Полове́цька земля́ () — у XII—XIII століттях руська назва західної частини Дешт-і-Кипчак (Половецького степу), де мешкали половціКвітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України… Т. 8. — С. 350.. В Київському літописі, складовій Іпатіївського списку, під 1152 роком межами цієї землі названі Волга на сході й Дніпро на заході:
З інших літописних згадок видно, що до Половецької землі зараховували і Дніпровське правобережжя.
Словосполучення «Половецька земля» вживається в літописах як назва країни, подібно до назв «Руська земля», «Лядська земля» (Лӕдьскаӕ землѧ), «Грецька земля» (Грѣцискаӕ землѧ), «Угорська земля» (Оугорьскаӕ землѧ), «Болгарська земля» (Болгарьскаӕ землѧ), «Німецька земля» (Нѣмцькаӕ землѧ), «Чеська земля» (Чьшьскаӕ землѧ), «Литовська земля» (Литовьскаӕ землѧ), «Ятвязька земля» (Ӕтвескаӕ землѧ).
В Суздальському літописі, складовій Лаврентіївського списку, під 1224 роком як синонім Половецької землі вжито термін «страна Куманьска».
Примітки
Джерела Кудряшов К. В. Половецкая степь. Москва, ОГИЗ. 1948 Плетнева С. А. Половецкая земля // Древнерусские княжества X—XIII вв. / отв. ред. Л. Г. Бескровный; АН СССР. Институт истории СССР. Москва: Наука, 1975. Робинсон А. Н. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья (XI—XIII вв.). Москва: Наука, 1980. Моця О. П. Південна «Руська земля». / О. П. Моця; Інститут археології НАН України. Київ: Корвін пресс, 2007. Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України: в 10 т. Київ: Наукова думка, 2011. Т 8. С. 350.