Носток (Nostoc) — рід азотфіксуючих ціанобактерій, що формують ланцюжкові колонії.
Назва Назву роду дав Теофраст Парацельс
Будова Бактерії містять фотосинтезуючий пігмент у цитоплазмі. Формують ланцюжки колоній. Колонії ностока бувають різних розмірів — від мікроскопічно малих до великих (розміром з горошину або сливу), іноді мають вигляд «плескачиків» до 30 см у діаметрі, округлої або еліпсоподібної форми. Слизисті або драглисті піхви мішкоподібні, дуже набухлі і зливаються в загальну слизову масу. У ній містяться ламелярно-зігнуті, покручені нитки, утворені, в основному, однаковими за розмірами клітинами. Більші за розмірами клітини з двоконтурною оболонкою — гетероцисти. По цих клітинах здебільшого розриваються нитки на гормогонії. Буває і спороутворення, при якому багато клітин, або всі вегетативні клітини перетворюються на спори, що трохи відрізняються від них формою і розміром.
Життєвий цикл Земляні бактерії після дощу формують желеподібну масу, видиму неозброєним оком.
Поширення та середовище існування Бактерії знайдені у землі, мокрому камінні, на дні водойм (солоних і прісних) та у симбіозі з рослинами роду Gunnera, антоцеротовидними мохами та лишайниками Leptogium imbricatum, Leptogium schraderi.
Практичне використання Nostoc flagelliforme та Nostoc commune вживають у їжу в Китаї, Японії та Яві.
Також відомо, що носток покращує аерацію грунтів та здатен нейтралізувати залишки пестицидів та гербіцидів. В Україні його вирощують для обробки насіння та грунту у спеціальних фітобіореакторах. Також культура є придатною для заселення на Марс.
Примітки
Література Водоросли. Справочник / Вассер С. П., Кондратьева Н. В., Масюк Н. П. и др. — К. : Наукова думка, 1989. — 608 с. (с. 256). — ISBN 5-12-000486-5 Водоросли, лишайники и мохообразные СССР. Справочник / Отв. ред. М. В. Горленко. — М. : Мысль, 1978. — 365 с. (с. 30—31)