Беарнська порода () — порода великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності. До першої половини 20 століття мала потрійний (молочно-м'ясо-робочий) напрям продуктивності. Виведена у 19 столітті на південному заході Франції. Назва породи походить від назви історичної області Беарн. Беарнська худоба є символом Беарну (корів цієї породи зображено на гербі й прапорі регіону). Племінну книгу відкрито у 1900 році, потім — у 1982 році.
Історія
Порода виведена на півдні Франції, у районах, суміжних до північних схилів Піренеїв. Перші згадки про розведення в даному регіоні худоби світлої масті, що відзначалася розмірами, силою та зграбністю, відносяться до 18 століття. Племінну книгу відкрито у 1900 році. Порода мала комбінований (м'ясо-молочно-робочий) напрям продуктивності. У першій половині 20 століття беарнську худобу було об'єднано з іншими місцевими породами світлої масті — баскійською () і юртською (), внаслідок чого була утворена світла піренейська порода (), племінну книгу якої було відкрито у 1920 році. У 1962 році методом злиття світлої піренейської породи з гароннською й кверсійською худобою було створено світлу аквітанську породу. Невеличка кількість гілки світлої піренейської худоби збереглася у долині Валле-д'Аспе (Західні Піренеї) і від неї було відновлено поголів'я породи, яка у 1978 році була перейменована на бреанську породу з відкриттям у 1982 році нової племінної книги.
Опис Масть тварин полова. Жива маса бугаїв становить 800—1000 кг, корів — 600 кг. Зріст бугаїв 135—140 см, корів 130—135 см. Роги ліроподібні. Худоба добре пристосована для випасу у гористих місцевостях, відома своєю витривалістю.
Поширення Худоба беарнської породи поширена на південному заході Франції, у Західних Піренеях. У 2014 році налічувалося кілька сотень (до 300) корів даної породи, що утримувалися у 56 фермерських господарствах.
Виноски