Скі́пка або лучи́на — С. 383., рідко скіпе́ць — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.
Використовування
Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним». Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця (світича, світлача). Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач: скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах.
Інші значення Скіпка («скі́па») — покрівельний матеріал, коротка дранка Скіпка — те ж саме, що й скабка, тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру
У культурі
Мовні звороти Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися Гидко й скіпками взяти — дуже огидний Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний
Прислів'я Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса: кому йдеться, то й на скіпку прядеться) Добра пряха і на скіпці напряде За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)
Див. також
Світець Скіпа Свічка
Примітки
Посилання