А́нджей Тео́дор Севе́рин (; 25 січня 1946, Гайльбронн, Німеччина) — польський театральний і кіноактор, кінорежисер.
Біографія та творча кар'єра Анджей Теодор Северин народився 25 січня 1946 року в місті Гайльбронні, Німеччина. Його батьки Здзислав і Софія під час Другої світової війни були захоплені в полон і відправлені до трудового табору в Німеччині. Після народження Анджея вони повернулися в Польщу. У 1968 році Северин закінчив Академію драматичних мистецтв у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича). У листопаді 1968 році Анджея Северина був заарештовано за виготовлення і розповсюдження листівок проти інтервенції країн Варшавського договору до Чехословаччини; був звільнений за амністією у липні 1969 року. У другій половині 1970-х років вів збір коштів для Комітету захисту робітників, перебуваючи під наглядом Служби безпеки Filip Gańczak, Filmowcy w matni bezpieki, Prószyński i S-ka, Warszawa 2011, s. 174—200..
15 серпня 1968 року він дебютував як театральний актор на сцені варшавського театру Атенеум, до трупи якого входив до 1980 року. [доступ 8.12.2016].. У першій половині 1970-х років він викладав у варшавській Академію драматичних мистецтв.
Як кіноактор Аджей Северин знявся у багатьох фільмах Анджея Вайди. Славу йому принесла участь у фільмі Вайди «Земля обітована» (1975, за Владиславом Реймонтом). Потім Северин з успіхом зіграв ще в декількох фільмах режисера («Без наркозу», 1978; «Людина із заліза», 1981; «Дантон», 1982 та ін.). За роль у фільмі Вайди «Диригент» (1980) Северин отримав як найкращий актор Срібного лева на 30-му Берлінському міжнародному кінофестивалі. Знімався також у стрічках Агнешки Голланд, Стівена Спілберга, Єжи Гоффмана та Анджея Жулавського та ін.
У 1980 році Анджей Северин виїхав до Франції через введення Воєнного стану у Польщі. Він був актором французьких театрів та знімався у фільмах відомих західних кінорежисерів: Режиса Варньє («Жінка мого життя», 1986; «Індокитай», 1991), Пітера Брука («Махабхарата», 1990), Марко Беллоккьо («Навколо бажання», 1990) та ін. З 1993 виступав на сцені театру «Комеді Франсез» у Парижі та викладав у Національній школі мистецтв і техніки театру в Ліоні та у Паризькій консерваторії драматичного мистецтва (CNSAD).
У 2010 році Анджей Северин повернувся до Польщі, мешкає у Варшаві. 1 січня 2011 він був призначений директором Польського театру у Варшаві.
Северин був також почесним членом Комітету підтримки Броніслава Коморовського перед президентськими виборами у 2010 та 2015 роках.
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.
У 2022 році під час благодійного концерту «Разом з Україною» у місті Лодзь підтримав Україну, емоційно прочитавши «Заповіт» Тараса Шевченка польською мовою.
Особисте життя Анджей Северин був одружений п'ять разів. Його перша дружина — (1970—1973); другою його дружиною була акторка Крістіна Янда (1974—1979), від якої він має доньку . Його третя дружина — Лоренс Бурділь (1982—1987), з якою має сина Яна, а з четвертою дружиною Мірель Маалуф — сина Максиміліана«Życie na gorąco» nr 16 z 16 kwietnia 2015, s. 56–57.. П'ята дружина актора у 2015 році — Катажина Кубацька .
Фільмографія (вибіркова) Актор
Режисер : Хто ніколи не жив… / Kto nigdy nie zyl…
Визнання Нагороди та номінації Анджея СеверинаНагороди та номінації Анджея Северина на сайті IMDbРікКатегоріяФільмРезультат Берлінський міжнародний кінофестивальСрібний ведмідь найкращому акторовіДиригент Премія «Орли»Найкраща головна чоловіча рольПредстоятель. Три тисячі років Московський міжнародний кінофестивальЗолотий Святий ГеоргійХто ніколи не жив… Міжнародний кінофестиваль у ЛокарноНайкращий акторОстання сім'я Кінофестиваль у ГдиніНайкращий акторОстання сім'я
Примітки
Посилання
Анджей Северин в театральній базі даних e-teatr.pl