о. Григорій Ковч (30 березня 1861, с. Малий Любінь — 19 грудня 1919, м. Старокостянтинів) — український греко-католицький священник, богослов, сповідник, громадський діяч, капелан УГА.

Життєпис

Дитинство, юність, освіта

Григорій Ковч народився 30 березня 1861 рокуЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4А, спр. 3159: Метрична книга про народження мешканців с. Любінь Малий, арк. 18. (у літературі зустрічається інша — помилкова дата його народження 20 березня 1856 рокуСвітлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013 — C 35. ) в с. Малий Любінь (тепер Городоцький р-н., Львівська обл.) в сім'ї Дмитра Ковча (1827—1888 рр.) і Марії (з роду Кориляк) (1831—1891 рр.). Батько, Дмитро Ковч був заможною людиною, мав багато землі, велику пасіку (понад 100 вуликів), працював лісником, а ще був паламарем при церкві Пресвятої Трійці, організував відбудову церкви після страшної пожежі в 1885 р., пожертвував на неї чимало власних коштів. В подяку за ці заслуги перед Божою святинею і сільською громадою, за пропозицією пароха о. М. Гелітовича і дідича барона К. Бруніцкого його поховали, після смерті, на церковному подвір'ї. Брат Григорія — Іван (1867—1943 р.р.), успадкувавши батькову хату, за його прикладом, дбав про сільську церкву, 55 років був її паламарем. Коли у 1912 р. організувалась в селі школа на один клас і не було відповідного приміщення, відпустив половину своєї хати для учнівських занять. Упокоївся Іван Ковч в віці 86-ти років. За заслуги перед храмом і громадою села його, також, поховали на церковному подвір'ї, біля батька. Молодший брат Григорія — Василій Ковч, також вивчився на священника, був багатолітнім парохом в с. Капустинці, Чортківського р-ну на Тернопільщині.Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — C 407.

Після закінчення церковної школи в Малому Любені батько віддає хлопця на Богословські студії. Перед їх закінченням він одружується з дочкою о. Яськевича з Косівщини — Марією Яськевич (Вольфельд). Батько п'яти дітей:

Душпастирська праця 7 жовтня 1883 році — був висвячений на священника.01.11.1983–26.02.1884 рр. — призначений сотрудником на парохію в с. Добростани, Городоцького деканату.26.02.1984–01.01.1885 рр. — призначений на парохію в с Космач, Пістиньського деканатуЗ 01.01.1985 р — на парохії м. Тисмениця, Пістиньського деканату З 1987 р. служить сотрудником на парохії в с. Ганусівка, Устенського (Галицького) деканату. У 1889 р. служить в с. Рошнів, Єзупільського деканату.з 04.10.1889 р. — завідательу с. Давидківці, Скальського деканату.30.09.1890 р. — сотрудник в Гусятині, Скальського деканату, а від 24.02.1892 р.- завідатель. 1894  р. — перебирає парафію у селі Лисівці (Заліщанщина), Скальського деканату де служить до 1908 року. Тут про нього донині, уже з переказів, відгукуються дуже позитивно. . Послідовно о. Григорій здійснює освітню і шкільну політику на основі національної ідеї та її провідників. У 1907 році очолює товариство «Просвіта» у Лисівцях та Шипівцях.09.03.1908 року о. Григорій Ковч переїжджає на парафію у село Кошилівці. Приділяє багато уваги викінченню внутрішнього оздоблення щойно збудованої церкви в Цапівцях. Отець Ковч брав активну участь у діяльності товариств «Просвіта», «Рідна школа». У 1910 році — організатор і голова «Сільського господаря» в Цапівцях. Він заохочував сільських хористів, аматорський колектив, підтримував бібліотеку. Не без впливу священника у селі панував патріотичний дух. Розповідають: коли у 1918 році організовувалась УГА, отець Ковч ходив попід вікна селянських осель і закликав: «Просніться, галичани, бо проспите волю…» Із благословення о. Григорія Ковча чимало сільських хлопців, чоловіків влилося у Січові Стрільці, воювали в УГА, були учасниками боїв під Бережанами, на Великій Україні. Отець Ковч всіляко сприяв місцевому населенню, вірним своїх громад у вирішенні насущних проблем, прислухався до народу. Маючи високий авторитет не тільки у своїй парафії, але й в околицях, він майже 10 років очолював Заліщицький деканат Греко-Католицької Церкви. Одночасно Григорій Ковч приділяв увагу навчанню своїх дітей, родинному згуртуванню. Це видно з того, що усі родинно служили у 12 сусідніх селах Заліщанщини, одночасно або почергово, а також разом виїжджали на служіння до українських емігрантів у Боснію.

Помер від тифу 19 грудня 1919 році в Стпрокостянтинові (Волинь), де і похований.

Вшанування пам'яті о. Григорія Ковча

с. Малий Любінь, Львівщина, 03.04.2011 р. Урочистості по вшануванню пам'яті о. Григорія Ковча та його сина, блаженного свяшеномученика о. Омеляна Ковча. с. Малий Любінь, Львівщина, 31.03.2013 р., Біля входу до церкви Пресвятої трійці встановили пам'ятну таблицю:Роман Смілка. Освячено пам'ятну дошку отцю Григорію Ковчу. — Городок: Районний часопис Народна думка. — № 13(1866), 05.04.2013 — С 9

Див. також Омелян (Ковч) Ковч Іван Михайлович Ковч Василій Ковч Андрій Володимирович Малий Любінь

Примітки

Джерела о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963. — C 83. Анна-Марія Баран. За Божі правди і людські права. — Сакстаун (Канада): Друковано у Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — C 21,24. Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012. — C 12-15. — ISBN 978-966-2021-57-8 Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016. — C 76. — ISBN 978-966-486-192-9 Лев Шанковський. Українська Галицька Армія. — Вінніпег: 1974, передрук Львів: НТШ, 1999. — ISBN 966-7155-34-X Роман Смілка. Освячено пам'ятну дошку отцю Григорію Ковчу. — Городок: Районний часопис Народна думка № 13(1866), 05.04.2013 — С 9. Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013 — C 32-36. — ISBN 978-966-398-0

Посилання

Василь Дрозд. Родина Ковчів на Заліщанщині Іч (перегляд 16.07.2016 р.) Василь Дрозд. Родина Ковчів на Заліщанщині ІІч(перегляд 16.07.2016 р.)