Правова система Саудівської Аравії

.Правова система Саудівської Аравії — правова система, яка заснована на Шаріаті, Ісламському праві, що базується на Корані й Сунні Ісламського пророка Мухамеда. До джерел Шаріату також входить спільна думка Ісламського вченого співтовариства (Іджма), що розвинулася після смерті Моххамеда. На його інтерпретацію, здійснену суддями Саудівської Аравії, вплинули середньовічні тексти школи ісламської юриспруденції в Ханбалі. На відміну від інших мусульманських країн, у Саудівській Аравії Шаріат було перейнято без кодифікації. Це, разом з відсутністю правового прецеденту, призвело до значної невизначеності у сфері прийняття й дотримання законів країни. Саме тому у 2010 році уряд анонсував намір кодифікувати Шаріат, хоча він і досі залишається нереалізованим. Крім того, Шаріат було доповнено положеннями, затвердженими королівським указом, що охоплює сучасні проблеми, такі як інтелектуальна власність і корпоративне право. Тим не менш, Шаріат залишається основним джерелом влади, особливо у сферах кримінального, сімейного, комерційного і договірного права, а Коран і Сунна є декларованою конституцією країни. У сферах земельного й енергетичного права специфічною рисою є обширні майнові права держави Саудівської Аравії (насправді, Саудівської королівської сім'ї). 

Чинна судова система була створена королем Абдул Азізом, який заснував Королівство Саудівська Аравія у 1932 році і була введена в країну між 1927 і 1960 роками. Вона включає загальні та зведені Шаріатські суди з деякими адміністративними трибуналами для розгляду суперечок щодо застосування специфічних сучасних правил. Судові процеси в Саудівській Аравії проводяться без присяжних. Суди в Саудівській Аравії виявляють слабке додержання формальних процедур, і перший кримінальний процесуальний кодекс країни, виданий у 2001 році, значно ігнорується. Король Абдулла у 2007 році запровадив ряд значних судових реформ, які й досі залишаються не реалізовані. 

Покарання в Саудівській Аравії за кримінальним законом включають публічне обезголовлення, закидання камінням, і ампутацію і шмагання батогом. Серйозні кримінальні злочини включають не тільки міжнародно визнані злочини, такі як вбивство, зґвалтування, пограбування і крадіжку, а й зраду, перелюбство, чаклунство й відьмацтво. На додачу до регулярної поліції, Саудівська Аравія має секретну поліцію Махабіт і «релігійну поліцію» Мутава. Остання забезпечує дотримання ісламських соціальних і моральних норм. Західно-орієнтовані організації щодо людських прав, такі як Міжнародна амністія і Human Rights Watch критикували діяльність обох поліцій так само як і інші аспекти щодо людських прав у Саудівській Аравії. Сюди входить ряд екзекуцій, правопорушення яких є приводом до смертної кари, нестача охорони для обвинувачених в системі кримінального правосуддя, ставлення до гомосексуалів, застосування тортур, нестача релігійної свободи, а так надзвичайно невигідне становище жінок. Albert Shanker Institute і Freedom House також відзвітували про те, що «Діяльність Саудівської Аравії розходиться з концепцією верховенства права»«Rule of Law: Country Studies — Saudi Arabia». Democracy Web: Comparative Studies in Freedom. Albert Shanker Institute and Freedom House. Retrieved 13 February 2013.

Історія    Див. також: Історія Саудівської Аравії

Шаріат (або ісламський закон), головне джерело права у сучасній Саудівській АравіїCampbell, Christian (2007). Legal Aspects of Doing Business in the Middle East. p. 265. ISBN 978-1-4303-1914-6., був поступово розроблений мусульманськими суддями і вченими протягом сьомого — десятого столітьBahl, Taru; Syed, M.H. (2004). Encyclopaedia of the Muslim World. p. 46. ISBN 978-81-261-1419-1.. З часів Халіфату Абассидів у восьмому столітті, розвиток Шаріату був прийнятий за основу закону в мусульманських містах, включаючи Аравійський півострів, і залишався у силі, підтримуваний місцевими правителями, затьмарюючи (доісламське звичаєве право)Hourani, Albert (2005). A History of the Arab peoples. p. 113. ISBN 978-0-571-22664-1. У сільських регіонах, урф продовжував домінувати протягом певного часуHourani, Albert (2005). A History of the Arab peoples. pp. 161—162. ISBN 978-0-571-22664-1, наприклад, був головним джерелом права серед бедуїнів Неджду в центральній Аравії до початку 20-го століттяWynbrandt, James; Gerges, Fawaz A. (2010). A Brief History of Saudi Arabia. p. 183. ISBN 978-0-8160-7876-9..

До 11-го століття у мусульманському світі виникли чотири головні Сунітські школи ісламської юриспруденції (або фікгу), кожна мала свої інтерпретації Шаріату: ханбалітську, малікітську, шафіцьку and ханіфіцькуHourani, Albert (2005). A History of the Arab peoples. p. 158. ISBN 978-0-571-22664-1. У Аравії за перевагу школі Ханбалі виступив Ваххабітський рух, заснований у 18-му столітті. Ваххабізм, сувора форма сунітського ісламуKaim, Markus (2008). Great powers and regional orders: the United States and the Persian Gulf. p. 162. ISBN 978-0-7546-7197-8. була підтримувана королівською сім'єю (Аль Сауд)Bowen, Wayne H. (2007). The history of Saudi Arabia. pp. 69–70. ISBN 978-0-313-34012-3. і зараз домінує в Саудівській АравіїWilson, Peter W.; Graham, Douglas (1994). Saudi Arabia: the coming storm. p. 16. ISBN 1-56324-394-6. Тому із 18-го століття, школа Ханбалі переважала в Неджді і центральній Аравії, серці Ваххабітського ісламу. У більш космополітичному Хіджазі, на заході півострова, обидві школи, Ханафі й Шафі, були в підтримціOtto, Jan Michiel (2010). Sharia Incorporated: A Comparative Overview of the Legal Systems of Twelve Muslim Countries in Past and Present. pp. 144—145. ISBN 978-90-8728-057-4.

Крім того, існували різні судові системи. У Неджді існувала проста система окремих суддів у кожному з великих міст. Суддя призначався місцевим губернатором, з яким тісно працював і розпоряджався стосовно справ. У Хіджазі була більш складна система з судами, що містять групу суддів. У 1925 році Абдул Азіз аль Сауд з Неджду завоював Хіджаз і об'єднав його зі своїми територіями, щоб сформувати Королівство Саудівської Аравії у 1932 роціBowen, Wayne H. (2007). The history of Saudi Arabia. p. 135. ISBN 978-0-313-34012-3. У 1927 році король запровадив нову судову систему в Хіджазі, що містить загальні й зведені суди і постановив, що має застосовуватися Ханбальський фігх Тим не менш, традиційна суддівська система Неджду залишилася в дії в особі консервативної опозиції Неджської релігійної еліти.

Після ознайомлення з судовою системою Хіджазу протягом наступних десятиліть, релігійна еліта дозволила її введення в решті країни протягом 1957—1960. Крім того, із 1930-х Абдул Азіз створив державні трибунали або «комітети», щоб виносити рішення у сферах, що охоплюються королівськими указами, таких як комерційне й трудове правоOtto, Jan Michiel (2010). Sharia Incorporated: A Comparative Overview of the Legal Systems of Twelve Muslim Countries in Past and Present. p. 146. ISBN 978-90-8728-057-4.. Система шаріатських судів і державних трибуналів, створених Абдул Азізом залишалася в силі на місцях до 2007 року, доки не було введено судову реформу(дивитися нижче). До 1970 року судові обов'язки були відповідальністю Великого муфтія, найбільшого релігійного авторитету країни.Nyron, Richard F.; Walpole, Norman C. (1977). Area handbook for Saudi Arabia. p. 188. Однак, коли тогочасний Великий муфтій помер у 1969 році, король Фейсал вирішив не призначати собі наступника і скористався можливістю передати відповідальність до новоствореного міністерства юстиціїHassner, Ron Eduard (2009). War on sacred grounds. p. 144. ISBN 978-0-8014-4806-5.

Шиїтська громада у східній провінції має окрему правову традиціюCordesman, Anthony H. (2003). Saudi Arabia enters the 21st century. p. 286. ISBN 978-0-275-98091-7. Хоча вони й наслідують Шаріат, вони наслідують шиїтську школу юриспруденції ДжафаріHuman Rights Watch (2009). Denied dignity: systematic discrimination and hostility toward Saudi Shia citizens. p. 13. ISBN 1-56432-535-0. У 1913 році, коли Абдул Азіз підкорив територію, він надав шиїтам окрему судову владу у справах релігійного й сімейного права: одного суддю в Катіфі й одного в Аль-Хаса. Така ситуація, коли два судді правлять серед населення близько двох мільйонів, зберігалася до 2005 року, коли кількість суддів збільшилася до семиLouėr, Laurence (2008). Transnational Shia politics: religious and political networks in the Gulf. pp. 248—249. ISBN 978-0-231-70040-5.. У всіх інших сферах права, шиїтська громада залишається під юрисдикцією регулярних сунітських судівHuman Rights Watch (2009). Denied dignity: systematic discrimination and hostility toward Saudi Shia citizens. p. 12. ISBN 1-56432-535-0.

Джерела права

Основним джерелом права в Саудівській Аравії є ісламський шаріат. Шаріат є похідним від Корану і священних переказів Мухаммеда, що містяться в Сунні іджма, чи спільна наукова думка про значення Корану і Сунни розроблена після смерті Мухаммеда і кийас або вирішення справ за аналогією згідно з принципами Корану, Сунни і ІджмиKettell, Brian B. (2011). Introduction to Islamic Banking and Finance. pp. 13–12. ISBN 978-0470978047. Ваххабітська інтерпретація ісламу в Саудівській Аравії використовується кияасом тільки у випадках «крайньої необхідності»DeLong-Bas, Wahhabi Islam, 2004: 96.

Мусульманські країни, які зберігають або приймають шаріат, як правило, визначають, які частини шаріату підлягають виконанню і кодифікуванню (і тим самим модернізовують) їх. На відміну від інших мусульманських країн, Саудівська Аравія розглядає нерегульований шаріат в цілому, як закон землі й не втручається в ньогоPeters, Rudolph (2006). Crime and Punishment in Islamic Law: Theory and Practice from the Sixteenth to the Twenty-First Century. p. 148. ISBN 978-0-521-79670-5.. Отже, він унікальний не тільки порівняно із західними системами, а також у порівнянні з іншими мусульманськими країнами, і відповідно до одного з джерел, є найбільш близькою системою в сучасному світі у вигляді шаріату, прийнятим на появі ІсламуOtto, Jan Michiel (2010). Sharia Incorporated: A Comparative Overview of the Legal Systems of Twelve Muslim Countries in Past and Present. p. 172. ISBN 978-90-8728-057-4.

Відсутність кодифікації шаріату призводить до значної варіації в тлумаченні та застосуванніWilson, Peter W.; Graham, Douglas (1994). Saudi Arabia: the coming storm. p. 201. ISBN 1-56324-394-6. Крім того, немає ніякої системи судового прецедентуOtto, Jan Michiel (2010). Sharia Incorporated: A Comparative Overview of the Legal Systems of Twelve Muslim Countries in Past and Present. pp. 161—162. ISBN 978-90-8728-057-4 так, як Вахабізм відкидає імітацію минулого вчення (такліду) на користь незалежного мислення (іджтигад)DeLong-Bas, Wahhabi Islam, 2004: 100. Однак, Саудівські судді повинні дослідити 6 середньовічних текстів з Ханбалітської школи юриспруденції, перш ніж ухвалити рішенняAl-Farsy, Fouad (2004). Modernity and tradition: the Saudi equation. p. 36. ISBN 978-0-9548740-1-8. Ханбалітськоа школа відома своєю буквалістською інтерпретацією Корану і хадисівCampo, Juan Eduardo (2006). Encyclopedia of Islam. p. 288. ISBN 978-0-8160-5454-1. Якщо відповідь не знайдена в шести ханбалітських текстах, суддя може звернутися до трьох інших основних Сунітських шкіл або застосовувати його незалежні судження і правове обґрунтування, яке називають іджтихад.