Агапа, (від «любов»), вечеря любові — в I–V століттях вечірні або нічні збори християн для молитви, причастя і споживання їжі,Желтов М. С., Василик В. В. Агапа // Православная энциклопедия. — М., 2001. — Т. 1. — С. 214. — ISBN 5-89572-017-Х.Свящ. Григорий Вульфенден, М. С. Желтов. Вечерня // Православная энциклопедия. — М., 2003. — Т. 8. — С. 78. — ISBN 5-89572-017-Х. під час яких згадувалося Ісуса Христа. Підставою цьому спочатку було виконання заповіді Христа про любов, тому словом αγάπη стали називати і самі ці збори.
Агапи ранніх християн передбачали здійснення Євхаристії: для наслідування Тайної вечері, вони збиралися ввечері. По звершенні таїнств агапа потім переходила в звичайну вечерю; це також називалося «вечеря Господня» ()Агапы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.. Пізніше євхаристія була відокремлена від вечері, але традиція збиратися вечорами для братерського спілкування не перервалася, і назва «агапи» за цими загальними вечірніми трапезами збереглася.
Сучасна грецька православна церква називає агапою вечірню в перший день Пасхи. Звичай христосуватися під час цієї служби викликає спогади про ранньохристиянські агапи, які представляли двояке спілкування з Господом і братське один з одним". Саме на агапі (а не на великодній літургії, як у УПЦ) в грецьких храмах читають євангеліє на різних мовах народів світуΤυπικὸν τῆς τοῦ Χριστοῦ Μεϒάλης ̓Εκκλησίας. Σ. 372—373.
Історія
Агапи ранніх християн Перший з відомих на сьогодні прикладів слововживання дав.-гр. ἀγάπη стосовно спільної християнської трапези — в посланні апостола Юди:Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають;
Дослідники відзначають, що в багатьох положеннях цей новозавітний документ перегукується з 2-го послання апостола Петра. У зв'язку з цим висловлюється припущення, що в останньому у фразі () слово (обманом) — описка, і слід читати , тобто «насолоджуються агапами, пиршествуя з вами».
Взаємозамінність термінів «євхаристія» та «агапа», що свідчить про обов'язкове предварении вечірньої трапези таїнством причастя, випливає з текстів послань Ігнатія Богоносця: в його лексиці ці терміни взаємозамінні.
Агапа і Євхаристія Переломлення хлібів, тобто вчинення Євхаристії на спільних трапезах перших християнських громад, зафіксовано в Діяннях святих апостолів (, , ). Там же, хоча і не в прямому зв'язку з агапами (слово «столи», , вжито в збірному сенсі)… зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.
йдеться про допомогу нужденним, здійснення якої могли ставити перед собою організатори агап.
Здійснення євхаристії безпосередньо під час загальної трапези відзначається в джерелах кінця I — початку II століття н. е. У Ігнатія Богоносця євхаристія і агапа («вечеря любові») вжиті як синоніми. Пліній Молодший писав, що у християн у Віфінії є два види зборів, досвітній і вечірнє, на яких вони, збираючись, «куштує їжу невинного роду»Плиний Младший. Письма. X 96. 7. Три молитви у «Дідахе» («Вчення дванадцяти апостолів») відносяться до євхаристії: благословення чаші, благословення хліба і «насичення». Остання завершується словами «Якщо хто святий, нехай підходить, а хто ні, той нехай кається…»Дидахе. Гл. 9-10, відповідними возгласу літургії «Святая святих». У зв'язку з реконструкцією порядку цього дійства вчені висловлювали різні припущення. Так, П. Батиффоль, О. Казель, Л. Буйє, Л. Лижье і Р. Ліцман вважали, що у «Дідахе» трапеза ще не відокремлена від Євхаристії і слід після куштування хліба. Слідуючи розпорядку «вечері Господньої» з ап. Павлу Буйє поміщав трапезу між причастям і останньою молитвою, вважаючи молитву над хлібом на початку трапези — молитвою благословення євхаристійного Хліба, а молитву після трапези — молитвою благословення євхаристійної Чаші. Такий порядок спільної трапези зберігся в хрещальної літургії «Апостольського Перекази» Іполита Римського: новохрещені після Причащання Тіла Христового куштували воду, молоко і мед і тільки після цього — Кров ХристовуИпполит Римский. Апостольское Предание. Гл. 21. Термін «вечеря Господня» () використовує апостол Павло (). «Православна енциклопедія» говорить, що «імовірно вона починалася Причастям Тілом Христовим, після чого випливало куштування звичайної їжі, і закінчувалася Причастям Кров'ю Христовою»: в такому порядку описує Тайну вечерю євангеліст Лука (). Це відповідає і розпорядку юдейських братських трапез: куштування чаші вина, переломлення хліба, власне трапеза і куштування останньої чаші вина з читанням особливих благословінь. У Діяннях апостолів описано піднесена і разом з тим невимушена атмосфера, що панує між учасниками; за заломленням хліба слід духовна бесіда, триваюча за північ (див. врізку).
Проте не кожну агапу вдавалося провести в такий високодуховної атмосфери. Застереження від негідної поведінки висловлюються в , , . З гнівом і обуренням відчитує коринтян у своєму посланні до них апостол Павло, звертаючи увагу, що одна тільки їжа і питво (тим більше, надмірне) аж ніяк не вичерпують зміст агапи як вечері Господньої:
Цю частину послання апостол завершує повторним нагадуванням про різницю між Євхаристією і звичайною їжею. Тим, хто «свою вечерю предваряеть під снедение» (наїдається на трапезі перш за всіх) через те, що прийшов голодним, Павло прямо радить:
Відділення євхаристії Передумови поділу євхаристійної і неевхаристической трапез, які згодом стали називатися літургією і агапою, стали складатися ще за життя апостолів. Побажання апостола Павла учасникам агап до другої половини II століття реалізується у встановленні нового звичаю — причащатися натщесерцеФормально требование причащаться натощак было закреплено только в 393 году 28-м правилом Гиппонского Собора. В 419 году оно было подтверждено Карфагенским Собором, включившим его в Книгу правил за № 50. — Никодим [Милаш]. Правила. Т. 1. С. 29-31; Т. 2. С. 144, 189—191. Як наслідок (підтверджуване «Діяннями апостола Іоанна»Деяния апостола Иоанна. Гл. 72-85; см. Деяния апокрифические), трапези стали проводити по завершенні Євхаристії (за винятком Олександрійського богослужіння, в якому Євхаристія відбувалася після агап і в V столітті).
Іустин Філософ згадує про приношення в кінці літургіїИустин Философ. 1-я Апология, гл. 13, 39. («Православна енциклопедія» припускає, що ці приношення робилися для майбутніх агап), але про самому скоєнні агап замовчує. Оскільки Юстин писав, що «достатні з нас допомагають усім бідним, і ми завжди живемо за одне один з одним»Иустин Философ. 1-я Апология, 67., і що «образ вшанування [Бога]… той, щоб дане для нашого харчування… приносити для нашого… вживання і для нужденних»Иустин Философ. 1-я Апология, 13., енциклопедія пов'язує приношення в кінці літургії з благодійністю, і робить висновок, що «перетворення загальних трапез майже виключно благодійну акцію, очевидно, пов'язане з позбавленням агап їх сакраментального компонента — Євхаристії».
Остаточне розділення понять «агапа» та «євхаристія» відбувається в кінці II — початку III століття — це видно, наприклад, з тексту Діянь апостола ФомиДеяния апостола Фомы. 2.29, 5.50.. При цьому агапа виділяється в самостійний чин, що виконувався ввечері. Зі свого боку, ТертулліанТертуллиан. De corona militis. 3-4 і Кіпріан КарфагенськийКиприан Карфагенский. Письмо 63-е, к Цецилию; Завещание Господа нашего Иисуса Христа. — I, 26-28. пишуть про Євхаристію, яка проводиться вранці«Православная энциклопедия» добавляет, что, тем не менее, иногда Евхаристия могла совершаться и в вечернее время, так как даже современный Типикон предписывает в некоторые дни года совершать литургию на вечерне..
Климент Олександрійський, Тертуліан, Оріген, Кіпріан Карфагенський, Іполит РимськийИпполит Римский. Апостольское Предание. та інші літургіко-канонічні джерела і церковні письменники продовжують згадувати агапи і в першій половині III століття. У цей період агапи найчастіше влаштовувалися по неділях з участю всіх членів громади під головуванням єпископа.
Розвиток чину агапи Тертуліан у «Апології» описує наступні последования чину агапи: молитва, скромна трапеза, вмивання рук і запалення світильників. Потім «кожен, хто може, викликається на середину оспівати Богу». Завершувала агапу молитваТертуллиан. Апология. 39. 16—18.. Із записів Іполита Римського випливає, що спочатку відбувалося дяка над світильником, потім йшло псалмоспіви, благословення чаші і хліба і потім трапеза. Іполит говорить про більшому церковному контролі за проведенням агапи: головувати на ній повинен був один з кліриків, а благословення чаші і хліба покладалося на єпископа, або, у його відсутність, на пресвітера або диякона, але в жодному разі не на мирянина.Апостольское Предание. 25-28. У листі Кіпріана Карфагенського зазначається така особливість агапи, як псалмоспівиКиприан Карфагенский. Письмо 1-е, к Донату..
Хліб, благословенний на агапах, називався або евлогией (грец. — благословення), або «хлібом (артосом) заклинання» (). Іполит Римський писав про євлогії: «Вірні, перш ніж заломлювати власний хліб, нехай беруть з рук єпископа трохи хліба, так як це євлогія, а не Євхаристія… Мирянин не може здійснювати євлогія». В «Канонах Іполита» мова йде про артосе: «Нехай він [єпископ] сам розподіляє хліб заклинання… щоб Бог зберіг агапи їх від страху лукавого»Каноны Ипполита. — Achelis. — S. 105—106. (Канони Іполита).
Питання про тотожність євлогії і «хліба заклинання» поки до кінця не з'ясовано. Православна енциклопедія висуває припущення, що назва «хліб заклинання», ймовірно, пов'язано з экзорцизмами, які неодноразово вимовлялися над оголошеними; куштування хліба заклинання" було складовою частиною екзорцизмів. Як і на служби, оголошені на агапи не допускалися. Однак їм надсилався «хліб заклинання», «щоб вони приєдналися до Церкви».
Молитва освячення «для тих, хто приносить хліб і воду або оливу благословення у святу Чотиридесятницю, після випробування тих, хто буде хреститися», находимая в коптської версії «Апостольського перекази»Der aethiopische Text der Kirchenordnung des Hippolyt / Ed. H. Duensing. — , 1946. — S. 86—87., текстуально схожа з молитвою «над оливою хворих або над хлібом або над водою» Евхология СерапіонаJohnson. Sarapion. — P. 66, 145—146; ср. Часть 1 — Литургии Александрийского типа — Типы Литургий — Отдел первый. Происхождение и история Литургии — Евхаристия — Архимандрит Киприан (Керн) . Хліб, про яку йдеться в цих молитвах, може ототожнюватися з «хлібом заклинання» агап III століття, а ялин — з «єлеєм заклинання»Апостольское Предание. 21. або ж «єлеєм оголошених» (у західній традиції — ялин предкрещального помазання), але не з «єлеєм радості» (у східній традиції — ялин предкрещального помазання). Жак Гоар зазначає, що молитви над хлібом для хворих (яку називає Евхология Серапіона) зустрічаються у східних евхологиях більш пізнього часу, ніж III—IV століттяGoar J. Εὐχολόϒιον, sive Rituale Graecorum… — P., 1647. — P. 715—716..
Розділ сучасного Типикона про благословення хлібів на вечірні (яке безпосередньо сходить до агапам) називає серед найважливіших «дарувань» хлібів їх цілющу силу, яка проявляється при вкушении хлібів «з водою»Типикон. — Т. 1. — С. 20..
Найдовше традиція проведення агап зберігалася у коптів. Трапезу, схожу з агапами, описує каппадокийское твір Псевдо-Опанаса «Про незайманість» (близько 390 року). Вона відбувалася після служби 9-го години, причому при ламанні хліба читалася молитва, яка збігається з євхаристійною молитвою з 9-ї глави «Дідахе»: «Як цей хліб, розсіяний колись, будучи зібраний, став одним, так нехай буде зібрана Твоя Церква від меж землі в Царство Твоє»Дидахе. — Гл. 12 — 13.. Про звичай єгипетських християн причащатися по суботах після трапези писав і Сократ СхоластикСократ Схоластик. Церк. ист. V 22 — V в.. Ср.: Созомен. Церк. ист. VII 19. 8..