Це́тинград (), до 1991 року Цетин-Град () — село і громада в центральній Хорватії, у Карловацькій жупанії, на кордоні з Боснією і Герцеговиною.
Станом на 2001 рік, саме село налічувало 351 жителя, а загальна чисельність населення громади становила 2746 осіб.
Історія Цетинград виник у безпосередній близькості від руїн середньовічної фортеці Цетин. Доба Середньовіччя була золотим часом для Цетина. Біля фортеці існували францисканський монастир і кілька церков. На той час Цетин входив до володінь Франкопанів і відігравав важливу роль у хорватській історії.
Після поразки у Битві під Мохачем у 1526 році хорватська знать зібралася на Цетинський парламент (). 1 січня 1527 року вони обрали ерцгерцога Австрії Фердинанда з династії Габсбургів королем Хорватії. Підписана хорватськими дворянами і представниками Фердинанда Габсбурга грамота, яка зберігається в Австрійському державному архіві у Відні, є одним із найважливіших документів хорватської державності.
У наступні століття Цетин був у складі Військового порубіжжя — прикордонних земель між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. У цей період османська армія неодноразово оволодівала ним. Фортецю було кілька разів пошкоджено і відремонтовано. 1790 року австрійські війська під командуванням генерала Валіша остаточно повернули Цетин Габсбурзькій монархії.
У 1809 році османські війська знову зайняли Цетин, але в 1810 році відступили через погрози генерал-губернатора Іллірійських провінцій маршала Мармона. Коли загроза з боку Османської імперії зникла, фортецю покинули і використовували як кар'єр. Адміністративний центр перенесли в тогочасне Валіш-село (), яке виросло на північ від Цетина і тепер називається Цетинград.
У ХІХ і ХХ століттях ця місцевість була малолюдною, без будь-якої дійсної можливості для економічного розвитку. Під час Другої світової війни ця територія ще раз пережила великі страждання і руйнування, а після війни соціалістична Югославія занехаяла цей район. Через бідність населення було змушене мігрувати, спочатку за океан, а пізніше — в європейські країни.
Протягом югославських воєн Цетинград і навколишню місцевість захопили великосербські заколотники за підтримки ЮНА і приєднали до самопроголошеної Республіки Сербська Країна. За час окупації, яка тривала до 1995 року, сербські бунтівники знищили найбільшу Римо-католицьку церкву в Слунському церковному окрузі — церкву Успіння Пресвятої Богородиці (). Слунський деканат (церковний округ) До 1999 року церкву було загалом відбудовано.Proslavljen Dan općine Cetingrad , Vjesnik
Цетинград став місцем аварії вертольота, збитого випущеною сербами ракетою, у якій загинув міністр закордонних справ Боснії і Герцеговини Ірфан Любіянкич і шість інших осіб. Велика частина населення Цетинграда провела чотири роки сербської окупації у вигнанні. У серпні 1995 року, під час операції «Буря», хорватська армія визволила Цетинград. Після 1995 року його успішно відбудовано, а чимало колишніх жителів повернулися до своїх домівок.
Демографія За даними перепису 2001 року, громада (муніципалітет) Цетинград мала такий національний склад:
Національність Кількість Відсоток Хорвати 2 105 76,66 % Босняки 269 9,8 % Серби 145 5,28 % Німці 1 Українці 1 Інші 134 4,88 % Не визначилися 39 1,42 % Невідомо 52 1,89 %
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2 027 осіб. Населення самого міста становило 319 осіб.
Динаміка чисельності населення громади :
Динаміка чисельності населення міста:
Населені пункти Крім міста Цетинград, до громади також входять: Батнога Бегово-Брдо Било Боговоля Бухача Цетинський Варош Делич Поляна Доня Жрвниця Донє Гнойниці Джурин Поток Глинице Гнойниці Гойковаць Горня Жрвниця Горнє Гнойниці Грабарська Каплюв Кестенє Комесараць Крушковача Кук Луке Малєваць Малєвацько-Селиште Пашин Поток Подцетин Полойський Варош Понор Рушевиця Садиковаць Среднє Село Стрмацька Шильковача Татар-Варош Трновий
Примітки
Джерела Radoslav Lopašić: Oko Kupe i Korane, Matica Hrvatska, 1895, Zagreb Milan Kruhek: Cetin, grad izbornog sabora Kraljevine Hrvatske 1527, Karlovačka Županija, 1997, Karlovac Iz memoara maršala Marmonta: ilirske uspomene 1806—1811, Čakavski Sabor, 1977, Split
Посилання Неофіційний сайт муніципалітету Цетинград