Євген Олександрович Максимович (* 10 лютого 1857, м. Вашківці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія (тепер — Чернівецька область, Україна) — † 27 квітня 1928, м. Чернівці, Румунія (тепер — Україна) — український художник, педагог.

Біографія Народився в родині православного священика. Батько — українець, мати — румунка.

У 1868 році Євген вступив на платне навчання до німецькомовної вищої гімназії (нині середня загальноосвітня школа № 1 ім. М. Емінеску) в Чернівцях, де на той час в другому класі навчався його старший брат Костянтин.

Отримавши середню освіту і склавши іспит з живопису, Євген Максимович у 1876 році став студентом Віденської академії мистецтв(навчання у професорів Вурцінгера, Айзенменгера, Леопольда Міллера).

Під час перебування у Відні Максимович познайомився з земляком Епамінондою БучевськимБуковинець Епаміндос Бучевський навчався у Віденській академії мистецтв у 1868-1872 роках. Після закінчення академії мав тривалу творчу поїздку по Франції та Італії, повернувся і жив у Відні. У 1888 році був запрошений, як надзвичайно здібний митець, в Чернівці на посаду художника Буковинської митрополії., що пізніше позитивно позначилось на його працевлаштуванні художником при будівництві резиденції митрополитів у Чернівцях.

Закінчивши навчання у Відні (1881), Євген планував удосконалювати свою майстерність художника у Мюнхені чи Парижі. Проте тяжко захворів дідусь, який давав необхідні для навчання кошти, і йому прийшлось повернутися на Буковину, де в 1883 році він став викладачем вищої гімназії в Радівцях (нині Сучавський повіт Румунії).

За протекцією Епамінонди Бучевського, який познайомився з молодим Євгеном під час свого проживання у Відні (1882), який справив на нього тоді дуже добре враження і де він передав йому багато таємниць техніки живопису, Евгена Максимовича запрошують працювати над оздобленням Резиденції буковинських митрополитів (нині — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Євген працює поруч з відомими спеціалістами Каролем Свободою, Карлом Йобстом та Епамінондою Бучевським, що підтверджує його високу професійну майстерність.

Коли Епамінонда Бучевський захворів, він рекомендував митрополиту Сильвестру Мораріу Євгена Максимовича як продовжувача своєї справи. В 1891 році після смерті Е. Бучевського Євгена Олександровича було призначено на посаду єпархіального маляра у Буковинській православній консисторії. Авторитет цієї посади дало змогу одержувати замовлення на створення парадних портретів митрополиті, іконостасів буковинських церков, інших офіційних замовленьВ 1893 році мистець виборов право на створення монументальної роботи у митрополії Буковини, приуроченої ювілею митрополита Силвестра Мораріу — мецената, художника, засновника митрополичої друкарні. і, як результат, можливість здійснити подорож до Італії в 1893 році.

Євген Максимович автор композицій з життя Буковини, портретів селян, краєвидів, фресок, оформлення інтер'єрів громадських закладів (кав'ярня «Габсбург», жіноча перукарня «Damensalon»), ескізів ілюстрацій та орнаментів для видавництва «Акафіст»).

Одночасно з роботою в митрополії Максимович продовжував працювати викладачем малювання в Радівцях до 1895 року, а з 1895 року — в чернівецькій вищій православній реальній школі (сьогодні Чернівецька ЗОШ № 2 імені Ю. Федьковича).

Євген Олександрович Максимович став також дослідником унікальної буковинської храмової архітектури та мистецтва, займався питаннями історії формування іконографії візантійського живописуРезультати досліджень викладені в статтях «Наші храми», «Тип Христа у візантійському мистецтві» в «Щорічнику Буковинського крайового музею»..

Мистець мав і великий інтерес до музейної справи, працював у Чернівецькому церковному музеї православної митрополії та був у різні роки членом правлінь Крайового музею резиденції митрополита і Буковинського музею ремесел.

Євген Максимович учасник багатьох колективних чернівецьких виставок. Персональні виставки: у Чернівцях (прижиттєві — 1905—1906, 1913, 1919, посмертна — 1931), Бухаресті (1906).

Живописні роботи Євгена Олександровича Максимовича зберігаються в чернівецьких краєзнавчому«Два румуни» (1907), «Портрет молодої дівчини», «Штефан Великий» (1905 та художньому музеях.

Через важку недугу Євген Максимович помер 27 квітня 1928 року в чернівецькій загальій лікарні. Похований на т.зв. Руському цвинтарі у Чернівцях (тепер – Історико-культурний заповідник «Кладовища на вул. Зелена») поряд з могилою свого брата Олександра, професора Чернівецької православної вищої реальної школи, який покинчив своє життя самогубством, скочивши у криницю біля будинку, де він мешкав.

Твори «Дівчина»; «Митрополит Сильвестр»; «Архієпископ Мораріу Андрієвич»; «Митрополит Чуперкевич»; «Колядки»; «Біля перелазу»; «Парубок грає на сопілці»; «Дівчина з куфою»; «Селянин»; «Двоє старих із Дорни»; «Штефан Великий»; «Два румуни» .

Родина Дід (по материній лінії) — Костянтин Луческул, протопресвітер і референт у Чернівецькій консисторії; Батько — православний священик (служив у Чорториї, Вашківцях); Брат — Костянтин, відомий чернівецький архітектор.

Примітки

Джерела Життя карпатського народу. Відомі особистості М. В. Сагайдак, О. Ф. Гужва. Максимович Євген Олександрович. Енциклопедія сучасної України Всесвітня служба радіо Румунія. Буковинець Євген Максимович Обласний художній музей, Чернівці. Євген Олександрович Максимович. Портрет селянина Чернівецька загальноосвітня школа I—III ступенів № 2 ім. Ю. Федьковича. Погляд Церква Св. Параскеви, Чернівці Колишня німецька вища гімназія (ліцей) Оксана Драгомирецька. Максимовичеві храми. Гусар Ю. Розписував фрески Мармурового залу [про Євгена Максимовича]/Юхим Гусар // Буковинське віче, 2012. - 3 лютого (№5). - С. 4.