Річард I Справедливий (*Richard le Justicier 855/856 — 1 вересня 921) — перший маркіз, а потім герцог Бургундії у 918—921 роках. Мав також прізвисько «Заступник».
Життєпис
Походження Походив з династії Бозонідів. Старший син (за іншими відомостями другий) син Бівіна, світського абата Горця. Його мати Ріхільда була дочкою Бозона Старого, графа Арля, Туріна і Валуа. Таутберга, сестра Ріхіільди і тітка Річард, була дружиною Лотара II, короля Лотарінгії.
Його брат Бозон був одружений з дочкою Людовика II, короля Італії.
В 870 році після смерті першої дружини король і майбутній імператор Карл II Лисий одружився з сестрою Річарда Ріхільдою. У 875 році разом з братом Бозоном супроводжував Карла II до Італії, де той був коронований як імператор. Річард перебував в Італії до 877 року.
У 877 році Бозон, який повернувся до Західно-Франкського королівства, призначив керувати Італією та Провансом Річарда й Гуго Абата, сина Конрада I Старого, графа Осерського.
Протистояння з братом У 879 році Бозон, скориставшись смертю короля Людовика Заїки, проголосив себе королем Провансу і Нижньої Бургундії. Проте Річард залишився відданий новому королю Людовику III і в 880 році виступив проти старшого брата. Він захопив Макон, де від імені королів Людовика III і Карломана II розміщує залогу, віддавши його під управління Бернару Плантвелю. Пізніше Річард брав участь у захопленні Ліона і В'єнна.
У 881 році при захопленні В'єнна Річард взяв дружину брата Бозона Ірменгарду разом з дітьми під свій захист і відвіз їх до Отена, в той час, як Бозон I сховався в Провансі. Близько 883 року (за іншими відомостями в 880 році) як нагороду отримав від короля Отенське графство.
У 884 році після смерті Карломана II, Річард підтримав Карла III Товстого, виступивши проти Одо Паризького, який також претендував на трон Західного Франкського королівства.
Після смерті Бозона I в 887 році допоміг його удові Ірменгарда стати регенткою Нижнього Бургундського королівства при малолітньому синові Людовику III. Того ж року став на бік Карла III Простакуватого проти Одо I Паризького.
У 888 році Річард отримав бургундські графства брата Труа та Невер. Завдяки одруженню з дочкою Конрада II, графа Осера він в 888 році отримав також графство Осер від брата дружини, Рудольфа I, який проголосив себе королем Верхньої Бургундії, водночас Річард стає світським абатом кількох абатств у Бургундії. Того ж року завдав поразки норманам у битві при Сен-Флорентин.
Водночас разом з сусідніми володарями вимушений був протидіяти набігам норманів. У 892 і 898 роках Річард зміг успішно відбити набіги норманів, а в 911 році в союзі Робертом Нейстрійським і Еблем де Пуатьє переміг норманів під проводом Роллона у битві при Шартрі. Незабаром після цього отримав Діжон та Шалон-сюр-Сон. Ставши самим могутнім феодалом в Бургундії, він проголошує себе маркізом Бургундії, що було визнано королем Одо I в 892 році.
У 894 році він захопив графство Лангр, 895 року — Санс і Труа, захопивши архієпископа, який коронував Одо I. До 898 році сюзеренітет Річарда визнавали 17 з 18 бургундських графств. Його підтримка короля Карла Простакуватого призвело до протистояння з Робертінами і графом Вермандуа.
У 898 році після смерті короля Одо I, Річард міг претендувати на королівський титул, але продовжував підтримувати короля Карла III. Той натомість визнав Річарда маркізом Бургундії. З 901 року став обіймати в королівській раді перше місце.
Герцог У 918 році король Карл визнає за Річардом титул графа і герцога Бургундії. Він поширює свій контроль також на єпископства Отен, Лангр і Труа. З цього моменту усі зусилля було спрямовано на зміцнення герцогства зі столицею в Діжоні.
Помер в Осері 1 вересня 921 року, його було поховано в абатстві Сен-Коломб у Сансі. Йому спадкував старший син Рауль.
Родина Дружина — Аделаїда (д/н-929), донька Конрада II зі Старшого Дому Вельфів, граф Осеру.
Діти: Рауль (890—936), 2-й герцог Бургундії у 921—923 роках, король Західно-Франкського королівства у 923—936 роках Гуго (д/н-952), 3-й герцог Бургундії у 923—952 роках Бозон (д/н-936), граф Вітрі Аделаїда (894-після 920), дружина Реньє II, графа Ено Ірменгарда (908-д/н), дружина Жильбера де Віржі, графа Шалона, 4-й герцога Бургундії у 952—956 роках Ріхільда (д/н-948/955), дружина Літода I, графа Макона
Джерела Bouchard, Constance B. The Bosonids or Rising to Power in the Late Carolingian Age. French Historical Studies, Vol. 15, No. 3. (Spring, 1988), pp 407—431 Louis Halphen, Francia: gli ultimi Carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 636—661 Settipani Christian, La Préhistoire des Capétiens (481—987). Première partie: Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens, Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1, P. van Kerrebrouck, Villeneuve d'Ascq, 1993.