Морський порт Поті () — морський торговельний порт міста Поті, розташований в південній частині Чорноморського узбережжя Кавказу — на заході Грузії, в гирлі річки Ріоні. Заснований у 1858, став одним з головних трьох морських портів Грузії в XX столітті. Код UN/LOCODE — GEPTI. Один з найбільших портів в східній частині Чорного моря. Є важливою сполучною ланкою Південного Кавказу з Європою — в основному пов'язаний з чорноморськими портами в Одесі, Варні і Констанці. Пропускна здатність Потійського порту становить понад 7 млн т вантажів.

Історія

Порт у Поті заснований в 1858 році, але будівництво портових гідротехнічних споруд — причалів, огороджувальних молів, басейнів, берегоукріплювальні роботи — тривали з 1863 до 1905 року. Великий внесок у розвиток порту в Поті вніс потійський міський голова (1894—1907) Ніко Ніколадзе, який склав план і керував роботами з розширення порту міським коштом і експлуатації його міським громадським управліннямНиколадзе, Николай Яковлевич //.

В радянський період Потійський морський порт входив до складу Грузинського морського пароплавства. Це було високомеханізоване транспортне підприємство, облаштоване для навантаження і розвантаження суден і вагонів причали, склади, портальні крани. 40-кілометровою залізничною гілкою порт поєднувався зі станцією Цхакая лінії Ростов-на-Дону — Самтредіа. В порту перевантажувалися переважно марганцева руда, боксити, вугілля, метал, устаткування тощо.

З квітня 1941 в Поті дислокувалася також Потійська військово-морська база (скорочено Потійська ВМБ) — різнорідне об'єднання Чорноморського флоту ВМФ СРСР, а після її розформування у 1976 році і до 1992 — 184-а бригада охорони водного району ЧФ. До 2008 року, коли в ході російсько-грузинської війни Поті був захоплений окупантами, тут же базувалися основні сили ВМС Грузії. Після конфлікту, в якому Грузія втратила більшу частину своїх військово-морських сил, було прийнято рішення про об'єднання ВМС з береговою охороною.

Після отримання Грузією незалежності порт неодноразово модернізувався, в тому числі за рахунок грантів і кредитів уряду Нідерландів і Європейського Союзу. У квітні 2008 року 51 % акцій порту купила компанія RAKIA з емірату Рас-ель-Хайма. Компанія, представлена ​​своєю грузинською філією RAKIA Georgia Free Industrial Zone LLC, зайнялася облаштуванням нового термінала і розвитком вільної промислової зони. 15 квітня 2008 року ВЕЗ відкрив особисто президент Грузії Міхеіл СаакашвіліChristina Tashkevich (April 16, 2008). President inaugurates Poti port project. The Messenger Online. Accessed on April 19, 2008. . У 2009 році компанія RAKIA UAE придбала 49 % акцій порту, але через боргову кризу в Дубаї у 2009 році шейх Сауд ібн Сакра аль-Касімі продав основну частину активів за кордон в жовтні 2010 рокуCover snory — RAK Special Report — The man who sold the world . 80 % акцій Poti Sea Port були продані в квітні 2011 року компанії APM Terminals, дочірньому підприємству данської компанії Moller-MaerskMaersk unit buys 80 pct share of Georgian port .

Сьогодення Власник порту, APM Terminals, інвестував у порт більше 70 млн доларів, переважно в модернізацію застарілої інфраструктури і несучасних допоміжних служб. Станом на 2016 рік Потійський порт мав 15 причалів, обладнаних для вантажно-розвантажувальних робіт, загальною протяжністю 2900 метрів, понад 20 портальних кранів. Побудований новий, п'ятнадцятий за рахунком, універсальний причал протяжністю 350 метрів. Він буде снащений сучасним японським обладнанням, в тому числі двома 40-тонними і двома 20-тонними портовими підйомними кранами. У травні 2013 року введений в експлуатацію перший в Грузії морський зерновий термінал, здатний обробляти до 500 тис. тонн зерна на рік. Основне його призначення — перевалка середньоазійської пшениці. У 2014 побудований контейнерний термінал .

На відміну від інших портів і терміналів Грузії, де від 85 до 100 % вантажів — нафта і нафтопродукти Каспійського регіону, морський порт Поті — єдиний реально універсальний порт Грузії і, на сьогоднішній день, основний порт, що забезпечує перевалку насипних, навалювальних, генеральних вантажів і контейнерів — порт типу лендлорд, що забезпечує і є відповідальним за розвиток інфраструктури з подальшою передачею терміналів операторським компаніям на довгостроковій основі. Частина терміналів, таких як поромний і контейнерні, оперуються безпосередньо портом. У порту повноцінно функціонують усі типи терміналів — генеральних, навалювальних вантажів, нафтоналивний, поромний і контейнерний. Щорічно здійснюється більше 2 тисяч суднозаходів .

У 2015 році сумарно порт Поті переробив 6,3 млн тонн навалювальних та генеральних вантажів. Генеральні вантажі це переважно заморожені продукти — м'ясо, риба, фрукти тощо. Навалювальні — насипні типу зернових — Поті є основним портом в Грузії з перевалки цього вантажу, перевантажує сумарно до 1 млн тонн зернових на рік. Особливу важливість має також контейнерна перевалка контейнерних вантажів: за даними 2015 року, порт Поті перевантажує до 85 % всіх контейнерних вантажів, що заходять в порти Грузії і займає друге місце в Чорному морі за обсягами перевантаження в порівнянні з іншими терміналами, випереджаючи термінал Одеського порту, але поступаючись лідеру — контейнерному терміналу порту Констанци. Важливий напрямок діяльності порту — залізнично-поромне сполучення. Поромне сполучення з'єднує Поті з портами України і Болгарії, при цьому українські, білоруські і вагони з балтійських країн транспортуються з Поті експедиторськими залізничними компаніями до залізничних станцій країн Південного Кавказу і далі до Центральної Азії, переважно транскаспійськими поромами з Баку.

У 2007 році уряд Грузії, з метою створення привабливого бізнес-середовища та забезпечення вільного потоку капіталу і сучасних технологій, створив в Потійському порту вільну індустріальну зону. Вільна індустріальна зона в Поті забезпечує привабливий інвестиційний клімат, низькі експлуатаційні витрати, міжнародні банківські послуги з вільною репатріацією капіталу. Компанії, зареєстровані у вільній зоні, звільнені від податку на прибуток, податку на додану вартість, митних та інших майнових податків та зборів. Державними службами Грузії були спрощені процедури з перевезення контейнерів з порту на приватні митні термінали зберігання, що знаходяться в межах міста Поті, так звані «сухі порти». Спрощена процедура діє в радіусі 10 км від порту, і це сприяє розвитку митних терміналів і надає додаткові послуги з перевантаження вантажів з контейнерів на інший транспорт. На зазначених терміналах фактично відсутні представники митниці, при цьому здійснюється онлайн спостереження, а у виключних випадках при необхідності огляду (коли вантаж потрапляє в «червоний коридор») здійснюється його догляд. Зважаючи на все це майже всі контейнери з порту перевозяться на приватні митні термінали, звідки видаються власникам вантажу або експедиторам для подальшого транспортування.

У 2018 році планується закінчити будівництво двох глибоководних причалів, здатних приймати вантажні судна місткістю 9 тис. TEU. Також планується будівництво пристані навпроти внутрішнього контейнерного термінала, яка об'єднає причали, сортувальну станцію, залізничний вузол і автодорожню розв'язку в єдину структуру. Збільшить пропускну здатністю порту до в 50 млн тонн і глибини води біля причалів до 16 метрів.

Примітки

Посилання

 — рух суден в порту Поті онлайн