Анатолійські мови () чи хетто-лувійські мови —відгалуження Індоєвропейської мовної родини, що вимерла понад 2 тисячі років тому.
За даними глотохронології ці мови відділилися від решти індоєвропейських найраніше. Носії цих мов існували у II—I тисячоліттях до нашої ери на території Малої Азії (Хетське царство та малі держави, які виникали на його території), що пізніше були підкорені і асимільовані персами або греками.
Писемність Найстаріші пам'ятки анатолійської писемності — хеттський клинопис і лувійські ієрогліфи. Були знайдені також пам'ятки писемності палайською мовою — найдревнішою з анатолійських. Дослідженням цих мов займався чеський мовознавець Бедржих Грозний, який довів індоєвропейське походження анатолійських мов, що певною мірою сприяло їх розшифруванню і вивченню.
Класифікація
Хетська підгрупа Хетська мова Лідійська підгрупа Лідійська мова Палайська підгрупа Палайська мова Лувійська підгрупа Лувійська мова Лікійська мова Мілійська мова (також відома як Лікійська мова В) Карійська мова Сідетська мова
Ще кілька мов засвідчені лише небагатьма глосами. Належність до анатолійських мови філістимлян є дискусійною.
Примітки
Посилання