Воркосіґанська сага — цикл науково-фантастичних романів і оповідань, дія яких відбувається у єдиному вигаданому Всесвіті, американської авторки Лоїс Макмастер Буджолд.Lillian Stewart Carl and John Helfers, The Vorkosigan Companion, Baen Books 2008, ISBN 978-1-4391-3379-8 Перший з них був опублікований 1986 року, останній на поточний час — 2016 року.

Праці циклу отримали численні нагороди і номінації, включаючи три премії Г'юго.

Підхід Буджолд варіюється, іноді перехрещуючи жанри. Всі романи містять елементи гумору і комедії, які іноді дуже чорні або поєднується з трагічною загибеллю або втратами. Вона змішує військові пригоди, політичний трилер, романтичний роман і детектив в різних пропорціях.

Події творів подаються з точки зору жіночих персонажів (Корделія в «Уламках честі»' і «Барраярі»; Єкатерин в «Комарр» і «Громадській кампанії»), гея («Етан з Афона») та пари братів, один з яких є інвалідом, а інший — клоном (Майлз і Марк Форкосігани), їхнього двоюрідного брата (Іван Форпатріл), а також деяких менш освічених персонажів (наприклад, охоронця Роіка чи хлопчика-втікача Цзінь).

Важливим наголосом серії є медична етика. Автор акцентує увагу на проблемах персональної ідентичності, зокрема, про роль фізичної оболонки при визначенні особистості. У цьому науково-фантастичному контексті на ідентичність можуть впливати біотехнології, генетичні маніпуляції, клонування та медичні технології, що дозволяють заміну непрацездатних систем організму і продовження життя. Деякі історії досліджують взаємозв'язки між вихованням дітей, коханням і сексуальною активністю.

Різні форми суспільства і влади, які зображує Буджолд, часто віддзеркалюють сучасну політику. У багатьох романах існує контраст між високотехнологічною егалітарною Колонією Бета і героїчним, мілітаристичним, ієрархічним суспільством Барраяра, де особисті відносини повинні забезпечити соціальну спадкоємність. Майлз Форкосіган, головний герой всього серіалу, є сином бетанської матері та барраярського аристократа, втілюючи цей контраст.

Твори циклу Книги циклу за датою публікації:

(Ethan of Athos), 1986 Уламки честі (Shard of Honor), 1986 Учень воїна (Warrior's Appreantice), 1986 Звільнення, (Falling Free), 1987 (The Mountains of Mourning), 1989 (Labyrinth), 1989 (The Borders of Infinity), 1989 (Brothers in Arms), 1989 Гра форів (The Vor Game), 1990 Метеоролог, 1990 Барраяр (Barrayar), 1991 Танок віддзеркалень (Mirror Dance), 1994 Цетаганда (Cetaganda), 1995 Пам'ять (Memory), 1996 (Komarr), 1998 Цивільна кампанія (A Civil Campaign), 1999 Дипломатична недоторканість (Diplomatic Immunity), 2002 Дарунки до зимових свят (Winterfair Gifts), 2004 Кріоопік (CryoBurn), 2010 Альянс капітана Форпатріла (Captain Vorpatril's Alliance), 2012 (Gentleman Jole and the Red Queen) (2016)

Твори циклу за хронологічним плином подій:

Звільнення, (Falling Free), 1987 Уламки честі (Shard of Honor), 1986 Барраяр (Barrayar), 1991 Учень воїна (Warrior's Appreantice), 1986 Гра форів (The Vor Game), 1990 Метеоролог, 1990 (The Mountains of Mourning), 1989 Цетаганда (Cetaganda), 1995 (Labyrinth), 1989 (The Borders of Infinity), 1989 (Ethan of Athos), 1986 (The Borders of Infinity), 1989 — проміжні розділи (Brothers in Arms), 1989 Танок віддзеркалень (Mirror Dance), 1994 Пам'ять (Memory), 1996 (Komarr), 1998 Цивільна кампанія (A Civil Campaign), 1999 Дарунки до зимових свят (Winterfair Gifts), 2004 Дипломатична недоторканість (Diplomatic Immunity), 2002 Альянс капітана Форпатріла (Captain Vorpatril's Alliance), 2012 Кріоопік (CryoBurn), 2010 (Gentleman Jole and the Red Queen) (2016)

Підґрунтя

«Всесвіт Форкосиганів» Як і в більш ранній серії «Фундація» Айзека Азімова, людство колонізувало галактику, в якій немає конкуруючих розумних видів. Першою успішною колонією була Бета. З того часу (принаймні 400 років до «Звільнення» або 600 років до «Уламків честі»), десятки планет тепер є домівками культур, які розвиваються самостійно.На основі хронології та мапи у додатках до «The Vorkosigan Companion.»

Подорожі між зоряними системами можливі завдяки червоточинам (просторовим аномаліям, які дозволяють миттєво «стрибати» між віддаленими один від одного місцями). Ці системи разом відомі як «Нексус Червоточин». Зазвичай по обидва боки від червоточин розташовані космічні станції, військові або комерційні, які надають порти для подорожей. Станції можуть належати планетарним урядам, або конкретним комерційним організаціям, або вони можуть бути повністю незалежними від будь-яких планетарних організацій (наприклад, Союз Квадді і станція Клейн).

Подорожі червоточинами залежать від «п'ятивимірної математики», «стрижнів генераторів поля Некліна», які згортають три виміри у п'ять, і пілотів з імплантатами в мозку, які дозволяють відчувати «стрибок» як період часу. Більшість зоряних систем мають не більше однієї планети, яка була зроблена придатною для людей. У більшості випадків, є єдиний уряд, який домінує на всій планеті (виняток Джексонс Хоул). І Цетаганда, і Барраяр є імперіями, утвореними шляхом завоювання інших планет через сусідні червоточини. Бетанська Служба Досліджень, в яких Корделія Нейсміт є капітаном на початку «Уламків честі», наносить на карти недосліджені сектори Нексуса і досліджує нові системи планет, придатних для життя.

Буджолд приділяє побічну увагу відмінності вимірюваних інтервалів часу різних планет, вводячи «стандартний рік», заснований на земному, який прийнятий по всіх планетах Нексуса. Крім того, дні також розраховуються в «стандартних годинах» і неважливо, скільки їх, так що Барраярі день складає 26,7 годин. Буджолд сама відзначає, що їй система вимірювання часу у цьому Всесвіті ні технологічно, ні економічно не доцільна, але була використана для зручності оповідання.Дивись есе Буджолд «Space Opera, Miles, and Me»

Технології Батько і брат Буджолд були інженерами, і багато технологічних деталей, які вона включає у цей свій Всесвіт, засновані на інженерних рішеннях 20-го століття, спроектованих на нульову гравітацію або альтернативні зоряні планетарні системи (особливо це стосується «Звільнення», найбільш технологічно насиченого роману циклу). Деякі винаходи, такі, як маткові реплікатори, відіграють важливу тематичну роль. Багато її пристроїв, однак, просто покликані надати футуристичний блиск повсякденному життю далекого майбутнього, коли її персонажі виконують звичні дії несподіваними інструментами (наприклад, звукові пральня чи туалети).Див. статтю «'What's the Worst Thing I Can Do to This Character?': Technology of the Vorkosiverse» роботи Ed Burkhead, у «The Vorkosigan Companion.»

Буджолд піднімає питання технологічної відсталості та високого рівня невдач науково-дослідницьких проектів в особистому плані, на питанні біоінженерії. Два «стрибкові» пілоти з застарілими навігаційними мозковими імплантами і інші персонажі (квадді, бетанські гермафродити, Таура, Гуппі, навіть в якійсь мірі клони, врятовані «Танку відображень») — всі є психологічно «викинуті» в результаті припинення програм, для яких вони були розроблені.

Антигравітаційні технології Космічні станції в минулому (до 200 років до подій в «Уламках честі») мали нульову гравітацію або використовували відцентрову сила для створення часткової гравітації, але тепер вони використовують штучну гравітацію. «Звільнення» і «Дипломатична недоторканість» вивчають взаємозв'язки між культурами з нульовою гравітацією, та тими, що залежать від гравітації.

Навіть невеликі космічні кораблі використовують штучну гравітацію, щоб захистити своїх пасажирів від впливу високого прискорення, що дозволяло їм перетинати зоряну систему протягом декількох годин або днів. В романах представлений широкий вибір космічних кораблів, як військових, так і комерційних і навіть приватних «яхт».

Транспортні засоби для особистого пересування на планетах зі схожими на земні гравітацією і атмосферою, включають «лайтфлаєри» і «повітряні машини» для далеких відстаней, і «наземні машини» без коліс, які їздять на антигравітаційній подушці. Наземні машини бувають у діапазоні від спортивних моделей до броньованих лімузинів. Системи громадського транспорту, включаючи міські «бульбашкові машини» (окремі модулі, які можуть бути запрограмовані для руху по визначених лініях до місця призначення) і монорейки для великих відстаней. Крім транспортних засобів, інші антигравітаційні пристрої включають «підйомні трубки» — ліфти без підлоги, які акуратно піднімають або опускають людину всередині; мобільні летючі крісла, які служать як крісла-каталки; стабільні антигравітаційні ліжка та стільці; летючі піддони, використовуються як ручний візок, каталки тощо залежно від контексту.

Обчислювальна техніка і комунікації Суспільство часів життя Майлза Форкосігана є практично безпаперовим. Крім паперових грошей і, можливо, туалетного паперу, папір багато в чому є метафоричним («білий як папір», «опублікувати документ»). Книги, надруковані на папері, є антикваріатом. Однак у «Лабіринті» є посилання на книжковий факс та новинний факс. Папір коштує дорого і використовується тільки для найбільш важливих документів, у тому числі любовних листів. Для заміток і комп'ютерних роздруківок використовуються тонкі пластикові листи.

Двовимірне відео було замінено, мабуть, повністю, з «головідами» у трьох вимірах. Живі головіди замінили телефонні дзвінки, а попередньо записані — листи. Інтерактивні головіди включають в себе карти і фотоальбоми (які портативно переносяться у голокубах) і комп'ютерні моделі, такі як прогнози ходу битви. В Уламках честі, Корделія запозичує камеру головіда репортера, але в більшості книг комп'ютерний/головідний екран, здається, має вбудовану камеру, яка може записувати зображення або відео.

Альтернативою відеозв'язку є бездротове аудіо або зв'язок через рацію. Портативними раціями користуються в основному військові, поліція або інші служби безпеки, і вони налаштовуються на певні канали. Тим самим вони більше схожі на рації, ніж на телефон.

Будь-яке спілкування з іншою системою в галактиці повинне бути записаний на фізичний диск, який транспортується через червоточину; ця методика описана у Дипломатичній недоторканості, де повідомлення спрямовуються променем на космічну станцію на одній стороні червоточини, записуються там на фізичний носій, який переноситься через червоточину, і у зворотньому порядку направляються адресату чи серією через наступну червоточину в послідовності. Це дорого, тому таке спілкування часто є простими текстовими листами.Дивись «Альянс капітана Форпатріла»

Комп'ютери у циклі всюдисущі, і базуються в першу чергу на кабельних з'єднаннях і твердих носіях, які включають в себе книги-диски, (які також можуть бути прочитані букрідером і дозволяють виділення і замітки), куб даних, диски даних та чипи. Основним інтерфейсом комп'ютерів здається є сенсорний екран. У «Звільненні» та «Уламках честі» є згадка про світлове перо, винахід 1980-х.

Бездротові мережі не поширені. У «Звільненні» кожен учень має свою «дошку для записів», яка автоматично записує слова лекції, а дехто щось схоже на ноутбук. Мережі мають тенденцію бути місцевими, обмеженими одним космічним кораблем або військовим департаментом. Освітні мережі є в першу чергу відеоконференціями, а не дистанційною освітою з зсувом у часі. У «Комарр», Єкатерин отримує доступ до медичної інформації на чомусь на зразок Інтернету.

Комконсоль є пристроєм з одним або більше екранами головідів, комп'ютером і різними пристроями введення. Вона може включати будильник тощо.

Військові технології Найсучасніші технології комунікацій є у військовому командуванні. Тактичні кімнати і командні шоломи пропонують вибір візуальних дисплеїв різних видів і аудіовходи, що дозволяють користувачеві відслідковувати індивідуальні та групові рухи, будь то кораблі чи солдати. Цікаво, що ця технологія була описана автором до появи військових відеоігор, в яких було щось схоже.