Ісакій, у світі Яцко (Яким) Гдашицький (? — після 1 серпня 1535) — український шляхтич, православний релігійний діяч.
З життєпису У гербівнику о. Каспера Несецького відсутня згадка про рід ГдашицькихNiesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 187. .
З ініціативи Бернарда Вільчека галицький шляхтич Яків (ЯцкоГрушевський М. Спір за Галицьке намісництво… — Т. V. — С. 434.) Гдащицький, «знайшовши дорогу до польських панів» 21 березня 1522 року був призначений православним намісником Львівської, Галицької, Коломийської, Кам'янецької, Снятинської, згодом Жидачівської округ.
1 вересня 1522 король на прохання деяких панів, згодою Бернарда Вільчека надав Гдашицькому також посаду архимандрита у Львові. Окремими грамотами повідомив про це громаду та місцевих урядників, доручив їм допомагати новому архимандриту. Спочатку митрополит Йосиф Русин наклав на Гдашицького «інтердикт» за те, що той посів намісництво та архимандрію без його відома. Але на початку 1526 видав грамоту, якою скасував свій «інтердикт» щодо намісника Ісакія Гдашицького.Там само. — С. 434—435.
Прихильниками Гдашицького були Отто Ходецький (руський воєвода та львівський старостаТам само. — С. 435.) та галицький староста з роду Ходецькихв оригіналі — «пани з Ходча» (Денис Зубрицький стверджував, що другим Ходецьким був його брат — коронний маршалок Станіслав ХодецькийZubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa (Хроніка міста Львова)… — S. 162.), яким король окремою грамотою доручив допомагати новому наміснику. Вони це робили, можливо, через те, що раніше старости мали права номінувати намісника, від яких їх забрали архиєпископи. Може, отримували винагороду від Гдашицького.
Діяльність Гдашицького на благо пастви стала несподіванкою для його номінатора Вільчека, тому той зміг добитись від короля видати привілей щодо відібрання у нього посади та наказу Ходецьким не допомагати наміснику. Невідомо, чи єпископ Ісакій виконав цей присуд, бо надалі перебував у своїй резиденції — Святоюрському монастирі.
Примітки
Джерела Грушевський М. Спір за Галицьке намісництво // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 434—438. Мицько І. Костянтин Іванович Острозький та Церква Галичини. — Випуск 18. — С. 64. Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa (Хроніка міста Львова). — Lwów, 1844. — 492 s. — S. 161—164.