Гельмут Шольц (; 1 липня 1920, Ґродкув — 12 листопада 1997, Ванне-Ейкель) — німецький офіцер Ваффен-СС, гауптштурмфюрер СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
Ранні роки Гельмут Шольц народився 1 липня 1920 року в місті Ґродкув. 1 грудня 1937 року Шольц вступив в СС (службове посвідчення № 476 155) і в частини посилення СС. Служив в 3-му штурмбанні штандарта СС «Германія». У 1939 році закінчив юнкерське училище СС в Брауншвейзі. 30 січня 1939 року Гельмут став Унтерштурмфюрером СС.
Друга світова війна Гельмут Шольц взяв участь в Французькій кампанії і в боях на Східному фронті. В 1941 служив в складі 1-ї роти моторизованого полку СС «Германія» моторизованої дивізії СС «Вікінг». З 1942 року був командиром взводу в 3-му батальйоні панцергренадерського полку СС «Нордланд» моторизованої дивізії СС «Вікінг».
В липні 1943 року Гельмут був переведений в 4-ту панцергренадерську бригаду СС «Недерланд», де він командував 7-ю ротою 49-го добровольчого панцергренадерського полку СС «Де Рюйтер». В серпні 1944 призначений командиром 2-го батальйону свого полку.
За відзнаки в боях на Східному фронті 4 червня 1944 року Шольц був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, а 21 вересня 1944 — дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста. З січня 1945 року і до кінця війни був ад'ютантом 48-го добровольчого панцергренадерського полку СС «Генерал Зейффардт».
Життя після війни Гельмут Шольц помер 12 листопада 1997 року в місті Ванне-Ейкель.
Звання Унтерштурмфюрер СС (30 січня 1939) Оберштурмфюрер СС (9 червня 1944) Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1945)
Нагороди Залізний хрест (1939) 2-го класу (14 жовтня 1942) 1-го класу (17 лютого 1943) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Штурмовий піхотний знак в сріблі Нагрудний знак «За поранення» в золоті Нагрудний знак ближнього бою в сріблі Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Лицарський хрест (4 червня 1944) як унтерштурмфюрер СС і командир 7-ї роти 49-го добровольчого панцергренадерського полку СС «Де Рюйтер» Дубове листя (№ 591) (21 вересня 1944) як оберштурмфюрер СС і командир II батальйону 49-го добровольчого панцергренадерського полку СС «Де Рюйтер»
Джерела