Микола Митрофанович Сементовський-Курило (; , недалеко від Полтави, Полтавська губернія — , Хайдельберг, Німеччина) — російсько-український, італійський, німецький письменник, журналіст, редактор і астролог.
У Західній Європі Микола Сементовський-Курило вважається одним з найбільш освічених людей XX століття.
Літературна діяльність Сементовського-Курило велася російською, німецькою, французькою, італійською мовами з різних тематик: лірика, романи, рецензії, есе і політико-культурна.
Його численні книги були видані в Німеччині, Бельгії, Іспанії, Італії та Швейцарії.
Біографія Микола Сементовський-Курило походив зі старовинного дворянського роду Сементовських-Курило, з якого вийшли дипломати, митці, науковці та державні службовці. Його мати — німецького походження, російська німкеня. Батько — Сементовський-Курило Митрофан Костянтинович (1857 — не раніше 1917) — підполковник у відставці, петербурзький домовласник.
Його прадід, Сементовський-Курило Максим Пилипович, був лікарем у царський час. Його дід, Сементовський-Курило Костянтин Максимович, високопоставлений чиновник уряду й автор історичних праць.
Микола до 1917 року навчався в інституті (гуманістичному) в Санкт-Петербурзі (Ленінграді). У період російської революції, у сімнадцятилітньому віці, він був засуджений, йому загрожувала смерть, але дивом він залишився живий. 1920 року Микола змушений тікати з Росії до Німеччини через Естонію. У Берліні Сементовський-Курило продовжив освіту, вивчав в університеті політику, філософію, літературу та історію. 1929 рік — Сементовський-Курило редактор у редакції «Weltkreis-Verlag» («Всесвітнє коло-Видавництво») у Берліні. 1930—1931 роки — Сементовський-Курило редактор редакції Dammert-Verlag («З турботою-Видавництво») в Берліні. 1931—1932 роки — Сементовський-Курило професор у редакції Dreimaske-Verlag («Три маски-Видавництво»). У ці ж роки він заснував видавництво політичної газети-журналу Echo des Tages — «Відлуння дня», у якому був і редактором, і видавцем. Журнал «Відлуння дня» відрізнявся критичними статтями на адресу націонал-соціалізму, що тоді тільки-но зароджувався. 1933 року до влади в Німеччині прийшли нацисти, і Сементовський-Курило М., як автор критичних статей щодо націонал-соціалізму, був змушений залишити Німеччину через загрозу арешту. Залишивши Німеччину, він відправився у вигнання до Франції, Італії, Іспанії і Швейцарії. 1936 року Сементовський-Курило був позбавлений німецького громадянства, яке після війни йому було відновлено. У Барселоні та Швейцарії він проводив пресконференції і випустив дві книги в Швейцарії, які відразу ж були заборонені в Німеччині. 1941—1942 роках на запрошення уряду Італії Сементовський-Курило відправився в Модену, де читав лекції з німецької літератури в Університеті Модени і викладав. 1944 року гестапо заарештувала Сементовського-Курило і ув'язнила його до в'язниці Кастельфранко-Емілія в Болоньї, в одиночній камері. Йому пощастило, що союзники висадилися в Італії і звільнили його з полону.
Після закінчення війни Сементовський-Курило викладав у католицькому університеті Мілана і працював одночасно в Папському Григоріанському Університеті в Римі. За ряд робіт з історії Росії Сементовський-Курило отримав звання почесний професор. З 1953 до 1965 років Сементовський був доповідачем з питань політичних, культурних та економічних у багатьох національних та міжнародних журналах. Інтелектуальна і культурна історія Заходу, соціологія і психологія, особливо в історії Росії, відносяться до його улюблених тем. Тематика його робіт була пов'язана з культурної та інтелектуальної історією західної цивілізації, соціологією і психологією «залізної завіси» і культурною історією Росії. 1953—1958 роки — Сементовський-Курило постійний співробітник газети «» (серед більш ніж 250 статей з питань світової політики), він одночасно працює кореспондентом Медіа-групи (Grupomediático) в Італії за тематикою політики, культури і економіки. 1959—1962 роки — Сементовський-Курило кореспондент (німецькою мовою), Кельн, одночасно він працює співробітником у декількох газетах і журналах іспанською, французькою та італійською мовами, а також німецькою мовою у Швейцарії. Окрім того, Сементовського-Курила відрізняла нескінченна і різноманітна діяльність як читача на трьох мовах: німецькою, італійською та французькою. 1961 рік — Сементовський-Курило член Президії Міжнародного клубу преси (журналістики) Риму в секції Мілана. 1962−1963 роках він заснував у Мілані асоціацію Союзу іноземних журналістів і стає її президентом. За свою довгу і постійну прихильність до німецької культури за кордоном Сементовський був призначений членом уряду Німеччини в асоціацію західнонімецьких журналістів у міжнародній федерації журналістів у Брюсселі. 1965 року Микола Сементовський-Курило переїхав з Італії до Німеччини в Гейдельберг, де і помер 1 грудня 1979 року. З його обличчя була зроблена посмертна маска.
Нагороди 1963 р. Сементовського-Курило нагороджено німецьким орденом «Федеральний хрест за заслуги 1 класу» — «Bundesverdienstkreuz I.», цим орденом нагороджуються за особливі заслуги перед державою і населенням Федеративної Республіки Німеччини (це одна з найвищих німецьких нагород). 1964 р. Сементовський-Курило нагороджений Золотою медаллю міста Мілана. 1966 р. Сементовському-Курило присуджена Італійська Державна премія — Премія культури.
Суспільно-літературна діяльність Протягом багатьох років Сементовський-Курило провів багато конференцій у культурних організаціях, університетах, коледжах, дослідних спільнотах і перш за все в німецькій бібліотеці Гете-Інституті (Goethe Institut), у Мілані, в асоціації академічних католиків в Бонні, в суспільстві християнської культури у Франкфурті-на-Майні, в інституті по дослідженню характерологічних особливостей особистості в Мюнхені, в академічному домі у Цюріху і багато інші …. Географія його виступів: у Німеччині: Бонн, Дортмунд, Ессен, Франкфурті-на-Майні, Гослар , Ґетінґені, Гамбург, Ганновер, Кассель, Мюнхен, Нюрнберг та ін; в Австрії: Брегенц, Фельдкірх, Інсбрук (нім. Innsbruck), і т. д.; в Швейцарії: Аскона, Базель, Санкт-Галлен, Цюрих, і т. д., в Італії: Брешіа, Комо, Мілан, Мантуя, Модена (університет), Падуя, Парма (університет), Перуджа, Рим, Турин, і т. д.
Астрологія Астрологія — ще один напрямок, в якому Сементовський-Курило досяг успіху, він пішов по шляху поєднання астрології і психології. Під впливом своїх християнських етичних норм, він відразу зрозумів, що астрологія не тільки на шляху до науки, але і до релігії. Крім того, астрологія наближається до основних духовних істин, і, отже, він побачив, як і християнство, так і астрологія для людини має бути в ролі «доброго пастиря». Мета будь-якої консультації астролога має бути врегулювання конфлікту, тобто створення душевної рівноваги людини, його відновлення. На цьому психологічному тлі було своє розуміння астрології як науки.
Він був одним з перших, хто приніс разом з аналітичною психологією Карла Густава Юнга (Carl Gustav Jung) і астрологію. Він досяг ще в молодості думки про те, що астрологія є психологічною проєкцією оригінального досвіду. В цьому дусі, були створені його роботи: перша ще 1946 року книга «Людина і зірки», особливої уваги заслуговує книга " Астрологія та психологія «.
1970 року Сементовський був названий „Людиною, що дістає зірки“ — „Der Mensch griff nach den Sternen“. Його книги з астрології сьогодні відоміші, ніж роботи з гуманітарного напрямку.
Серед його численних опублікованих робіт з астрології заслуговують особливої уваги: „Астрологія“ 1948 рік, „Астрологічні закони“ () 1950 рік, „Синтетичний аналіз гороскопу“ 1950 рік, „Астрологія та психологія“ 1960 рік, „Дзеркало долі — зірки“ 1966 рік.
Багато інших робіт з астрології з'явилися пізніше.
Родина Прадід — Сементовський-Курило Максим Пилипович, полтавський дворянин, лікар. Дід — Сементовський Костянтин Максимович (1823—1902) — дійсний статський радник, виробник справ Комісії Прохань у канцелярії статс-секретаря Його Величності, письменник, історик, краєзнавець, етнограф. Батько — Сементовський-Курило Митрофан Костянтинович (1857 — …) — підполковник у відставці, петербурзький домовласник: „Північного готелю“ на Невському проспекті, ресторану „Донон“. Брат — Сементовський-Курило Костянтин Митрофанович, емігрував до Німеччини, жив у Франкфурті, де зробив блискучу кар'єру в банківській справі. Микола Митрофанович ніколи не був одружений.
Бібліографія „Nicola Sementovsky-Kurilo“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo, Giuseppe Guarino — 1961 — Сторінок: 32 „Alexsander I von Russland. (Олександр 1 Росії)“. Sementowsky-Kurilo. Frankfurt, 1966. З 328. „Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Zum 70. Geburtstag, 28. August 1971 (Микола Сементовський-Курило. До 70 — річчя з дня народження, 28 серпня 1971)“ Manuel Sarkisyanz, Golo Mann, Hans Mislin, Helmut Presser, Fritz Bajorat, Siegfried Müller-Markus, Nikolaus von Sementowsky-Kurilo.
Бібліографія німецькою мовою „Alexander I.: Rausch und Einkehr einer Seele (Олександр I: ейфорія і споглядання душі)“. 403 Seiten. Scientia, Zürich 1939 „Mensch und Gestirn. Lebensdeutung auf astrogischer Grundlage. Wege, Erfahrungen und Richtlinien der Kosmopsychologie. (людина і зірки — шляхи, досвід і принципи Космопсіхології)“. 551 Seiten, german Artemis, Zürich 1946 „Astrologische Gesetze. (Астрологічні закони)“. (Astrologica, Bd. 4) 204 Seiten. Max S. Metz, Zürich 1950 „Synthetische Horoskopdeutung. (Синтетичні гороскопи)“. (Astrologica, Bd. 5) 350 Seiten. Max S. Metz, Zürich 1950. „Savonarola: Revolutionär, Ketzer oder Prophet? (Савонарола: революціонер, єретик чи пророк?)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo, Schriftsteller Journalist Redaktor. German. Publisher: Olten: Walter, 1950. „Savonarola: Revolutionär, Ketzer oder Prophet ? (Савонарола: революціонер, єретик чи пророк?)“ 210 Seiten. Walter, Olten 1950 „Astrologie Psychologie und: Möglichkeiten und Grenzen der horoskopischen Deutung (Астрологія та психологія: можливості і межі інтерпретації гороскопії)“. 112 Seiten. Classen, Zürich 1960 „Italien, ein Land vielfältiger Zeitschriften(Італія, країна зморщених журналів)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Publication: Zeitungs-und Verlag Zeitschriften-Verlag, 57 (1960), 11, S. 602—604 „Alexander I. von Russland. Napoleons Gegenspieler um Europas Schicksal (Олександр I в Росії. Наполеон противник долі Європи)“. Nikolaus Sementowski-Kurilo. Language: German. 373 Seiten. Publisher: [Frankfurt a.M.] Societäts-Verlag „Lebensspuren. Gedichte (Сліди життя. Поезія)“ Nikolaus Sementowski-Kurilo. Language: German Publisher: Zürich, Stuttgart, Classen, „Über das heilige Rußland: eine Studie zum Lenin-Kult (Про Святий Росії: дослідження про культ Леніна)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo; Publisher: [Frankfurt a. M.]: HR, „Lebensspuren. Gedichte. (Сліди життя. Поезія)“ 67 Seiten. Classen; Zürich, Stuttgart 1968 „Der Mensch griff nach den Sternen. Astrologie in der Geistesgeschichte des Abendlandes. (Чоловік потягнувся до зірок. Астрологія в інтелектуальній історії Заходу)“. 381 Seiten. Classen, Zürich 1970 „Nikolaus von Sementowsky-Kurilo zum siebzigsten Geburtstag, 28. August 1971. Festschrift (Autorenteam), (Миколі Сементовскому-Курило до сімдесятиріччя , 28 Серпня 1971 року. Збірник статей (Авторський колектив))“. 69 Seiten. W. Classen, Zürich 1971. „Geheimnis des Mandala: Theorie u. Praxis (Таємниця Мандала: азіатський спосіб медитації)“. — Giuseppe Tucci — Language: German Publisher: Weilheim (Oberbayern): Barth, 1972. „Der heilige Kreis: Europa und das unsichtbare Rußland. (священне коло: Європа і невидима Росія)“. 228 Seiten. Societäts-Verlag, Frankfurt/ Main 1936; Aurum Verlag, Freiburg im Breisgau 1978 „Europa und das unsichtbare Russland. (Європа і невидима Росія)“. Autor: Sementowsky-Kurilo, Nikolaus von. Freiburg i.Br., 1978.