Лівіу Ребряну (рум. Liviu Rebreanu, 27 листопада 1885 Тирлішуа, Бистриця-Несеуд — 1 вересня 1944, Валя-Маре, Арджеш) — румунський прозаїк, драматург, журналіст і громадський діяч.
Біографія
Народився на території Австро-Угорщини. Другий з тринадцяти дітей шкільного вчителя Василе Ребряну і Лудовіко Дюгану, селянки. Батьки були за віросповіданням греко-католиками. Його батько був фольклористом-любителем, однокласником Джордже Кошбука.
Лівіу навчався в початковій школі в Майеру (де його педагогом був його власний батько), потім в Несеуд і Бистриці, потім у військовому училищі в Шопроні, потім у військовій академії в Будапешті. Служив офіцером у місті Дьюла, проте пішов у відставку в 1908, а в 1909 нелегально перейшов через Трансильванські Альпи в Румунію і оселився в Бухаресті.
Входив в ряд літературних гуртків, працював журналістом для видань «Порядок» (Ordinea), «Літературна і артистична фаланга» (Falanga literară şi artistică). На вимогу австро-угорського уряду його заарештували і екстрадували в 1910. Він перебував у в'язниці в Дьюлі, і був звільнений в серпні, після чого повернувся в Бухарест.
У 1911-1912 обіймав посаду секретаря Національного театру в місті Крайова, яким керував письменник Еміль Гирляну. Тоді ж він одружився з актрисою Фанні Редулеску.
У 1912 опублікував збірку оповідань під назвою «Турботи» (Frământări). Під час Першої світової війни служив репортером газети Adevărul, і продовжував публікувати розповіді. Після війни став відігравати помітну роль в літературному суспільстві Sburătorul, яке очолював літературний критик Еуджен Ловінеску.
У 1920 опублікував роман «Йон», у якому описав боротьбу за землю в Трансильванії. За цей роман в 1939 Ребряну був обраний в Румунську Академію. У 1928-1930 він очолював Національний театр в Бухаресті, а в 1940-1944 — Румунський союз письменників. У період легіонерського уряду і режиму Антонеску займав ряд високих офіційних посад.
У 1944 йому поставили діагноз — рак гортані. Дізнавшись про це, Ребряну застрелився у своєму будинку в селі Валя-Маре.
Похований в Бухаресті на цвинтарі Беллу.
Твори
Романи
Йон (Ion) — (1920) Ліс висільників (1922) Адам і Єва (Adam şi Eva) — (1925) Чуляндра (Ciuleandra) — (1927) Креішор (Crăişor) — (1929) Повстання (Răscoala) — (1932) Пожежа (Jar) — (1934) Горила (Gorilla) — (1938) Удвох (Amândoi) — (1940)
Примітки
Джерела
Alexandru Piru, Liviu Rebreanu, București, 1965, ed. II, 1973. Lucian Raicu, Liviu Rebreanu, București, EPL, 1967. Al. Săndulescu, Introducere în opera lui Liviu Rebreanu, București, Minerva, 1976. Aurel Sassu, Liviu Rebreanu, sărbătoarea operei, București, Albatros, 1978. Mircea Muthu, Liviu Rebreanu sau paradoxul organicului, Cluj Napoca, ed. Dacia, 1998. Ion Bălu, Liviu Rebreanu, destine umane, Craiova, Viața românească, 2004. Ion Simuț, Liviu Rebreanu, monografie, Brașov, Ed. Aula, 2001.