих і різностатевих зв'язках, у них були зафіксовані гормональні відмінності серед основних статевих гормонів, таких як тестостерон і естрадіол, порівняно з тими тваринами, хто бере участь виключно в гетеросексуальних стосунках.

Багато тварин, які  використовують в лабораторних дослідженнях гомосексуальності, не часто спонтанно виявляють ці тенденції в дикій природі. Така поведінка часто викликана і перебільшена дослідниками в ході експериментів руйнуванням частини мозкової тканини, або шляхом впливу на тварин з високим рівнем стероїдних гормонів в утробі матері. Інформація, зібрана із цих досліджень, має обмежене застосування до спонтанно виникаючої одностатевої сексуальної поведінки у тварин за межами лабораторії.

Наявність одностатевої сексуальної поведінки «офіційно» не спостерігалась у великих масштабах до недавнього часу, можливо, внаслідок упередження спостерігача, зумовленого соціальним ставленням до одностатевої сексуальної поведінки,Joan Roughgarde, Evolution's rainbow: Diversity, gender and sexuality in nature and people, University of California Press, Berkeley, 2004 ненавмисного збентеження, або навіть страху «висміювання колегами». Біолог Джорджтаунського університету Джанет Манн зазначає, що  «вчених, які вивчають цю тему, часто звинувачують у спробі сформувати думку, і їх робота знаходиться під більш суворим контролем, ніж їх колег, які вивчають інші теми». Вони також зазначили, що «не кожен статевий акт має репродуктивну функцію … це вірно для людей і тварин.» Нерепродуктивна статева поведінка поширена серед соціальних птахів і ссавців, особливо морських ссавців і приматів. Справжні масштаби гомосексуальності у тварин не відомі. Хоча дослідження демонструють гомосексуальну поведінку у ряді видів, Петтер Бокман, науковий консультант виставки «Against Nature?», у 2007 році припускав, що справжні масштаби цього явища можуть бути набагато більшими, ніж тоді було визнано:

Не знайдено жодного виду, в якому була б відсутня гомосексуальна поведінка, за винятком видів, які не мають сексу взагалі, такі як морські Їжаки і aphis. Крім того, частина тваринного світу є гермафродитами, справжніми бісексуалами. Для них гомосексуальність — не питання.

Багеміл наводить приклад непомічання гомосексуальної поведінки при описі парувань жирафів, де дев'ять з десяти парувань відбуваються між самцями.Кожен самець, який понюхав самицю, описувався як акту сексу, а анальний секс з оргазмом між самцями вважався лише проявом «навколо» домінування, конкуренції або привітання.Bagemihl, citing a study by Leuthold, W. (1977): African Ungulates: A Comparative Review of Their Ethology and Behavioural Ecology.

Деякі дослідники вважають, що така поведінка має свій початок в соціальній організації самців і соціальному домінуванні, схожому на риси домінування у тюремній сексуальності. Інші, особливо Багеміл, Джоан Рафгарден, Т'єррі ЛодеThierry Lodé La guerre des sexes chez les animaux Eds O Jacb, Paris, 2006, ISBN 2-7381-1901-8 і Пол Васі припускають, що соціальна функція сексу (і гомосексуального, і гетеросексуального) не завжди пов'язана з домінуванням, а служить зміцненню альянсів і соціальних зв'язків у зграї. Інші стверджують, що теорія соціальної організації неадекватна, тому що не може пояснити деякі гомосексуальні поведінки, наприклад, деяких видів пінгвінів, де особини чоловічої статі паруються на все життя і відмовляються від пари з самками, коли їм дають шанс. Хоча повідомлення про багато таких видів зв'язків поки є тільки пересічною інформацією, зростаючий обсяг наукових праць підтверджує, що перманентна гомосексуальність виникає не тільки у видів з постійними паруваннями, але й у немоногамних видів, таких як вівці. Наприклад, одна з них наводить такі дані:

Приблизно 8 % баранів надають сексуальну перевагу [тобто, навіть коли мають вибір] самцям (орієнтовані на самців барани) на відміну від більшості баранів, які воліють партнерів протилежної статі (орієнтовані на самиць барани). Ми визначили групу клітин в медіальній преоптичній області/передньому гіпоталамусі дорослих овець одного віку, яка була значно більшою у дорослих баранів, ніж у вівцематок.

Насправді, особи відверто гомосексуальної орієнтації відомі в усіх традиційних одомашнених видах, від овець, великої рогатої худоби та коней, до котів, собак і хвилястих папужок.

Підґрунтя

Фізіологічне підґрунтя Серед науковців не має згоди щодо конкретного фізіологічного пояснення або причини гомосексуальних стосунків серед тварин. Багато вчених вважають, що різні рівні (вищі або нижчі) статевих гормонів у тварини, на додаток до розміру гонад тварини, відіграють безпосередню роль у сексуальній поведінці і перевагам, які вона демонструє. Інші доводять, що не має доказів на підтримку цих тверджень при порівнянні тварин певного виду, представники яких мають виключно гомосексуальну поведінку, з тими видами, де таке не спостерігається. Комплексні ендокринологічні дослідження існують для емпірічної підтримки обох тлумачень. Дослідники не виявили жодних доказів відмінності розмірів гонад або рівнів статевих гормонів виключно гомосексуальних західних чайок і делаверських чайок 

Додаткові дослідження, що стосуються впливу гормонів на гомосексуальну поведінку, свідчать про те, що при додаванні тестостерону і естрадіолу до гетеросексуальних самок тварин, підвищені рівні гормонів збільшують ймовірність гомосексуальної поведінки. Крім того, підвищення рівня статевих гормонів під час вагітності тварини підвищує ймовірність народження гомосексуального потомства.

Генетичне підґрунтя Дослідники виявили, що відключення гену  fucose mutarotase (FucM) у лабораторних мишей — який впливає на рівень естрогенів, що впливають на головний мозок — призводило до того, що при зростанні самки мишей вели себе так, наче вони були самцями. «Мозок мутантної самки миші розвивався трохи інакше, щоб бути схожим на чоловічий мозок в плані сексуальних уподобань», — сказав професор Чанк'ю Парк з Корейського Інституту науки і технології у Даехеоні, Південна Корея, який очолював дослідження. Його результати були опубліковані в Генетичному журналі bmc 7 липня 2010 року. Інше дослідження показало, що шляхом маніпуляцій з геном плодових мушок (дрозофіл) начебто викликалась гомосексуальна поведінка. Однак, крім гомосексуальної поведінки, ця мутація викликала ще кілька аномальних поведінок.

Нейробіологічне підґрунтя