Тре Чіме ді Лаваредо, Три Цінне або Три Зубці (, , букв. «Три зубці (Лаваредо)») — примітний гірський масив у Сестенських Доломітах, зараз на кордоні між італійськими провінцями Беллуно на півдні та Больцано на півночі, а до кінця Першої світової війни — між Італією та Австро-Угорщиною. Саме тому всі географічні особливості мають дві назви — італійську та німецьку.

Найвищою точкою групи є Велика Цінне висотою 2999 м.н.м. (, ). Вона розташована між двома іншими головними вершинами — Західною Цінне (, , 2973 м.н.м.) та Малою Цінне (, , 2857 м.н.м.). Крім цих помітних кам'яних колон, у масиві є і менші вершини, серед яких Пунта ді Фріда (, 2 792 м.н.м.) та Пройська вежа, вона ж Найменша Цінне (, , , , 2700 м.н.м.).

З часів першого сходження на Велику Цінне 1869 року Три Зубці є одними з найпопулярніших альпіністських цілей Альп. На них розташовані численні маршрути для сходження різних ступенів складності, тому вони є центром альпійського скелелазіння, з якого пішли важливі напрямки в розвитку цього виду спорту. Крім того, через легкодоступність вони є привабливими і для масового туризму. Вигляд обривчастих північних стін належить до найвідоміших пейзажів Альп і вважається візитною карткою Доломітів. Під час так званої Гірської війни у Першій світовій війні Три Зубці та їхнє оточення були частиною фронту між Італією та Австро-Угорщиною з жорстокими боями.

Розташування та оточення Три Цінне піднімаються на південному краї широкого плато Цінне з Довгою полониною (, ), альпійським високогір'ям висотою від 2200 до 2400 м.н.м., яке тут утворює завершення долини Ріенци (). Там розташовані три маленькі гірські озерця Цінне. Ця територія на північ від гір належить спільноті Добб'яко у Південному Тіролі та природному парку Три Зубці (до 2010 року — природний парк Сестенські Доломіти), який з 2009 року включений до Світової спадщини ЮНЕСКО (в складі Доломітових Альп).

Кряж Цінне, витягнутий з заходу на схід, утворює межу спільноти Ауронцо-ді-Кадоре у провінції Беллуно й водночас мовний кордон між німецькою та італійською мовами. У північно-східному напрямку цей кряж далі веде до сідловини Лаваредо (, ) висотою 2454 м.н.м., де він повертає на північ до гір Пассапорто (, , 2719 м.н.м.) та Патерн (, , 2744 м.н.м.). На заході через сідловину Кол ді Меццо (2254 м.н.м.) кряж доходить до гори д'Аргена (2252 м.н.м.).

На північний захід Три Зубці приєднуються через сідловину Кол ді Меццо до плато Плано ді Лонгерес над Валле-ді-Рімбіанко, бічною долиною до долини Рієнци. Прямо на південь від Західної Цінни сідловина ді Лонгерес (2235 м.н.м.) відділяє Плано ді Лонгерес від долини Лаваредо, бокової долини до долини П'яви. На південь лежить гірська група Кадіні.

Через сідловину Патерн (найнижчу точку — 2454 м.н.м.) розташована вершина Цвьолферкофель, найближча вища за Велику Цінне. Тому відносна висота Великої Цінне становить 545 м, а ізоляція — 4,25 кмTabacco Wanderkarte: Blatt 10 — Sextner Dolomiten (1:25.000). Tabacco Editrice, ISBN 978-88-8315-010-4. (виміряно до точки 3.011 на карті на захід від вершини Цвьолфер).

Кортіна-д'Ампеццо, розташоване за 17 км на південний захід, є найбільшим містом в оточенні гір. Інші доволі великі поселення — Добб'яко за 13 км на північний захід та Сан-Кандідо — 12 км на північ.

Прихистки та маршрути

Найдоступніший прихисток поблизу Трьох Цінне є прихисток Ауронцо (, 2320 м.н.м.) Італійського альпійського клубу (, CAI). Він розташований на південь у безпосередній близькості до масиву над сідловиною ді Лонгерес і доступний з розташованого на південний захід готелю Мізуріна, що належить Ауронцо, по асфальтованій платній дорозі або з південного сходу по гірській стежці з долини Лаваредо.

На відстані 1 км на схід від прихистку Ауронцо по широкій дорозі на південно-східному підніжжі розташований приватний прихисток Лаваредо (, 2325 м.н.м.).

На північний захід від Трьох Зубців розташований літній фермерський будинок «Довга полонина» (2296 м.н.м.), до якого ведуть тропи з прихистку Ауронцо через сідловину Кол ді Меццо та з півночі з долини Ріенци.

Прихисток Три Цінне, який належить CAI та розташований на висоті 2438 м.н.м. на північний схід від Трьох Зубців, віддалений від масиву на 1 км, одначе він відомий видом на північні стіни Трьох Зубців. До нього можна дістатися доріжкою від прихистку Ауронцо через сідловину Патернсаттель. Інші підйоми до цього прихистку ведуть з Сесто зі сходу та півночі, з присілка Ландро через долину Ріенци та з південного сходу через Довгу полонину.

Три Зубці

Велика Цінне Велика Цінне, розташована посередині, є найвищою вершиною групи (2999 м.н.м.). Вона має 500-метрову вертикальну або з негативним нахилом північну стіну, яка деколи зараховується до Великих північних стін Альп, хоча і не має крижаних проходів. Її південна сторона значно менш обривчаста, має численні смуги і тераси. По південній стіні на вершину веде найлегший (стандартний) маршрут, який має складність III (UIAA) і також використовується для сходження з гори. Інші відомі маршрути скелелазіння — по північно-східному краю (Дібонаканте, IV+), Дабістебаф (V) по північно-східній стіні та Дюльфер (V+) по західній стіні. Маршрути по північній стіні значно складніші, насамперед це Діреттіссіма (інша назва Хассе/Брандлер, VIII+, VI A2), Саксонський маршрут (інша назва Супердіреттіссіма, V A2), Віа Каміллотто Пеллес'є (X, V+ A2), Комічі (VII, V+ A0), ISO 2000 (VIII+), маршрут пам'яті Клаудіо Барб'є (IX- A0), Рододендрон (, IX-) та Фантом Цінне (IX+).

Зі сходу від неї через малозначиму вершину Піраміда (бл. 2630 м.н.м.), Цінненшарте (, букв. «зарубки башти») розташована Мала Цінне, а з заходу Велика Цінненшарте утворює перехід до Західної ЦінниAlpenvereinsführer, S. 120—141.

Західна Цінне

Західна Цінне, висотою 2973 м.н.м., за формою подібна на Велику Цінне. Однак її північна стіна має ще більш нависаючі ділянки з негативним ухилом, максимальний виступ яких по горизонталі становить 40 над підніжжям стіни, тому іншою назвою для північної стіни Західної Цінне є «Найбільший навіс Альп», а через те, що цей навіс формується уступами з шарів доломіту, її часто називають також «перевернутими велетенськими сходами»; її вигляд є одним з найвідоміших кам'яних утворень Альп.

З півдня і заходу гора оточена масивними підходами — кряжем, який складається з бл. десятка вершин висотою 2536–2865 м.н.м. Він відділений від Західної Цінни сідловиною Кол ді Меццо.

Стандартний маршрут на Західну Цінне веде від Західної Ціннершартепо південно-західній стороні та має складність II, він же використовується для спуску. Важливими альпіністськими маршрутами є Камін Дюльфера (IV) на південній стіні, Іннеркофлер (IV) на східній стіні, Лангл/Льошнер (IV) на північно-східній стіні, Демутканте (північно-східний кант, VII, V+ A0), Дюльфер (IV+) на західній стіні та Шояттолліканте (VIII, V+ A2). Маршрути північної стіни (складніші) — Швейцарський маршрут (VIII+, 6 A3), Кассін/Ратті (VIII, VI- A1), Баур-Дах (VI+ A3), Альпійська любов (IX), маршрут пам'яті Жана Козі (інша назва Французький маршрут, X, 5+ A3), Беллавіста (XI-, IX A3), ПанАрома (XI-, IX A3)Alpenvereinsführer, S. 97–120 und Pressknödl (7c).

Мала Цінне, Пунта ді Фріда та Пройська вежа

Масив Малої Цінне (2857 м.н.м.) порівняно з масивами двох інших гір значно структурованіший, його іншими важливими вершинам є Пунта ді Фріда (2 792 м.н.м.) і Пройська вежа (2 700 м.н.м.). Вартими уваги є також Антечіма (, букв. «передній зубець»), розташована з півдня перед Малою Цінне. Мала Цінне за формою є значна тоншою від двох інших.

Стандартний маршрут на вершину йде по південно-західній стіні та зі складністю IV є найскладнішим стандартним маршрутом для всього масиву Трьох Зубців. Інші важливі маршрути — Жовтий кант (VI, V+ A0) по південному канту, Іннеркофлер (IV+) та камін Ферманна (V+) по північній стіні, Лангл/Хорн (V) по східній стіні та Орглер (VI-), Еггер/Саушек (VI+, V+ A0), Етці зустрічається з йєті (VIII+) та Жовта стіна (інша назва — Перли перед свинями, IX-) на південній стініAlpenvereinsführer, S. 141—156.

Стандартний маршрут на Пунта ді Фріда — з заходу, складність III, інші важливі маршрути — Дюльфер (IV+) по північній стіні та Целгер (IV) по південно-східнійAlpenvereinsführer, S. 156—159.

Пройська вежа, спочатку відома як Найменша Цінне чи Пунта д'Емма, 1928 року була перейменована на честь її першопідкорювача Пауля ПройсаSchwenkmeier, Huber, Drei Zinnen, S. 43. Важливі маршрути — Пройсрісс з північного сходу (V) та Кассін (VII-, VI A0) і Віа Нобіле (IX+) по південно-східній стініAlpenvereinsführer S. 160—167.

Геологія

Три Зубці складені так званим головним доломітом, який відклався у Тріасовий період десь 200–220 мільйонів років тому в процесі седиментації на мілководді стародавнього океану Тетіс. Як викопні рештки в ньому переважно присутні залишки морських організмів, таких як мегалодонти та черевоногі. Внаслідок припливів та інших змін рівня моря, які спричиняли змінні періоди затоплення та висихання, та одночасного поступового пониження рівня дна, осади відкладатися шарами. Тому камінь Трьох Зубців має чіткі та рівномірні пласти, в яких окремі шари доломіту розділені тонкими шарами глини.

Вертикальні тріщини разом з горизонтальними пластами спричинили прямокутні розломи, які можна добре побачити у кубічних уламках в осипах у підніжжі вертикальних стін. Суттєвим механізмом ерозії є вивітрювання, яке разом з постійними каменепадами часто веде до значних обвалів. Так у 1948 року відбувся значний обвал на південній стіні Великої ЦіннеSchwenkmeier, Huber, Drei Zinnen, S. 11, а у липні 1981 року обвалилась природна арка між Найменшою Цінне та Пройською вежеюAlpenvereinsführer, S. 160.

Причиною значних обвалів є нестабільність підґрунтя. Широке плато Цінне, яке лежить у основі гірської групи Трьох Зубців, лежить на основі з так званого шлернського доломіту (утворився у період між анізієм та карнієм), по верху якого лежить морена з Вюрмського заледеніння, складена більш схильними до ерозії райблськими пластами. Ерозія цих пластів поступово позбавляє кам'яні вежі Трьох Зубців їх фундаменту та веде до обвалів відкритих частин, які вже не мають опори. Цьому процесу, який триває і досі, Три Зубці завдячують своїми вертикальними стінами та навислими куполами північних стін.

Клімат, флора та фауна

Секстенські Доломіти з усіх сторін оточені іншими гірськими групами. Це захищене розташування мало наслідком сприятливі кліматичні умови для цієї висоти. Тим не менш тут і в середині літа можливі різкі погіршення погоди з похолоданням та опадами. У затінених каньйонах та під північними стінами сніг лишається до пізнього літа, а деколи і цілий рік, однак заледеніння тут не має.

Альпійську луки Райблської формації домінують на території довкола Трьох Зубців, яка належить до альпійської вистної поясності. Плато довкола Довгої полонини є однією з лише декількох ділянок природного парку, де дозволені пасовища. Альпійські пасовища, що стрижуться, і гірські пасовища характерні великим багатством квітів. Серед інших тут зустрічаються Campanula barbata, едельвейс та Gentiana clusii. Серед ссавців поширені бабак альпійський, на другому місці — заєць білий.. Іншим жителем цих місць є козиця звичайна, а от козел альпійський тут не зустрічається. Представниками птахів є куріпка полярна, крук та беркут, а деколи на цю висоту піднімається і пугач звичайний. Гадюку звичайну, зокрема її швейцарський різновид, можна тут знайти на незвичайній для рептилій висоті — до 2600 м.н.м.