Реміджо Кантагалліна (; бл. 1582, Сансеполькро, провінція Ареццо — 1656, Флоренція) — італійський графік і художник першої половини XVII ст.
Життєпис Походив з родини художника. Відомо, що його родичі опанували різні галузі мистецької практики, брат Антоніо працював архітектором, а другий працював художником. Сам Реміджо Кантагалліна опановував архітектуру і інженерну справу (та фортифікацію ?). Серед його замальовок — фортечні мури Сієни, Брюсселя, Маастріхта тощо. Його вчителями вважають Джуліо Паріджі (1571—1635) та Якопо Лігоцці (1547—1627).
У XX столітті він більше відомий як малювальник, гравер і вчитель декількох граверів XVII століття.
У період 1612—1613 років здійснив подорож до Франції та Південних Нідерландів. За припущеннями, у подорож його запросив Олександр де Бурнонвіль. Малюнки цього періоду збережені. Їх вважають близькими до творів, що створював відомий нідерландський художник Пауль Бріль, що оселився і працював у папському Римі.
Після повернення до Тоскани, він створив схожі топографічні малюнки, присвячені цього разу місту Флоренція та її околицям.
Помер у Флоренції 1656 року.
Графічні твори і серії
«Morte di S. Francesco» ("Смерть св. Франциска Ассізького " 1605) серія «Palazzo della Fame» (1608) «Fiera dell'Impruneta» («Ярмарок у Імпрунеті» 1615) «Veduta di Badia Prataglia» («Краєвид Бадії Пратальї» 1616) «Paesaggio con due viandanti» («Пейзаж з двома подорожніми» 1635) «Cascinale» («Садиба» 1641)
Учні майстра
Точної кількості учнів невідомо. Вважають, що виучку у Реміджо Кантагалліни пройшли так відомі майстри графіки XVII ст. як Жак Калло та Стефано делла Белла. Серед його учнів рахують також Ніколо Ангелі та відомого науковця, фармацевта і натураліста Франческо Реді (1626—1697).
Галерея обраних творів
Примітки
Джерела Dizionario biografico degli italiani, XVIII, Istituto dell'Enciclopedia italiana, Rome, 1974. Bryan, Michael (1886). Robert Edmund Graves, ed. Dictionary of Painters and Engravers, Biographical and Critical (Volume I: A-K). York St. #4, Covent Garden, London; Original from Fogg Library, Digitized May 18, 2007: George Bell and Sons. p. 226.
Посилання