Суперечки щодо вакцинації або антивакцинаторство розпочалися за 80 років до появи термінів вакцина та вакцинація і тривають у наш час. Опоненти сумніваються в ефективності, безпеці та необхідності рекомендованих вакцин. Вони також стверджують, що обов'язкова вакцинація порушує індивідуальні права на медичні рішення та релігійні принципи. Ці аргументи призвели до зниження рівня вакцинації в деяких громадах, унаслідок чого відбувалися спалахи хвороб, що піддаються профілактиці, з наявністю при цьому смертних випадків

Ефективність вакцинації

Наукових доказів ефективності великомасштабних кампаній вакцинації більш ніж достатньо. Вакцинації допомогли викорінити натуральну віспу, яка колись вбивала кожну сьому дитину в Європі, та і майже викорінила поліомієліт. За деякими оцінками повний комплекс щеплень у США, від народження до підліткового віку, рятує протягом року близько 33,000 життів і запобігає близько 14 мільйонам випадків захворювань. В рамках програми компенсації потерпілим від післявакцинальних ускладнень в США компенсація за ускладнення виплачується приблизно 1 раз на мільйон вакцинацій.

Пропаганда проти вакцинації Особливістю сучасного руху антивакцинаторів є активне використання інтернету.«Blume S». movements and their interpretations // . Feb 2006;62(3):628-42.«Kata A.»A postmodern pandora's box: anti-vaccination misinformation on the Internet // . Feb 2010 17;28(7):1709-16.Zimmerman RK, Wolfe RM, Fox DE, Fox JR, Nowalk MP, Troy JA, Sharp LK. Vaccine criticism on the World Wide Web" / / . 2005 Jun 29;7(2): e17Kata A. Anti-vaccine activists, Web 2.0, and the postmodern paradigm — An overview of tactics and tropes used online by the anti-vaccination movement // . 2011 Dec 13. Загальними рисами сайтів антивакцинаторів є копіювання інформації без належної перевірки, тісний взаємозв'язок — велика кількість перехресних посилань, практично відсутні посилання на наукову літературу,Wolfe RM, Sharp LK, Lipsky MS. Content and design attributes of antivaccination web sites // JAMA. 2002 Jun 26;287(24):3245-8. емоційна забарвленість інформації.Bean SJ. Emerging and continuing trends in vaccine opposition website content // . Feb 2011 24;29(10):1874-80. Також фахівці відмічають недостовірність інформації, використання елементів теорії змови, а також використання «постмодерністських» аргументів, таких як відхилення біомедичних та інших наукових фактів на користь власних інтерпретацій". За оцінками медиків подібна пропаганда може привести до відмови від вакцинації довірливих або недостатньо освічених людей.

Вакцинація в Україні В Україні повнолітнім дієздатним громадянам профілактичну вакцинацію проводять за їхньою згодою після надання об'єктивної інформації про вакцини, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, вакцинацію проводять за згодою їхніх об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи тих, які визнані судом обмежено дієздатними, вакцинацію проводять за їхньою згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкової вакцинації, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження цього, а в разі відмови дати таке підтвердження, засвідчити це письмовим актом у присутності свідків.

Вакцинальний скандал 2008 року в Україні 26 травня — 9 червня 2008 року під егідою ВООЗ, UNICEF і американського CDC була запланована кампанія з вакцинації української молоді віком 16—29 років від кору та краснухи. Попри високий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Україні (95 %), ВООЗ наполягала на проведенні позачергової вакцинальної кампанії, обґрунтовуючи це загрозою поширення кору з України на Європу, а також керуючись програмою елімінації кору до 2010 року. Як привід для вакцинації також згадували попередні спалахи кору і ймовірна (за прогнозами ВООЗ) епідемія кору у 2009 — 2011 рр. Проте, незважаючи на зірвану вакцинальну кампанію, ніякої передбачуваної епідемії у вказаний термін в Україні не спостерігали.

Для вакцинації використали комбіновану вакцину проти кору та краснухи виробництва Serum Institute of India, Ltd. 8 мільйонів доз вакцини були завезені як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ без проходження процедури реєстрації в Україні, і ця вакцина мала лише сертифікат ВООЗ, який не дає права використання на території України за українським законодавством. Відповідно до інструкції виробника, вакцина була призначена для вакцинації немовлят, дітей, підлітків та молодих людей з групи ризику. Проте, планувалося її використання для вакцинації мешканців України у віці 16—29 років, переважна більшість з яких раніше були вакцинована однією чи двома дозами вакцини проти кору і які не належали до груп ризику. Ця вакцина містила реактогенний штам вірусу кору «Едмонстон-Загреб», який в країнах Європи (за винятком колишньої Югославії) не використовували. Серед африканських дітей, які були щеплені вакцинами, що містять цей штам, спостерігали збільшення віддаленої смертності, внаслідок чого свого часу ВООЗ відмовилася від їхнього використання на користь штаму Шварц.

Вакцинальна кампанія у Донецькій області, а також у відомчих медичних закладах, почались раніше від запланованого початку кампанії, було зроблено більш ніж 100 000 щеплень. Після смерті 17-річного школяра Антона Т. з Краматорська і госпіталізації понад 100 вакцинованих підлітків, кампанію було призупинено за розпорядженням МОЗ та приписом прокуратури. За фактом смерті було порушено кримінальну справу. Стосовно головного державного санітарного лікаря Миколи Проданчука, який надав дозвіл на ввезення вакцини, було обрано запобіжний захід — тримання під вартою. Розслідування не було закінчено, справу до суду передано не було.

ВООЗ, ЮНІСЕФ та МОЗ України наполягали на продовженні вакцинації, але термін придатності вакцини закінчився восени 2009 року. Наразі вакцина утилізована.

Смерть підлітка викликала гучний резонанс в українському суспільстві, що спровокувало значне падіння довіри до імунопрофілактики у цілому. Додатковим фактором стало те, що фінансування кампанії здійснювалося за кошти приватного благодійного фонду . Засновником фонду є американський мільярдер Тед Тернер, якого підозрюють у сповіданні ідеї скорочення зайвого населення Землі (особливо — країн «третього світу») та можливих діях для досягнення цього. Враховуючи, що вакцинації мали підлягати усі мешканці Україні найбільш фертильного віку, і те, що склад вакцини та розчинника до неї не підлягав перевірці, з'явилися гіпотези про те, що вакцина може використовуватися для регулювання народжуваності, а саме — спричиняти постійне або тимчасове безпліддя. Голова парламентського комітету з охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва назвала кампанію «медичним геноцидом» українців.

Результати масових відмов від вакцинації Відомі випадки масової відмови від вакцинації, які приводили до небезпечних епідемічних наслідків.

Стокгольм, натуральна віспа (1873—74)

Кампанія проти щеплень, вмотивована релігійними причинами, сумнівами в ефективності і захистом прав особистості, призвела до падіння охоплення вакцинацією до 40 %, в порівнянні з 90 % в інших регіонах Швеції. 1873 року почалася велика епідемія натуральної віспи. Це призвело до збільшення охоплення вакцинацією, і епідемія закінчилася.

Велика Британія, коклюш (1970—80-ті) 1974 року з'явилися повідомлення про 36 реакцій на вакцину проти коклюшу, академік Гордон Стюарт () стверджував, що вакцина мала сумнівну ефективність, і ставив питання, чи переважає її користь ризики. Інформація була широко висвітлена в пресі та телебаченні. Охоплення знизилося з 81 % до 31 %, і розпочалася епідемія коклюшу, яка призвела до смерті деяких дітей. Офіційна медицина продовжила стверджувати про ефективність і безпеку вакцини; довіру громадськості було відновлено після публікації перевірки ефективності вакцини. Охоплення вакцинацією потім піднялася до рівнів більше 90 %, і рівень захворюваності помітно спав.

Швеція, коклюш (1979—96) За період мораторію на вакцинацію проти кашлюку з 1979 по 1996, 60 % дітей країни були інфіковані у віці до 10 років; ретельне медичне спостереження дозволило утримати смертність від кашлюку на рівні близько одного випадку в рік.

Коклюш продовжує залишатися великою проблемою в країнах, що розвиваються, де не практикується масова вакцинація; за оцінками ВООЗ, він викликав 294000 смертей в 2002 році.

СНД, дифтерія (1990—99)

У 1990—1999 роках у країнах колишнього СРСР виникла епідемія дифтерії. Однією з основних причин спалаху епідемії, поряд із загальним розвалом системи охорони здоров'я, вважається значна кількість нещеплених проти дифтерії. Пік захворюваності припав на 1994—1995 роки, з 86 до 91 року охоплення населення вакцинацією становив менше 70 %. У цей час засоби масової інформації широко висвітлювали антивакцинаторські погляди вірусолога , почавши активну компанію дискредитації вакцинації. Інший лікар А. В. Пічногков вказував, що вакцини можуть спричинити лейкемію та бути «стресовими» для дітей. Він, Червонська та інші лікарі розширили перелік захворювань, що є протипоказаннями до вакцинації, до близько 50 назв. Охоплення вакциною АКДП впало до 30 %. Часто зустрічалися фальсифіковані записи про щеплення в медичних картах. Охоплення вакцинацією знизилося, в тому числі, внаслідок масових відмов від вакцинації дітей, пов'язаних з активною діяльністю руху проти вакцинаціїCharles R. Vitek, Melinda Wharton. Diphtheria in the Former Soviet Union: Reemergence of a Pandemic Disease //Perspective. Volume 4, Number 4—December 1998. Крім того, дорослі не отримували планових протидифтерійних ревакцинацій.

Захворіло більше ніж 150 тис. осіб, з них близько 5 тисяч загинуло.

Нідерланди, кір (1999—2000) Спалах у релігійній спільноті і школах у Нідерландах ілюструє вплив кору на невакциноване населення. Населення в декількох провінціях де сталися спалахи мало високий рівень імунізації, за винятком одного з релігійних напрямків, яке традиційно не сприймає вакцинацію. Серед 2961 випадки кору було 3 смерті і 68 госпіталізацій. Це показує, що кір може бути тяжким зхворюванням і приводити до смерті навіть в індустріальних країнах.

Ірландія, кір (2000) З кінця 1999 по літо 2000 тривав спалах кору в Північному Дубліні, Ірландія. У цей час середній по країні рівень імунізації впав нижче 80 %, а в Північному Дубліні становив близько 60 %. Сталося більш ніж 100 випадків госпіталізації з більш ніж 300 випадків. Три дитини загинули, а деякі були тяжко хворі, деяким для одужання знадобилася штучна вентиляція легенів.

Румунія, кір (2016—2017) Через антивакцинаторський рух та проблеми системи охорони здоров'я в Румунії за осінь 2016 — зиму 2017 від кору померло 17 дітей та інфіковано тисячі. За період лютий 2016 — березень 2017 інфіковано на 3 400 осіб більше, ніж за аналогічний період попереднього року, коли захворіло лише 7 і не було жодної смерті. За словами місцевого міністра охорони здоров'я, , у країні першою вакциною щеплено лише 80 %, другою — лише 50 %. Згідно з рекомендацією ВООЗ, вакцинація проти кору має покривати 95 % популяції.

Україна, кір (2017—)

За даними Міністерства охорони здоров'я через відмови від вакцинацій на початок вересня 2017 року зареєстровано 1627 випадків кору. Двоє дітей у Одеській області померли. Спалах триває і в 2018 році.

Антивакцинаторство під час пандемії COVID-19 (з 2020)