Квадрангл Coprates — це одна із серії з 30 квадранглових мап Марса, які використовує Дослідницька астрогеологічна програма Геологічної служби США (USGS). Квадрангл Coprates ще називають MC-18 (Mars Chart-18).Davies, M.E.; Batson, R.M.; Wu, S.S.C. "Geodesy and Cartography" in Kieffer, H.H.; Jakosky, B.M.; Snyder, C.W.; Matthews, M.S., Eds.  Цей квадрангл містить частини багатьох класичних регіонів Марса: Sinai Planum, Solis Planum, Thaumasia Planum, Lunae Planum, Noachis Terra, і Xanthe Terra.

Квадрангл Coprates простягається з 45° до 90° західної довготи та від 0° до 30° південної широти планети Марс. Квадрангл відомий тим, що в ньому перебуває «Великий каньйон Марса» — система каньйонів Valles Marineris. На території квадрангла існують ознаки води, а саме — древні річкові долини і мережі потокових каналів, що проявляються як інвертований рельєф та озера всередині Valles Marineris.Cabrol, N. and E. Grin (eds.). 2010.

Походження назви Coprates — це назва телескопної деталі альбедо, розташованої за координатами 15° пд. ш. та 60° зх. д. на планеті Марс. Свою назву вона отримала від річки Копратес — стародавньої назви річки, тепер відомої як Дез, яка є притокою річки Карун у сучасному Ірані. Гирла річки Карун впадають у Шатт-аль-Араб поблизу Перської затоки. Назва деталі альбедо була затверджена Міжнародним астрономічним союзом (МАС) 1958 року.http://planetarynames.wr.usgs.gov/ [USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature. Mars.]

Система каньйонів Valles Marineris Valles Marineris — це найбільша система каньйонів у Сонячній системі; цей величезний каньйон, якби був на Землі, то простягався б через всю територію США. Valles Marineris («Долини Марінера») — це назва усієї системи каньйонів. Починаючись на заході з Noctis Labyrinthus у квадранглі Phoenicis Lacus, система каньйонів закінчується каньйонами Capri та Eos на півдні, у квадранглі Margaritifer Sinus. Термін «chasma» використовується Міжнародним астрономічним союзом на позначення видовжених депресій із стрімкими краями. Valles Marineris було відкрито і найменовано на честь місії Марінер-9. На схід від Noctis Labyrinthus, каньйон поділяється на два розломи, Tithonium Chasma та Ius Chasma (на півдні). Посередині системи розташовані дві дуже широкі долини — Ophir Chasma (на півночі), Candor Chasma, і Melas Chasma (на півдні). Ще далі на схід можна побачити каньйон Coprates. Наприкінці Coprates Chasma долина стає ширшою, і переходить у Capri Chasma на півночі та Eos Chasma на півдні. Стіни каньйонів часто мають багато шарів. Дно деяких каньйонів містить значні відкладення нашарованих порід. Деякі дослідники вважають, що ці шари утворилися ще тоді, коли ці каньйони були заповнені водою.McCauley, J. 1978. Weitz, C. and T. Parker. 2000.  Ці каньйони є дуже глибокими та довгими. Подекуди вони сягають 8-10 кілометрів у глибину. Для порівняння, Великий каньйон на Землі має глибину лише 1.6 км.

У дослідженні, опублікованому в журналі «Геологія» в серпні 2009, група науковців під керівництвом Джона Адамса з Університету Вашингтона у Сіетлі висловила припущення, що система Vallis Marineris утворилася внаслідок гігантського западання поверхні, спричиненого нагріванням солей, результатом якого стало вивільнення водних потоків, які, несучи мул, стали покидати цей регіон, рухаючись підземними каналами. Одним із фактів, що свідчать на користь цієї теорії, є наявність сульфатних солей у цій місцевості. Ці солі містять воду, що вивільняється під час нагрівання. Саме по собі нагрівання могло бути викликане вулканічними процесами. Зрештою, поблизу розташовані декілька величезних вулканів. Інші вчені висловлювали також інші ідеї, що могли б пояснити походження цієї системи каньйонів.

Внутрішні нашарування відкладень і сульфати Частини дна каньйонів Candor Chasma та Juventae Chasma містять нашарування відкладень, які отримали означення внутрішніх нашарованих відкладень (ILD, від interior layered deposits) та екваторіальних нашарованих відкладень. Ймовірно, що ці шари сформувались, коли вся ця територія була величезним озером. Однак для пояснення походження цих утворень висувалися й інші теорії. Структурне й геологічне мапування західного каньйону Candor, презентоване в березні 2015 року, показало, що відкладення на дні Candor Chasma є відкладами з басейновим наповненням, процес накопичення яких відбувався в плайя-подібному середовищі; таким чином, можна з певністю сказати, що в цьому процесі брала участь вода в рідкому стані.Okubo, C. 2015. HIGH-RESOLUTION STRUCTURAL AND GEOLOGIC MAPPING IN CANDOR CHASMA. 46th Lunar and Planetary Science Conference. 1210.pdf

Деякі місця на Марсі містять відкладення гідрованих сульфатів, включно з внутрішніми нашарованими відкладеннями. Процес формування сульфатів вимагає присутності води. Космічний апарат Mars Express Європейської космічної агенції виявив ймовірні ознаки присутності сульфатів епсоміт та кізерит. Науковці хотіли б відправити роботизовані місії, щоб дослідити ці місця.

Було виявлено, що ці відкладення містять оксиди заліза у формі кристалічного сірого гематиту.

Шари Зображення порід у стінах каньйонів майже завжди показують шари.Grotzinger, J. and R. Milliken. 2012. Sedimentary Geology of Mars. SEPM. Деякі шари виглядають міцнішими, аніж інші. На зображенні Ganges Chasma нижче можна побачити, що вищі, світлі відкладення зазнають ерозії значно швидше, аніж нижчі, темніші шари. Деякі скелі на Марсі мають незначну кількість темніших шарів, які випинаються та часто розламуються на великі шматки; вважається, що ці шари є твердими вулканічними породами, тоді як світлі є м'якими відкладеннями вулканічного попелу. Приклад твердих шарів показано нижче на зображенні шарів у стіні каньйону в Coprates — на знімку, виконаному космічним апаратом Mars Global Surveyor. Через свою близькість до вулканічного регіону Тарсис, ці шари порід, ймовірно, утворені з нашарувань потоків лави, можливо змішаних з відкладеннями вулканічного попелу, які випадали з повітря після масштабних вивержень. Дуже ймовірно, що нашарування порід у стінках зберігають інформацію про тривалу геологічну історію Марса. Темне забарвлення деяких шарів могло бути спричинене потоками темної лави. Темні вулканічні базальтові породи поширені на Марсі. Натомість світлі відкладення могли утворитися на місці річок, озер, випадання вулканічного попелу чи відкладень піску або пилу, навіяних вітром. Марсоходи виявили, що світлі породи містять сульфати. Зважаючи на те, що вони могли сформуватися у водному середовищі, сульфатні відкладення становлять значний інтерес для науковців, оскільки вони можуть містити сліди стародавнього життя. Спектрограф CRISM, що на космічному апараті Mars Reconnaissance Orbiter, виявив опаловий кремнезем у деяких шарах вздовж і в межах системи каньйонів Valles Marineris.Murchie, S. et al. 2009. A synthesis of Martian aqueous mineralogy after 1 Mars year of observations from the Mars Reconnaissance Orbiter. Journal of Geophysical Research: 114. Оскільки поряд з цими відкладеннями опалового кремнезему іноді знаходили також сульфати заліза, вважається, що ці два типи відкладень формувались за участі кислотної рідини.Milliken, R. et al. 2008. Opaline silica in young depsoits on Mars. Geology: 847-850

Herbes Chasma та гідровані відкладення Herbes Chasma, велика закрита долина, колись могла містити воду. Тут було знайдено гідровані мінерали. Вважається, що масштабні підземні джерела ґрунтових вод у різні часи проривалися на поверхню та утворювали світлі відкладення. Дехто припускає, що тут можна виявити живі або скам'янілі форми життя, оскільки ці відкладення є порівняно молодими.

Nirgal Vallis і осушення поверхні Nirgal Vallis є однією з найдовших мереж долин на Марсі. Вона така велика, що займає понад один квадрангл. Науковці не знають, як формувались стародавні річкові долини. Є ознаки того, що замість дощу чи снігу, вода, яка формувала ці долини, походила з-під поверхні. Одним із запропонованих механізмів є осушування поверхні. під час осушення поверхня просто позбувається води, яка міститься під нею. Таке просочування води поширене в деяких пустельних місцевостях на південному заході Америки. Просочування ґрунтових вод формує алькови та обрубки приток. Ці деталі видно на зображенні Nigal Vallis нижче, виконано камерою THEMIS, що на космічному апараті Mars Odyssey.

Вода з Nirgal Vallis зробила свій внесок у великий потік, який проходив через вал кратера Голден і допомогла утворити озеро в цьому кратері. За приблизними оцінками, сила потоку в Nirgal Vallis становила 4800 кубічних метрів на секунду. Вода з Nirgal Vallis затримувалася в Uzboi Vallis, оскільки вал кратера Голден блокував потік. У певний момент накопичена вода прорвалась через вал кратера Голден та утворила в ньому озеро завглибшки 200–250 м.Grant, J., R. Irwin, S. Wilson. 2010. Aqueous depositional settings in Holden crater, Mars In Cabrol, N. and E. Grin (eds.). 2010. Lakes on Mars. Elsevier. NY. Потік води глибиною щонайменше 50 м увірвався в кратер Голден із силою, яка в 5-10 разів перевищувала силу потоку річки Міссісіпі. Тераси та наявність великих скель (розміром у десятки метрів) підтримують твердження про настільки велику силу потоку.Boothroyd, J. 1983. Fluvial drainage systems in the Ladon Basin area: Margaritifer Sinus area, Mars. Geol. Soc. Am. Abstr. Programs 15, 530Grant, J. 1987. The geomorphic evolution of Eastern Margaritifer Sinus, Mars. Adv. Planet. Geol. NASA Tech memo. 89871, 1-268.Parker, T. 1985. Geomorphology and geology of the southwestern Margaritifer Sinus-northern Argyre region of Mars, California State University, M. S. Thesis, Los Angeles, California

Інші квадрангли Марса

Інтерактивна мапа Марса

Див. також

Chasma Vallis Вода на Марсі Геологія Марса Марсіанські яри Озера на Марсі Підземні води на Марсі Список квадранглів на Марсі

Примітки

Посилання Політ навколо Candor Chasma на висоті 100 метрів Озера на Марсі — Наталі Каброл (SETI Talks)