«Расінг 92» () — французький регбійний клуб, гравець вищого дивізіону національного чемпіонату. Команда базується в передмісті Парижу О-де-Сен і проводить домашні матчі на стадіоні Ів дю Мануар, (Коломб). Клуб появився в 2001 році в результаті злиття двох команд Расінг Клаб де Франс, та команди US Métro. Число «92» — номер департаменту О-де-Сен, який надає клубові фінансову підтримку. Команда бере участь у Топ 14 з 2009 року.
Історія клубу Спортивний атлетичний клуб Расінг Клаб було засновано у 1882 році. Клуб швидко став однією із перших організацій такого роду у Франції. У 1885 році, команда отримала назву Расінг Клаб де Франс. Спільнота клубу поступово відкривала для себе нові види спорту: у 1890 році було створено секцію регбі. Незабаром, після проведення перших сезонів чемпіонату Франції, команда заявила, що є однією з найсильніших команд у Парижі, оскільки до 1898 року в чемпіонаті збрали участь тільки столичні клуби. 20 березня 1892 року відбувся перший розіграш французької першості, у рамках якого було проведено лише один фінальний матч. У паризькому місті Багатей зустрілись дві команди: Расінг та Стад Франсе, головним арбітром матчу виступив П'єр де Кубертен, майбутній засновник і голова Міжнародного олімпійського комітету. Матч виграла команда Расінг з рахунком 4:3. Переможці отримали приз (), який і досі вручається чемпіонам Франції.
Через рік команди знову зустрілись у фінальній грі. Спортсменам Стад Франсе вдалося взяти реванш (7:3), у наступних сезонах гравці цієї ж команди домінували в чемпіонаті. Расінг 92 знову став учасником вирішального матчу тільки в 1898 році. Гравцям знову довелося змагатися з супротивниками зі Стад Франсе, але тепер перемога дісталася першим чемпіонам Франції. При цьому титул вручався за підсумками невеликої кругової першості, в якій зіграло шість клубів. У підсумку «Стад» отримав перемогу з десятьма очками, а Расінг — став другим, набравши шість балів.
У 1900 році Расінг зустрівся у фіналі з командою Стад Бордле з Бордо. Іногородні команди намагалися боротися за титул нарівні з парижанами ще з 1899 року, проте жирондинцям не вистачало досвіду, тому Расінг 92 колектив легко обіграв команду з Бордо з рахунком 37:7. У фіналі 1902 року суперники зустрілися знову. Парижани знову отримали перемогу, проте їхня перевага була вже не настільки очевидною (6:0). Чергового фіналу гравці Расінга чекали десять років. 31 березня 1912 року команда зустрілася з опонентами з Тулузи на території суперника. Тулузька команда отримала перемогу з рахунком 8:6.
У роки Першої світової війни замість французького чемпіонату проводився турнір Шаленж де л'Есперанс. Расінг взяв першість у 1918 році, обігравши Гренобль (22:9). З 1920 року проведення національного змагання відновилося. Клуб вийшов у перший післявоєнний фінал (вперше з 1912 року), де програв піренейській команді Тарб з рахунком 3:8.
Після цього Расінг ще впродовж довгих років не вигравав чемпіонат Франції. У 1931 році спільнота клубу заснувала турнір Шаленж Ів дю Мануар. Команда знову зіграла у фіналі чемпіонату тільки через тридцять років, у 1950 році. Квітневий матч в Тулузі завершився перемогою Кастра (11:8). У сезоні 1952 року команда стала фіналістом Шаленж. Аналогічний для Расінга результат мав місце і в 1957 році, коли парижани програли команді Лурд з результатом 13:16. Лише через два сезони, у 1959 році, Расінг отримали головний трофей чемпіонату, обігравши Стад Монтуа на Парк Лескюр в Бордо (8:3).
Новий шанс випав команді у 1987 році, коли столичні регбісти зустрілися з Тулоном на стадіоні Парк де Пренс. Незважаючи на майже домашні умови, Расінг програв з рахунком 12:15. Утім, через три сезони, у 1990 році, клуб зміг стати чемпіоном ще раз. Расінг обіграли Ажен з рахунком 22:12. Повернення щита Бреннус в колекцію клубу зайняло більше трьох десятиліть.
У 1990-х роках у світове регбі стали впроваджувати принципи професійного спорту. Клуб Расінг з його багатими традиціями не зміг адаптуватися до нових правил гри, тож команда заснала регресу. За підсумками сезону 1995/96 клуб вибув з числа найсильніших і продовжив виступи лише у другому дивізіоні. Повернення в еліту відбулося в 1998 році, проте вже через два роки парижани знову залишили вищу лігу. Після цього команда перебувала поза провідними боями протягом десяти років. У 2001 році секція регбі Расінга покинула великий спортивний клуб і об'єдналась з командою US Métro, яка представляла систему громадського транспорту Парижу. Саме тоді клуб отримав свій сучасний статус, і з тих пір команда називається Расінг Метро 92. При цьому і Расінг Клуб де Франс і US Métro продовжують підтримувати аматорські секції регбі в своїх клубах.
Президентом клубу Расінг Метро є Джекі Лорензетті, який також керує великим агентством нерухомості Foncia. Лорензетті приступив до обов'язків в 2006 році. Тоді новий президент поставив перед клубом мету: до 2008 року повернутись у вищий дивізіон і до 2011 потрапити в число учасників кубка Хейнекен. Команда затримала виконання внутрішнього завдання на один рік, однак взяла участь у європейському змаганні вже в 2010/11 сезоні.
З 2003 року Шаленж Ів дю Мануар проводиться як змагання для юних регбістів, вік яких не перевищує 15 років. 76 гравців Расінга грали за збірну Франції, 12 з яких стали капітанами «синіх». Єдиний клуб, який випередив парижан за цим показником — Тулуза, на рахунку якого майже 100 вихованців міжнародного класу. Троє представників Расінга зіграли в першому матчі французької команди проти Ол Блекс, який відбувся 1 січня 1906.
Під кінець сезону 2014—2015, назву команди було скорочено з Расінг Метро 92 на Расінг 92.
Імідж клубу
Період зародження спортивних клубів у Франції підігрівався ентузіазмом переважно заможних людей. Расінг став втіленням елітарного атлетичного клубу. Збори клубу проводилися у самому серці Булонського лісу, у багатій західній частині Парижа. Передбачається, що Расінг, про що свідчить і назва організації, створювався за зразком модних англійських клубів і керувався принципом «У здоровому тілі — здоровий дух» (mens sana in corpore sano). Багато резидентів клубу мали аристократичне походження, а у першому фіналі чемпіонату взяли участь чотири представники дворянства. Незважаючи на те, що в даний момент серед гравців Расінга аристократів значно менше, процедура вступу в клуб вкрай складна.
Расінг завжди стояв на захисті аматорського духу регбі і спорту в цілому. Можливо, саме це і стало причиною труднощів команди в період переходу гри на професійний рівень. Ідеалу аматорської гри відповідала концепція Шаленж Ів дю Мануар ( — гра заради задоволення), яка з'явилась на стику 1920-х і 1930-х років, коли у французькому регбі тріумфували насильство і зростаючий професійний характер взаємодій з гравцями.
В останній чверті XX століття група гравців втілювала принципи Расінга вже у нових умовах. Проте, спроби вираження клубної традиції нерідко мали досить ексцентричний характер. У 1987 році під час матчу в Байонна деякі регбісти Расінга вдягли на голови берети. Гравці демонстрували любов до нічного життя, що часом піддавалося критиці. Період переродження духу Расінга завершився в кінці 1990-х років, коли його ініціатори покинули клуб. Нині, під керівництвом Лорензетті, стратегія Расінга полягає в побудові команди, яка об'єднала б молоді французькі таланти і гучні зарубіжні імена. Президент поступово створив умови для самоокупності клубу. Передбачається, що у 2014 році відкриється новий домашній стадіон команди Арена 92, який також буде використовуватися для проведення великих концертів.
Досягнення
Топ 14 Чемпіон: 1892, 1900, 1902, 1959, 1990, 2016 Фіналіст: 1893, 1912, 1920, 1950, 1957, 1987
Другий дивізіон Переможець: 1998, 2009
Шаленж Ів дю Мануар Фіналіст: 1952 Переможець (гравці не старші ніж 15 років): 2005
Шаленж де л'Есперанс Переможець: 1918
Шаленж Рузердорф Фіналіст: 1952
Фінальні матчі ДатаПереможецьФіналістРахунокСтадіонГлядачі20 березня 1892 р.РасінгСтад Франсе4:3Багатель, Париж2 00019 березня 1893 р.Стад ФрансеРасінг7:3Бекон-ле-Брюйєр1 20022 квітня 1900 р.РасінгСтад Бордле37:3Леваллуа-Перре1 50023 березня 1902 р.РасінгСтад Бордле6:0Парк де Пренс, Париж1 00031 березня 1912 р.ТулузаРасінг8:6Стад де Пон Жюмо, Тулуза15 00025 квітня 1920 р.ТарбРасінг8:3Роуд дю Медок, Ле-Бускат20 00016 квітня 1950 р.КастрРасінг11:8Стад де Пон Жюмо, Тулуза25 00026 травня 1957 р.ЛурдРасінг16:13Стадіон Жерлан, Ліон30 00024 травня 1959 р.РасінгСтад Монтуа8:3Парк Лескюр, Бордо31 09822 травня 1987 р.ТулонРасінг15:12Парк де Пренс, Париж48 00026 травня 1990 р.РасінгАжен22:12 (ОТ)Парк де Пренс, Париж45 06924 червня 2016 р.РасінгТулон29:21«Камп Ноу», Барселона99 124
Сезон 2016/17 Топ 14
2016–17 Топ 14 таблиця[ watch] · [ edit] · discussКлубРозігранихВигранихНічияПрогранихБали заБали протиРізниця балів Проби заПроби протиЗдобуті бонусиВтрачені бонусиБали 1 Атлантик Стад Рошель 17 10 3 4 439 313 +126 42 24 5 3 54 2 АСМ Клермон Овернь 17 10 3 4 497 351 +146 52 36 5 2 53 3 Монпельє Еро 17 10 0 7 434 378 +56 38 33 3 3 46 4 Кастр 17 9 1 7 438 347 +91 42 27 3 2 43 5 Тулон 17 8 1 8 408 363 +45 37 35 4 4 42 6 Тулуза 17 9 0 8 348 333 +15 32 24 2 4 42 7 Бордо-Бегль 17 8 1 8 397 388 +9 33 34 1 4 39 8 Сексьйон Палуаз 16 8 0 8 366 395 –29 35 36 1 4 37 9 Брів Коррез 17 8 1 8 366 414 -48 24 37 0 2 36 10 Расінг 16 8 1 7 350 349 –1 34 30 2 0 36 11 Стад Франсе 17 7 1 9 397 431 –34 38 39 2 2 34 12 Ліон 16 6 2 8 325 361 –36 24 26 2 3 33 13 Гренобль 16 4 0 13 392 537 –145 37 49 1 6 23 14 Авірон Байонне 16 4 2 10 256 453 –197 18 47 0 0 16Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейки в такому порядку: Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head Різниця балів здобутих під час усіх матчів Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів Бали здобуті в усіх матчах Спроби здобуті в усіх матчах Менша кількість анульованих матчів Класифікація в попередньому сезоні Топ 14 Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів. Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів.Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.Червоний фон (13 і 14 рядки) — команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця
Знамениті гравці
Французькі гравці Владімір Аітофф Жорж Андрі Марк Ондру Александр Одюбер Давід Ораду Луї Беге Лоран Бенезек Леон Бінош Матьє Блан Ерік Бонневаль Франсуа Борд Рене Будро Адольф Буске Гійом Буссес Жульєн Бруно Марсель Бурген Лоран Кабан Фернан Казенав Себастьян Шабаль Дені Шарве Анрі Шавансі Андре Шіло Жан Колля Патріс Коллазу Рене Крабоз Мішель Крост Поль Декампс Люк Дюкалкон Ніколя Дюран Ів дю Мануа Фабріс Естебанез Бенжаман Фуль Жан-П'єр Жуне Шарль Гондуан П'єр Жуллемін Адольф Журегі Адольф Клінгельхофер Жан-Батіст Лафонд Фабріс Ландро Гастон Лан Венцеслас Лорет Юбер Лефевр Бернард ле Руа Едді Бен Арус Каміль Ша Тома Ломбар Максіме Машенад Жеральд Мартінез Франк Менель Лайонел Наллет Бенжаман Нуару Робер Папаремборд Александр Фарамон Етьєн Пікурал Адрієн Плант Алан Порту Франц Рейшель Жан-П'єр Рів Андре Рузвельт Еміль Саррад Жульєн Собаде Лорент Семпере Димитрій Шажевський Франк Турне Мікеле Туугахала Людовик Валбон Джонатан Вісьнєвскі
Міжнародні гравці Мануель Карізза Альваро Галіндо Хуан Мартін Хернандес Хуан Хосе Імхофф Хуан Пабло Орланді Агустін Пішот Нік Беррі Оллі Барклей Ден Скарбров Ісірелі Бобо Сакіуса Матадіго Джош Матавесі Джоне Куову Саймон Райвалуї Альберт Вулівулі Давіт Гіншагішвілі Мірко Бергамаско Сантьяго Деллапе Карло Фестуцція Андреа ло Ціцеро Андреа Масі Майкел Керроль Джонатан Секстон Джонні Лео'о Ендрю Мертенз Брент Вард Карлос де Кандамо