Сергій Гнатович Козуб ( 12 жовтня 1897, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 16 травня 1938, Колима, Магаданська область, РРФСР, СРСР) — український радянський публіцист, дослідник, викладач вищої школи, літературознавець. Рідний брат українського революціонера і повстанського командира, суспільного і військового діяча, краєзнавця і в'язня ГУЛАГу Івана Гнатовича Козуба, автора автобіографічної книги спогадів «Доба і доля», в якій згадує про життя своєї родини і долю свого брата, про їхнє спільне дитинство і юність. Двоюрідний брат українського революціонера і повстанського командира, суспільного і військового діяча Петра Аврамовича Куліша. Відомий у 1920х-1930х дослідник життя і творчості Михайла Коцюбинського.
Життєпис
Народився у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в родині Гната Васильовича Козуба (1861—1919) і Марії Федорівни Куліш (1862—1906), нащадків козаків.
Певне уявлення про світогляд і уклад життя Сергієвого оточення може дати книга спогадів його рідного брата Івана, теж постраждалого в часи сталінських репресій, хоча згодом поновленого у правах і навіть партії Івана Гнатовича Козуба «Доба і доля».
У 1916 році закінчив Лубенську учительську семінарію.
У 1917—1920х рр. разом з братами, родичами, друзями, односельцями і земляками брав участь у боротьбі за правду, свободу і комунальне народовладдя під різними гаслами і прапорами на землях молодої Української Республіки.
У 1922 році закінчив Київський Інститут Народної Освіти, де згодом, у 1925—1926 рр. навчався в аспірантурі та у 1929—1930 рр. викладав.
У 1930—1931 рр. працював і викладав у Київському інституті соц. виховання.
У 1931—1933 рр. викладав у вечірньому освітянському університеті.
У 1933—1934 рр. доцент Ніжинського педагогічного інституту. Член Історично-літературного товариства ВУАН.
Більшість досліджень Сергія Гнатовича Козуба була присвячена життю та творчості українського письменника Михайла Коцюбинського. Був упорядником «Бібліографічного показника статей Коцюбинського для часопису „Волинь“» (Київ, 1926), 7–8-й т. зібрання творів письменника (Харків; Київ, 1930–31), ввів у науковий обіг низку раніше невідомих матеріалів про письменника.
У 1935 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській агітації і засланий на Колиму.
У 1938 особливою трійкою НКВС засуджений до розстрілу.
Реабілітований у 1957 році.
Посилання
Джерела Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 216. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7985 http://histpol.pl.ua/ru/kniga-pamyati/kniga-pamyati-repressirovannykh?id=3841 А. М. Подолинний // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2013. — Т. 13. — . 683