Б'ютт () — місто () в США, центр округу Сілвер-Бау штату Монтана. Населення — особи (2020). Місто розміщене на висоті 1 688 м над рівнем моря. Поштовий код — 59701 і телефонний код — 406.

Історія Б'ютт виник наприкінці ХІХ століття як робітниче поселення з видобутку золота та срібла. Індустріалізація Америки та розвиток електроенергетики викликали шалений попит на мідь і її видобування у Б'ютті значно зросло. Місто приваблювало працівників з усього світу, воно розрослося. У ньому появився легендарний салон і район червоних ліхтарів — «Алея Венери» вздовж Меркурі-стріт. В теперішні часи про склад етнічних груп, які приїхали на роботу до міста, можна робити висновки зі страв місцевого куховарства. Тут можна знайти і корнуольський пиріг, і слов'янський маківник, і скандинавські млинці з картоплі та борошна.Історія і Культура co.silverbow.mt.us

Демографія

Згідно з переписом 2020 року, у селищі мешкало 34 494 осіб у 14 605 домогосподарствах. Густота населення становила 18,6 осіб/км².

Расовий склад населення: 94,3 % — білих 2,3 % — корінних американців 0,8 % — азіатів 0,6 % — чорних або афроамериканців <0,1 % — вихідців з тихоокеанських островів До двох чи більше рас належало 1,9 %. Частка іспаномовних становила 4,6 % від усіх жителів. Серед етнічних груп у місті Бьютт значну частину становлять ірландці: понад чверть населення міста заявляє про своє ірландське походження, що перевищує частку ірландців-американців у Бостоні. У розрахунку на душу населення Бьютт має найвищу частку ірландців-американців серед усіх міст Сполучених Штатів.

За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 20,1 % — особи молодші 18 років, 61,2 % — особи у віці 18—64 років, 18,7 % — особи у віці 65 років та старші. 49,3 % мешканців жіночої статі.

Медіанний дохід на одне домашнє господарство становив 45 797 доларів США. За межею бідності перебувало 17,3 % осіб.

Цивільне працевлаштоване населення становило особи. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 27,5 %, роздрібна торгівля — 14,8 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 11,1 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 8,4 %.

Деякі джерела стверджують, що близько 1920 року чисельність населення міста Бьютт досягала майже 100 000 осіб, однак жодних документів, що підтверджують це, не існує, хоча місцеві журналісти висували такі припущення на основі даних міських довідників. Чисельність населення міста впала до мінімуму близько 1990 року і з того часу стабілізувалася; очевидний стрибок у переписі 1980 року був пов'язаний з об'єднанням міста з усією територією округу Сільвер-Боу, за винятком міста Волкервілль.Хоча дані перепису населення США вказують на чисельність населення близько 60 000 осіб у 1920 році, у міському довіднику за 1917 рік зазначено, що населення Б’ютта становило 91 000 осіб, а в довіднику за 1918 рік — 93 000. Розбіжність між переписом 1918 року та переписом 1920 року відображена в довідниках міста, де після 1920 року населення вказується як 60 000 осіб. Розбіжність у даних про населення пояснюється майже постійними коливаннями кількості відвідувачів, іммігрантів і тимчасових мешканців міста протягом цього періоду.

Географія Б'ют розташований за координатами (45.895959, -112.660222). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 1856,57 км², з яких 1855,08 км² — суходіл та 1,49 км² — водойми.

Клімат

Економіка Виробництво міді

Див. також Б'ютт (родовище)

У 1917 році видобування міді у копальнях Б'ютту досягло свого піку і неухильно знижувалося після цього. За час Другої світової війни, виробництво міді в Чукікамата (Чилі), набагато перевищило виробництво її у Б'ютті.

Варіння пива Перші пивоварні були відкриті в Б'ютті у 1870-х роках. Їх власниками були переважно німецькі іммігранти, у тому числі Леопольд Шмідт, Генрі Мюллер і Генрі Мюнцер. У 1960-х роках на ринку домінувала продукція великих компаній пивоваріння — Budweiser, Miller і Coors. Проте, в 1990-х у місті Б'ютт та його сусідах появилися невеликі броварні, що виробляють свою продукцію, а також завозять імпортне пиво.

Промисловість

Б'ютт є центром гірничодобувної промисловості регіону, що ведеться відкритим способом. Тут добувають мідну руду, свинець, цинк, срібло і золото. Тут також можна знайти рідкісні зразки мінералів: ковеліну, енаргіту, вюрциту, дигеніту, тетраедриту, халькозину та інших.

Визначні пам'ятки міста

Богоматір Скелястих гір — статуя Пресвятої Діви Марії висотою 27 м, присвячена жінкам і матерям у всьому світі, на вершині континентального вододілу, з видом на Б'ютт. Будинок мідного короля — 34-кімнатний місцевий музей, а раніше резиденція, одного з трьох мідних королів Б'ютта — Вільяма А. Кларка, який був побудований у 1884—1888 роках у вікторіанському неороманському стилі. Берклі Піт — гігантський колишній кар'єр копальні мідної руди заповнений дуже токсичною водою. На південній стіні озера Берклі Піт є оглядовий майданчик. Всесвітній музей гірничої справи — заснований у 1963 році на місці колишньої «Шахти Сирітки»Шахта Сирітка hauntedhouses.com . Його головною визначною пам'яткою є макет міста рудокопів — «Ущелина пекельного рику». П'ятдесят виставкових будівель і незліченні артефакти дають можливість скласти уявлення про життя та працю рудокопів на одній з найпродуктивніших у світі мідних шахт. Всесвітній музей гірничої справи miningmuseum.org Високогірний ковзанярський центр США — швидкісна ковзанка на відкритому повітрі, одна з трьох таких ковзанок у США.

Особистості

Кетлін Вільямс (1879—1960) — американська акторка, зірка ери німого кіно. Роберт Н. Лі (1890—1964) — американський сценарист. Сем'юел Дешил Гемет (1894—1961) — американський письменник, один із засновників жанру «чорного детективу», сценарист та політичний активіст. Фріці Ріджвей (1898—1961) — американська джигітка, акторка кіно і водевілів. Андреа Лідс (1914—1984) — американська акторка, номінантка на премію «Оскар» у 1937 році. Марта Рей (1916—1994) — американська акторка, співачка і комедіантка. Івел Кнівел (1938—2007) — американський каскадер. Леві Лейфеймер (*1973) — американський велогонщик, олімпійський медаліст.

Див. також Б'ютт (родовище)

Примітки

Посилання Шахти Монтани Володимир Куліков. Місто, яке себе зжерло: рецензія на книжку Браяна Ліча // Спільне, 23 червня 2020.