Сундіш-марка () — розрахункова одиниця для монет, які були виготовлених у Вільному Ганзейському місті Штральзунді з 1319 року. З введенням у 1359 році любекської марки на землях Померанії сундіш-марка поступово вийшла із обігу.
Історія У 1319 році князь Рюгену Віслав III надав право Ганзейському місту Штральзунду на карбування власних монет. Розрахунковою одиницею стала слугувати сундіш-марка, яка отримала назву від Штральзундських земель Сундіш. Початково сундіш-марка дорівнювала 16 шилінгам (солідусам), шилінг дорівнював 12 пфенігам (денаріям. Пізніше денарії витіснилися брактеатами). У грудні 1325 року, після падіння Рюгенського княжого двору, поморським герцогом Вартіславом IV, Штральзунд був доєднаний до земель Померанії-Вольгост, а брактеати замінилися на вічні пфеніги ()Heinz Großkopf: Zur Münzgeschichte Vorpommerns. In: Beiträge zur Geschichte Vorpommerns: die Demminer Kolloquien 1985—1994. Thomas Helms Verlag, Schwerin 1997, ISBN 3-931185-11-7.
З 1324 року ваговою одиницею для карбування монет слугувала кельнська марка, а зі з'явою любекської марки сундіш-марка витіснилась повністю (пізніше курант-марка). У 1324 році 2½ сундіш-марки прирівнювалися до 1 кельнської, а з 1378 року 151⁄100 сундіш-марки дорівнювали 1 любекскій марці. У 1381 році Штральзунд приєднався до Венденської системи карбування. У 1395 році поморські міста Анклам, Грайфсвальд і Штральзунд на основі любеського зехслінга () карбують великий пфеніг (). На 12 лотів від марки карбувалося 144 монети. Вага такого пфеніга була 1,22-1,629 грамівHeinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numismatik. 4. bearbeitete Auflage. transpress VEB Verlag für Verkehrswesen, Berlin 1988, ISBN 3-344-00220-1, S. 166.. 6 лютого 1403 року Штральзунд доєднався до угоди про спільне карбування державної марки з містами Любеком, Гамбургом, Люнебургом і Вісмаром . Але Штральзунд використовував стару систему карбування монет, застосовуючи на виробництво вагу любекської марки. Так на виготовлення пфенігів йшло ⅔ від любекської марки. 6 пфенігів дорівнювали 1 віттену, що суперечило правилам угоди і зменьшувало вміст срібла в монетах. В 1406 році Штральзунд було виключено з союзу. Але 9 жовтня 1425 року Штральзунд приєднали знову, так як в 1424 році до Венденського союзу приєдналося Королівство Данія. У 1489 році герцог Померанії Богуславом X реорганізував право на карбування монет для Поморських міст. Винятком залишився Штральзунд, в якому карбувалися монети до 1504 року з постійним зниженням складу дорогоцінних металів в монеті. Таке зниження повністю припинило існування сундіш-марки. Останніми були викарбувані золоті гульдени, що прирівнювалися до трьом сундіш-марок. З 1504 року низькопробні монети почали карбуються в РосткуHeinz Großkopf: Zur Münzgeschichte Vorpommerns. Seite 177.
Література Fabricius, CG «Urkunden zur Geschichte des Fürstentums Rügen unter den eingeborenen Fürsten», Stettin 1851 Hamann, C. «Die Beziehungen Rügens zu Dänemark von 1168 bis zum Aussterben der einheimischen rügischen Dynastie 1325», Greifswald 1933 Sobietzky, G. «Das Fürstentum Rügen und sein Geldwesen», Stralsund 2005
Примітки
Джерела Гроші в Померанії Сундіш марка O.C. Gaedichens: Монети та медалі Гамбурга