Ѥ, ѥ (Е йотоване) — літера кириличних абеток деяких давніх слов'янських книжно-письмових мов (зокрема, старослов'янскої, давньоруського і сербського ізводів церковнослов'янської).
У старослав'янській кирилиці 35-та за ліком, має вигляд , бувши за походженням лігатурою літер І та Є. Числового значення у буквеній цифірі не має. У глаголиці відсутня, замість неї використовувалася («Е»).
Вимова На початку слів і після голосних означає звукосполучення [je], а після приголосних — їхнє пом'якшення (тобто фонетично відповідає українському «є»).
У сучасній українській мові давньому ѥ відповідає «є», але в низці випадків — «ї», що розвилося з [je] через йотований «новий ять» (пор. Київ < Киѣвъ < ).
Використання У східнослов'янських землях виходить з ужитку в XV ст., замінена буквою («е», «є»). У південних слов'ян зберігається аж до друкарської доби й існує протягом всієї історії сербського друкування (з кінця XV ст. до 1638 року, коли у Венеції була надрукована остання сербуля)Први српски буквар инока Саве, Венеција 1597, приредио Михаило Блечић, Београд, 1991Петар Ђорђић, Историја српске ћирилице, Београд, 1971, p.193. У середині XIX ст. цю літеру пробували відновити в болгарському правописі, але її вживання не узвичаїлосяExcerpts from a Bulgarian book of 1865.
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковий код 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1124 0464 002164 00000100 01100100 Мала 1125 0465 002165 00000100 01100101
У стандартних 8-бітових кодуваннях йотоване «є» не представлене. У HTML велику Ѥ можна записати як Ѥ або Ѥ, а маленьку ѥ — як ѥ чи ѥ.
Див. також Є Кириличні літери в різних абетках
Примітки