Військова цензура — одна з форм контролю з боку військових й інших державних органів відкритих засобів інформації (друк, радіо, телебачення, кіно, витвори образотворчого мистецтва, експозиції музеїв і т. д.), а інколи й приватного листування з метою не допустити публікування й оприлюднення в них відомостей, які становлять військову таємницю, тобто, відомостей військового характеру, які спеціально охороняються державою, як різновид державної таємниці. Існує як у воєнний, так і в мирний час, і є різновидом відомчої цензури.
Як окремий державний інститут військова цензура сформувалася в XIX столітті, хоча як вид цензурного контролю існувала й раніше. Наприклад, у Російській імперії перша посаду військового цензора була введена в 1810 році. У Сполучених Штатах Америки військова цензура була вперше введена під час Громадянської війни в 1861 році. Журналістам під загрозою закриття газет й арешту заборонили публікувати інформацію, яка могла б піти на користь Конфедеративним Штатам.
Під час Першої та Другої світових воєн цензура контролювала діяльність військових кореспондентів і листування військовослужбовців.
Сучасна військова цензура контролює: цивільні комунікації в місцях, керованих військовими адміністраціями; матеріали ЗМІ, що стосуються збройних сил; листування військовополонених й інтернованих цивільних осіб; пошту з армії та з військових об'єктів, а також до армії та до військових об'єктів; особисті комунікації службовців збройних сил.
Примітки
Посилання
Військова цензура: просто і дохідливо ЗАГАЛЬНА ТА ВІЙСЬКОВА ЦЕНЗУРА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (XVIII - початок ХХ ст.) Ізраїль – військова цензура і свобода преси
Література Шевцов В. Военная цензура России во все времена отстаивала интересы государства // Морской сборник. 1998. № 12. С. 84.