Луганські німці

Луганські німці або Німці Луганщини  () — представники німецької ідентичності, які проживали в межах території сучасної Луганської області. Розселені на основі Маніфесту 1762 року Катерини II. Проживали до 1941 року, після якого депортовані до Казахстану, Сибіру.

Російська імперія

Маніфест від 4 грудня 1762 року російської імператриці Катерини II визначив початок колонізації німцями південних та східних українських земель. Дана колонізація на цих теренах супроводжувалось перевагою німцями-менонітами. Даний чинник зумовлено працьовитістю та здатністю вміння швидкого пристосування до нового проживання. Станом на 1789 рік на українських теренах оселилось 228 німецьких родин, на острові Хортиця створено 8 колоній. З 1800 по 1850 роки німці заселились в трьох губерніях Катеринославській, Херсонській, Таврійській. На той момент існує 260 німецьких колоній. Катеринославська губернія, в склад якої входить територія сучасної Дніпропетровської, Донецької, Луганської областей характерна заселенням в Маріупольському та Олександрівському повітах. Заселення у цих повітах супроводжувалось заселенням колоністів з Пруссії та Баварії у 20-30 роки XIX століття. Грошова та земельна підтримка російського уряду стимулювала колонізацію серед німецького населення. До того часу територія Луганщини заселялась німцями незначними темпами.

Німецькі колоністи активно заселяються на Луганщину в 1900—1911 роках. Переселення відбувалось з Маріупольського та Олександрівського повітів Катеринославської губернії. Починають проживати у колоніях: Марусине, Гогенфельд, Ольгафельд, Фромондієр, Грегоріус тощо. В Луганську станом на 1910 рік, проживає 116 німців, що складає 0,2 % міщан всього містаАнатолій Климов, Тетяна Анпілогова. Становище німецької етнічної спільноти на Луганщині у 20–30-ті рр. ХХ ст. // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — с. 132..

Радянський союз

Народний комісаріат національностей Після встановлення радянської влади на території України, 15 липня 1920 року Політбюро ЦК КП(б)У УСРР створює Наркомнац національних меншин. На місцевому рівні створено секції для роботи, агітаційної пропаганди, та контролем за діяльністю національних об'єднань. З 1922 року функціонує окремий сектор нацменшин при відділі пропаганди ЦК КП(б)У. 13 квітня 1921 року Президія ВУЦВК змінює систему керівництво, щодо національних відносин. Ліквідовується Наркомнац, на заміну якого ВКЦВК створює відділ з національних справ, де функціонує вісім секцій. Вже в 1924 році комісія по справам національних меншин переходить до контролю НКВС. Починають функціонувати окремі секції. В Луганській та Старобільській округах з серпня 1925 року працюють німецькі секції.

Перепис населення 1926 року

Перепис населення на території Луганщини 1926 року встановив, що серед населення Луганського округу українці становили 51,65 %, росіяни — 42,74 %, євреї — 1,66 %, німці — 1,22 %, татари — 0,86 %, молдавани — 1,21 %, білоруси — 0,49 %, поляки — 0,3 %, вірмени — 0,14 %, греки — 0,04 %. З 393924 німців, які проживали в УСРР (1,4 % населення), у Луганському окрузі проживало 7575, у Старобільському окрузі — 1405 чоловік. Кількість у цих двох округах склало 2,47 % від всіх німців Української СРР.

Німецькі колонії (поселення) У 1920-ті роки територія Луганщини нараховує 37 німецьких, та 3 сумісні або «змішані» колонії. Які розміщені на території семи районів Луганської та Старобільської округах.

Аннівка (Азарівка), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Успенський район. Лютеранське село, засноване в 1910 році в 30 км на південний захід від Луганська. Лютеранська парафія. Землі 1537 десятин. Жителів: 100 (1918 рік), 291- з них 277 німців (1926 рік), 230 (1941 рік)Анатолій Климов, Тетяна Анпілогова. Німецькі колонії на Луганщині за Радянської доби // Реабілітовані історією. Луганська область. — 2013. — Т. 4. — С. 9—20..

Арбайтергейм (; Миколаївка; також Трудовий), до 1917 року — Харківська губернія, Старобільський повіт; у радянський період — Новоайдарський район. Лютеранське село, засноване в 1890 році в 10 км на північ від Новоайдара. Лютеранська парафія. Сільрада (1936 рік). Жителів: 465 німців (1926 рік).

Бауергейм (; Прогрес), у радянський період — Містківський, Ново-Астраханський райони (у теперішній час Кремінський район). Німецьке село. На північ від Новоастрахані. Жителів: 255 — з них 235 німців (1926 рік).

Бергталь (; Мирська; також Мирівка; Роза Люксембург, ), до 1917 року — Область Війська Донського, Таганрозький округ, Бобриківська волость; у радянський період — Ровеньківський і Дмитрівський райони. Лютерансько-католицьке село на власній землі, засноване в 1885 році за 25 км на південь від Ровеньок. Лютеранська парафія. Молитовний дім. Землі 1343 десятин (1915 рік; 32 двори). Сільрада (1926 рік). Жителів: 181 (1904 рік), 241 (1915 рік), 300 (1918 рік), 304 — з них 293 німці (1926 рік), 610 (1941 рік).

Богданівка, до 1917 року — Катеринославська губернія, Бахмутський повіт, Лисичанська волость. Лютеранське село, засноване в 1911 р. за 10 км на південний захід від Лисичанська. Лютеранська парафія. Землі 780 десятин. Жителів: 101 (1919 рік).

Бурчак-Михайлівка, до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Новосвітлівський та Ворошиловградський райони (у теперішній час — Станично-Луганський район). Два німецькі села — Бурчак (Калинівка) та Михайлівка (Луначарівка). Землі 761 десятин. Жителів: 103 — з них 95 німців, 85 — 70 німців (1926 рік).

Верхньотузлівська (Грюнталь, ), до 1917 року — Область Війська Донського, Таганрозький округ, Астахівська волость; у радянський період — Ровеньківський район (у теперішній час — Довжанський район). Німецьке село на південний схід від Ровеньок. Молитовний дім. Землі 1085 десятин (1915 рік; 27 дворів). Сільрада (1926 рік). Жителів: 228 (1915 рік), 370 — з них 360 німців (1926 рік).

Голубівка, до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт, Олександрівська волость; у радянський період — Кам'янобрідський район. Лютеранське село, засноване в 1905 рік за 10 км на захід від Луганська. Лютеранська парафія. Землі 723 десятин. Жителів: 80 (1905 рік), 157 німців (1926 рік), 110 (1941 рік).

Грінфельд (; Колесниківка; також Зеленопілля), до 1917 року — Область Війська Донського, Таганрозький округ, Дар'ївська волость; у радянський період — Ровеньківський район (у теперішній час — Довжанський район). Католицьке село, засноване в 1900 році за 20 км на південний схід від Ровеньок. Католицька парафія. Землі 1300 десятин (1915 рік; 16 дворів). Сільрада (1931 рік). Жителів: 134 (1915 рік), 241 — німці (1926 рік), 280 (1941 рік).

Давидівка (також Платонівка), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Іванівський та Краснолуцький райони. Німецьке село. Землі 689 десятин. Жителів: 94 — з них 87 німців (1926 рік).

Журавлівка (Отилієнфельд, ), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Іванівський та Краснолуцький райони. Німецьке село. Землі 1445 десятин. Сільрада (1931 рік). Жителів: 244 — з них 238 німців (1926 рік).

Золота Криниця (Марієнталь, ), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Успенський район. Німецьке село. Землі 975 десятин. Жителів: 68 німців (1926 рік).

Козаківка (Зелінгер, ; також Зеленгорівка, Красний Козак), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Іванівський та Краснолуцький райони (у теперішній час — Антрацитівський район). Німецьке село. Землі 2183 десятин. Жителів: 290 німців (1926 рік).

Комінтерн, Ровеньківський район. Німецьке село біля Ровеньок. Жителів: 132 — з них 94 німці (1926 рік).

Красний Колос (Олексіївка), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Ровеньківський та Успенський райони (у теперішній час — у складі міста Ровеньки). Німецьке село. Землі 1560 десятин. Жителів: 115 (1926 рік).

Лібенталь (, Любимська; також Тернова), до 1917 року — Область Війська Донського, Таганрозький округ, Бобриківська волость; у радянський період — Ровеньківський та Дмитрівський райони (у теперішній час — село Любиме, Довжанський район). Католицьке село, засноване в 1885 році у 25 км на південний схід від Ровеньок. Католицька парафія. Молитовний дім. Землі 952 десятин (1915 рік; 33 двори). Жителів: 222 (1915 рік), 449 — з них 423 німці (1926 рік), 570 (1941 рік).

Марієнфельд (, Мар'ївка; також Карл Лібкнехт, ), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Новосвітлівський та Ворошиловградський райони (у теперішній час — село Мар'ївка, Лутугинський район). Німецьке село в 30 км на південний схід від Луганська. Землі 1206 десятин. Жителів: 228 — з них 218 німців (1926 рік).

Марківка, до 1917 року — Харківська губернія, Старобільський повіт, Марківська волость; у радянський період — Старобільський район. Німецьке село на північ від Луганська. Жителів: 300 (1925 рік).

Марусине (Марієнфельд), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Іванівський та Краснолуцький райони (у теперішній час — у складі міста Хрустальний). Лютеранське село на орендованій землі. Лютеранська парафія. Землі 1135 десятин. Жителів: 100 (1905 рік), 250 (1911 рік), 189 — з них 51 німці (1926 рік).

Мессарош (), до 1917 оку — Катеринославська губернія, Бахмутський повіт, Лисичанська волость; у радянський період — Лисичанський район. Лютеранське село, засноване в 1890 року за 10 км на південний захід від Лисичанська. Лютеранська парафія. Землі 1500 десятин. Жителів: 150 (1905 р.), 80 (1914 р.), 220 (1918 р.), 234 — з них 231 німці (1926 р.).

Німецька № 2 (також Німецька Колонія), у радянський період — Кадіївський (Серговський) та Лозово-Павлівський райони. Німецький хутір на південь від Кадіївки (тепер місто Кадіївка). Жителів: 16 (1924 рік).

Ново-Олександрівка (Олександропіль; також Роза Люксембург, ), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період -Новосвітлівський та Ворошиловградський райони. Німецьке село. Землі 811 десятин. Жителів: 87 — з них 76 німці (1926 рік).

Олександрівська (Спартак), до 1917 року — Область Війська Донського, Таганрозький округ, Ребриковська волость; у радянський період — Ровеньківський та Краснолуцький райони. Німецький хутір. Жителів: 104 (1915 рік), 127 німців (1926 рік).

Олександропіль (Олександерталь, ; також Попасна), до 1917 року — Катеринославська губернія, Бахмутський повіт, Камишеваська волость; у радянський період -Артемівський та Попаснянський райони. Лютеранське село за 25 км на північний схід від Артемівська. Лютеранська парафія. Жителів: 100 (1905 рік), 150 (1911 рік), 163—159 з них німців (1926 рік).

Олександрталь (; Олександрівське; також Олександрфельд, , Катеринівка), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт, Олександрівська волость; у радянський період — Кам'янобрідський район. Лютеранське село на орендованій землі поблизу річки Лугань, у 10 км на захід від Луганська. Лютеранська парафія. Жителів: 120 (1905 рік), 200 (1911 рік), 255 — з них 74 німці (1926 рік).

Онисимівка (Ленінфельд, ; також Анисовка, Шмідт, ), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт; у радянський період — Успенський та Новосвітлівський райони. Лютеранське село у 25 км на південний схід від Луганська. Лютеранська парафія. Землі 1141 десятин. Сільрада (1926 рік). Жителів: 100 (1905 рік), 222 німців (1926 рік).

Паньківка (також Німецька № 3), до 1917 року — Катеринославська губернія, Слов'яносербський повіт, Веселогорівська волость (у теперішній час — Слов'яносербський район). Лютеранський хутір. Лютеранська парафія. Жителів: 40 (1905 рік).

Переможне - до 23 листопада 1945 колонія Бауергейм (нім. Bauerheim).