Зовнішньополітична обстановка в Дунайському регіоні на початку 30-х рр На початку 30-х років зовнішня політика Угорщини базувалася на ревізії втрачених територій, які відійшли від неї за Тріанонським мирним договором (1920 р.). Основну загрозу ревізіоністським амбіціям Угорщини становили Чехословаччина, Румунія та Югославія, які уклали між собою у середині 1921 року оборонний союз під назвою Мала Антанта.У міжвоєнний період у Центрально-Східній Європі діяла версальська система договорів. Метою держав, які об'єдналися в Малу Антанту, був захист здобутків, закріплених Версальським мирним договором 1919 р. Крім цього, кожна з цих країн прагнула шляхом укладання договорів про взаємодопомогу заручитися підтримкою проти переважаючих їх сил: Чехословаччина проти Німеччини, Югославія проти Італії, а Румунія проти Радянського Союзу. Знаючи про це, Німеччина застосовувала різноманітні засоби для того, щоб впливати на зовнішню політику цих країн. Згідно зовнішньої доктрини Німеччини країни Малої Антанти ставали зоною її впливу, оскільки межували з Радянським Союзом, утворюючи так званий санітарний кордон навколо нього і одночасно були прикриттям від західних країн, зокрема Великої Британії. Угорські політики усвідомлювали безперспективність своїх планів, так як вважали Угорщину слабкою в економічному та у військовому відношенні. З часом в угорських правлячих колах почали виношувати плани поступового нарощування військової могутності для здійснення агресії.
Треба зауважити, що в кінці 20-х років регент Угорщини Міклош Горті зазначав, що . Тому наприкінці 20-х і початку 30-х років регент у вузькому колі при обговоренні планів військового втручання в сусідні країни приділяв значну увагу вибору союзників у майбутній війні. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера у 1933 р. правлячі кола Угорщини прийняли пропозиції німецької сторони зосередити свої сили проти Малої Антанти, до країн якої в угорців були найбільші територіальні претензії. Таким чином, Угорщина намагалася визначитися у своїй зовнішній політиці, на кого опиратися в майбутній перспективі — на західні країни Велику Британію, Францію, з одного боку, чи на Німеччину та Італію, з іншого боку. Політику Угорщини того часу можна виразити словами угорського прем'єр-міністра Дюли Гомбоша (1932—1936 рр.), який говорив, що «[…] найбільшою помилкою було те, що вчасно не оцінили значення свого географічного положення, не оцінили того, що Угорщина є „золотим ключем“ на Схід»Revaj J. Gömbos Gyula Ėlete es politikája / Jozsef Revaj. Budapest, 1934. Old. 440. Далі Гомбош підкреслював, .
Зовнішня політика Угорщини у 1933—1934 рр Треба зазначити, що раніше ці питання Угорщина обговорювала з Італією. У березні 1933 р. Беніто Муссоліні (1922—1945 рр.) попросив прем'єр-міністра Угорщини Гомбоша під час відвідин Риму викласти свої територіальні претензії на розгляд італійців, на що угорська сторона погодилася ознайомити їх зі своїми планами до кінця 1934 р. Ці плани визначали нові кордони Угорщини, які спиралися на етнографічні, економічні та політичні засади, які давали змогу очікувати на збільшення територій країни в майбутньому"Zeidler M. Ideas on territorial revision in Hungary 1920—1945 / Miklos Zeidler. New York, 2007. P. 148—149..
Друга поїздка до Риму угорської делегації відбулася 26-28 липня 1933 р. Головною метою поїздки було узгодження таких питань: ліквідація військових договорів, спрямованих проти Угорщини, а також підтримка її ревізіоністських планів. Б. Муссоліні погодився з угорськими вимогами і виразив бажання, що для подальшого розвитку угорсько-італійських відносин угорці перешкоджатимуть створенню Дунайської конфедерації, основна мета якої зменшення екомічного впливу Італії у країнах цього регіонуPritz P. Magyarország külpolitikája Gömbos Gyula miniszterelnöksége idején 1932—1936 / Pál Pritz. Budapest, 1982. Old. 131.. Міністр закордонних справ Каня Калман (1933—1938 рр.) зауважив: Його слова свідчили про те, що за допомогою нової Німеччини міжнародне положення Угорщини покращиться.
16 червня 1933 р. Гомбош відвідав Берлін з метою зондування італо-німецьких відносин, та визначити, в якому стані вони перебувають, і встановити міцні дружні стосунки з нимиIbid. Old. 116—117.. Створення осі Берлін-Рим-Будапешт Гомбош вважав за історичну необхідність і пов'язував з цим усю подальшу перебудову Центральної Європи. Стало зрозуміло, що Угорщина намагатиметься прийняти ідеї більш могутніших держав-партнерів, хоча угорський уряд продовжував проводити стриману зовнішню політикуZeidler M. Ideas on territorial… P. 149.. Після візиту до Берліна прем'єр Д. Гомбош заявляв, що Німеччина і Угорщина повинні діяти спільно в області зовнішньої і економічної політики. Він застерігав, що має місце значне послаблення торговельних відносин між країнами. На думку прем'єра, це могло негативно вплинути на німецько-угорські відносини. Він висловлював занепокоєння тим, що Німеччина не використовує сільське господарство Угорщини настільки, наскільки воно повинно бути використано .
Внаслідок реалізації додаткової торговельної угоди між Угорщиною та Німеччиною, яка була підписана між двома країнами у 1934 р., участь Німеччини у зовнішньоторгівельному обігу Угорщини значно зросла. За три роки об'єм експорту у Німеччину збільшився майже в три рази (з 43 млн.пенго у 1933 р. до 115 млн пенго у 1936 р.), а імпорт товарів збільшився майже в два рази (відповідно з 61 млн до 113 млн пенго), причому доля Німеччина у всьому експорті Угорщини у 1936 р. складала 22,8 % і 26 % — по імпортуBerend T. I. — Ránki G. Magyarország a fasiszta Németország «életterében» 1933—1939 / Iván Berend, György Ránki. Budapest, 1960. Old. 133—134.. Таким чином, Угорщина вважала за можливе розширити торговельний оборот між обома країнами, тим самим створюючи необхідну основу для розвитку економічних і політичних зв'язків.
Під час переговорів було піднято питання ревізії кордонів із сусідніми з Угорщиною країнами. Угорська сторона наголошувала, що вона буде намагатися повернути раніше втрачені території і надіється на вагому підтримку німецької сторонни. Німеччина ж заявила у відповідь, що «з точки зору Угорщини доцільно було б менше говорити про перегляд кордонів, так як це ще більше наставляє і згуртовує проти нас Малу Антанту»Magyarország és a Második világháború. Budapest, 1959.Old. 56. № 8.. Прем'єр-міністр Угорщини Гомбош відзначав, що згідно внутрішньополітичних міркувань він змушений проводити самостійну політику перегляду кордонів, але розуміє, що ця ідея в багатьох питаннях є нездійсненна, оскільки перешкодою для перегляду кордонів є Мала Антанта. Тому Угорщина прагнула викликати її розпад. Знаючи про дружні відносини між Югославією і Німеччиною, угорський прем'єр заявив, що Югославія є тою країною, у відношенні до якої Угорщина має найменші територіальні претензії. Треба нагадати, що після вбивства короля Югославії Олександра у Марселі 9 жовтня 1934 року, угорсько-югославські відносини різко загострилися Югославія звинувачувала Угорщину у підтримці хорватського підпілля. Німеччина вважала ці стосунки недостатньо дружніми і запропонувала Угорщині відмовитися від територіальних вимог до Югославії в розрахунку, що ревізію південних кордонів Угорщини можна буде зробити трохи пізніше.
Д. Гомбош у своїх зовнішньополітичних візіях також звертав увагу на Східний напрямок, зокрема, на Балкани. З цього приводу він заявляв, що «[…] варто звертати увагу на Балкани, тому що нам загрожує небезпека, якщо будемо орієнтуватися виключно на Захід, тоді залишимося залежними економічно і політично, як в часи Австрії»Revaj J. Gömbos Gyula… Old.340.. Угорський прем'єр проголосив цю ідею одним з ключових пунктів своєї зовнішньої політики.
Проте, головним напрямком угорської зовнішньої політики було підтримання братніх стосунків з Німеччиною. Прем'єр-міністр бажав продовжувати цю політику, оскільки усвідомлював, що міжнародне положення чітко вказує на те, що між двома державами є не тільки спільні інтереси, але в деяких випадках спільна доля. Це викликало з боку Гітлера розуміння, і він висловився за те, щоб у майбутньому Угорщина проводила узгоджену з Німеччиною міжнародну зовнішню політику. Він також заявив угорській стороні, щоб вона прикладала зусилля до перегляду кордонів з Чехословаччиною. Таким чином, поїздки в Рим та Берлін створили основу для розвитку угорської зовнішньої політики. У цей період Німеччина зосереджувалала свою увагу на аншлюсі Австрії і на прикордонні території Чехословаччини, заселенні судетськими німцямиZeidler M. Ideas on teretorial… P.149.. Як заявляв угорський посол в Берліні Дьоме Стояї (1936—1944 рр.), Гітлер визнав, що угорські і німецькі цілі по відношенню до Чехословаччини збігаються, але здійснення їх постійно відтерміновуєтьсяMagyarország és… Old. 56. № 8..
Ревізіоністські плани Угорщини Треба зазначити, що значна частина політичних кіл Угорщини розчарувалася у спроможності діючого уряду до радикальних заходів. Існувала й інша точка зору угорських політиків. Деякі правлячі кола Угорщини мали надію на Велику Британію, як гаранта їхньої безпеки.
Восени 1933 р. колишній прем'єр-міністр Угорщини Іштван Бетлен (1921—1931 рр.) відвідав ЛондонFenyes S. Revisionist Hungary / S. Fenyes. Florida. 1988. Old. 54.. Результатом поїздки стала підтримка проугорськи налаштованих членів палати Общин і палати Лордів угорських вимог ревізії Тріанонського договору. У своїх виступах у Великій Британії Бетлен вказував на те, що мирний договір не приніс спокою людям і загрожує миру на цілому континентіZeidler M. Ideas on teretorial… P. 153.. Він наголошував, що
Бетлен розробив ревізіоністський план, який, на його думку, мав би стати основою миру в Дунайському регіоні. Він вважав, що на територіях, які за договором відійшли до інших держав, треба провести плебісцит, за результатами якого й приймати рішенняIbid. P. 155.. Треба зауважити, що ця ідея є суперечливою, тому що угорці становили більшість на цих територіях, і результат голосування був би однозначно на користь Угорщини.
Ідеї перегляду кордонів покладені в основу плану, який розробив угорський уряд. Він базувався на стратегічних, економічних та етнічних принципах. Перші територіальні вимоги виклав Д. Гомбош на зустрічі з лідером Італії Беніто Муссоліні в листопаді 1934 р., за якими Чехословаччина мала поступитися Південною Словаччиною та Закарпаттям, а Румунія повинна віддати північну Трансильванію, з якої планувалося переселити румунське населення. Що стосувалося південних кордонів, то уряд Гомбоша планував відібрати від Югославії Банат, тобто Воєводину, населену здебільшого угорцямиIbid. P. 160. Загалом, Угорщина згідно ревізіоністських планів уряду Гомбоша мала отримати загальну площу 76 000 км.2 кількість населення повинна була збільшитися на 6,7 млн осіб, з яких 1,7 млн становили угорці. Але цим планам не судилося збутися. У жовтні 1936 р. помер прем'єр-міністр Дюла Гомбош, його змінив на цій посаді Кальман Дараньї (1936—1938 рр.), який продовжував ревізіоністську політику УгорщиниGergely J. Magyarország története 1919 őszetől a II. világháború végeig / Gergely Jenő. Budapest, 1990. Old. 40-43.. Він заявляв про неспроможність західних держав створити політичну систему в Дунайському регіоні, орієнтувався в зовнішній політиці на Німеччину, спрямовуючи всі свої намагання на збереження німцями проугорського курсу на виправлення невигідних для Угорщини статей Тріанонського договоруПушкаш А. Венгрия во Второй мировой войне. Внешняя политика Венгрии. 1938—1944 / Андрей. Пушкаш. Москва, 1963; Ст. 15.
Треба зазначити, що перед тим як підтримувати вісь Берлін-Рим, Угорщина вирішила з’ясувати у Великої Британії її відношення до угорських реваншистських планів. З цією метою М. Горті зустрівся у Будапешті з братом прем'єр-міністра Великої Британії Невіла Чемберлена Остіном, який заявив, що Англія підтримує угорські територіальні претензії до сусідніх державТам само. С. 15..
Зовнішня політика Угорщини 1935—1936 рр