Деніс Мак-Квейл (; 12 квітня 1935   — 25 червня 2017) — англійський науковець, соціолог, був фахівцем у сфері медіа та комунікації. Почесний професор у школі досліджень у галузі комунікації Амстердамського університету, запрошений професор в Департаменті політики університету Саутгемптону, почесний доктор університету Гента. Вивчав історію та соціологію в Оксфордському університеті, отримав ступінь доктора філософії в університеті Лідса. Працював у сфері медіа та комунікації, багато уваги приділяв дослідженню аудиторії, медійній політиці та політичній комунікації. Найбільш відомий за своєю науковий працею «Теорія масових комунікації». Нові публікації: «Мак-Квейлова Теорія масових комунікації» 5 видання, видано інтернет ресурсом Sage, 2005 року; «ЗМІ підзвітності та Свобода публікації» 2003 рік.

Біографія

Раннє життя  Деніс народився у Веллінгтоні, англійському графстві Суррей, у сім'ї ірландських іммігрантів, Енні та Крістофер Мак-Квейлів. Післі навчання в коледжі Святого Ансельма, у Біркенхеді, де він показав здібності до мов, він проходив службу в армії Сполученого Королівства (). В 1958 році, він вступив до Оксфордського Університету, для того, що здобути ступінь бакалавра в історії. 

 «Я почав навчатись історії, але був незадоволений через  брак актуальності, нових ідеї та методів. Я знайшов соціологію, записався на післядипломний курс перепідготовки, для того щоб стати соціальним науковцем» (З інтерв'ю з Денісом Мак-Квейлом для Social Science Space, лютий 2012).

Мак-Квейл був зацікавлений в різноманітних формах медіа та був зацікавлений в роботах Річарда Хогарда) та Реймонда Вільямса, та ідеями які виникали в новому Лівому русі. , британська телекомпанія, надавали стипендії в Університеті Лідса, загалом в сфері зв'язків з громадськістю. Перше наукове дослідження базувалося на політичних та культурних аспектах телебачення. Деніс Мак-Квейл отримав докторську в університеті Лідса в 1967 році, з роботою « Фактори, що впливають на громадський інтерес, в телевізійних програмах».

Викладацька діяльність В університеті Лідса Деніс зустрів свою майбутню дружину Розмарі Беверідж.  У 1965 році, він переїжджає до Саутгемптону, й в 1975 році починає викладацьку діяльність.

До 1977 року-викладає соціологію в університеті Лідса.

1977 року-стає професором масових комунікації в Амстердамському університеті.

 1997- Деніс Мак-Квейл формально перебуваючи в відставці від викладацької діяльності, залишається почесним професором Амстредамського університету. Також він стає Запрошеним професором в Департаменті Політики в Університеті Саутгемптона.

В 2006 році Амстердамська школа Комунікаційних досліджень створила Нагороду Деніс Мак-Квейла, за найкращі статті в тематиці комунікаційних теорії.

За свою успішну працю, також викладав та працював в інших організаціях. Загалом в Гарвардському університеті, Колумбійському університеті, в Пенсільванському, Римському університеті, та в Москві-де він отримав звання почесного професора в 2010 році.

Наукова діяльність

Деніс Мак-Квейл працював й здобув визнання наукової спільноти в сфері дослідження політичного та культурного впливу медіа на суспільство. Дослідник, який зробив великий внесок в дослідження масової комунікації. Найвідоміша його праця « Теорії масової комунікації», перше видання було опубліковано в 1983 році. Книга є найпоширенішим підручником в університетах Європи та США. Книга має шість видань: 1983, 1987, 1994, 2000, 2005, 2010. Також планується вихід сьомого видання « Теорії масової комунікації Мак-Квейла», на кінець 2018 року, з авторством колишнього учня Деніса Мак-Квейла, Марка Деузе, який є професором Медійних студії, в Амстердамському університеті.

У 1982 році виходить праця Мак-Квейла «Комунікаційні моделі». Книга досліджує базові комунікаційні моделі, теорії комунікації, досліджує впливу на аудиторію, та описує загальні мас-медійні системи.

« Мак-Квейлова теорія масової комунікації» виданої в 2005 році, автор зосереджує своє дослідження на головних особливостях мас-медіа, та на їхніх ефектах на індивіда та суспільство.

У 1986 Деніс Мак-Квейл спільно з Карл-Ерік Розенгреном та Джеєм Блумерем співзаснували «Європейський журнал про Комунікації» (European Journal of Communication).

Також був співзасновником  «Euromedia Research Group».

Теоретичні погляди

Масова комунікація

 Мак-Квейл розглядає медіа, як певний феномен в суспільстві, він наголошує на тому що медіа є важливим соціальним інститутом, й вказує на необхідності дослідження його функції та рівнів впливу. В «Теорії масової комунікації» Мак-Квейл наголошує на проблематиці дослідження шляхів використання медіа та як вони можуть сприйматися аудиторією. Він наводить приклад з телебаченням, кажучи про те, що телебачення все ще залишається первинним джерелом з розважальною характеристикою, навіть не зважаючи на всі нові зміни й розробки, які відбулися в сфері медіа.Масову комунікацію сам Д. Мак-Квейл розглядає як один з кількох загальносуспільних процесів комунікації, що знаходиться на верхівці піраміди рівнів комунікаційного процесу. Цей термін позначає скоріше теоретично можливий стан і процес, оскільки в чистому вигляді трапляється вкрай рідко. Складовими комунікаційної мережі є засоби доставляння, обміну та активного руху повідомлень, при чому має бути залучена принаймні більша частина членів відповідної групи, у межах якої власне відбувається комунікація. Загальносуспільні мережі утворюються передусім медіа, а також такими технологіями як транспортна, телекомунікаційна, поштова. Мас-медії не є синонімом масовій комунікації, оскільки перші є організованими технологіями, що уможливлюють масову комунікацію. Засоби масової комунікації також можуть бути застосовані й для особистих, приватних або ж організаційних цілей.

Види теорій

Масову комунікацію Д. Мак-Квейл пропонує розглядати через 4 види теорій: соціально-наукову, нормативну, операційну та повсякденну.

Соціально-наукова теорія масової комунікації Сфокусована загалом на розроблення загальних положень про суть, застосування та шляхи впливу масових комунікації, базуючись на дослідженнях систематичного та об'єктивного спостереження за різноманітними формами мас-медіа. Досліджує широкий спектр проблем: від загальних суспільних, до індивідуальних. Теорія пояснює природу масової комунікації. Дана теорія намагається систематизувати, та якщо це можливо з'ясувати об'єктивний погляд на медіа. Часто ґрунтується на інших галузях знання. 

Нормативна теорія Вивчає можливі впливи медіа, як вони можуть діяти на суспільство залежно від виду політичної системи та державного управління, визначає та аналізує, як засоби масової комунікації (ЗМК) мають функціонувати, аби конкретні суспільні цінності були дотримані. Д. Мак-Квейл відзначає її як надзвичайно важливу, оскільки вона має велике значення у формуванні та узаконенні медійних інституцій. Така теорія зазвичай у будь-якому суспільстві відображена в законах, правилах, медійній політиці, громадських дебатах, етичних кодексах. Серед вже існуючих чотирьох нормативних теорій Д. Мак-Квейл запропонував ще дві: теорію медіарозвитку і теорію демократичної участі, або партиципаторну. Зuідно з теорією медіарозвитку, медії мають підтримувати керуючу влади доти, поки країна не вийде на належний рівень розвитку. Вона характерна для країн третього світу. Головним концептом теорії демократичної участі є невизнання комерціалізації та монополізації приватних медіа, а також централізації та бюрократизації суспільного мовлення. Акцент у цій теорії — на потребах та сподіваннях активних споживачів інформації. Вона торкається прав на отримання необхідної інформації, права на відповідь, але роль держави у жорсткому контролі за медіа відкидається.

Теорія соціальної відповідальності

Одна з різновидів нормативної теорії. У рамках даної теорії Д. Мак-Квейл виокремлює шість її основних принципів: Має існувати обов'язок медіа перед суспільством. Необхідно дотримуватися високих професійних медіастандартів. Медіа повинні саморегулюватися в рамках законів. Медіа мають уникати інформації й засобів, які можуть призвести до злочинів, насилля, образ тощо. Медіа мають подавати різні точки зору, передавати різноманітність у суспільстві. Медіапрацівники мають звітуватися перед суспільством.

Операційна медійна теорія Пропонує настанови медіапрактикам. Вона розглядає ідеї, якими медійні працівники керуються на практиці. Її використання допомагає систематизувати досвід добирання новин, догоджання аудиторії, розроблення ефективної реклами, ефективного використання джерел інформації та донесення цієї інформації до користувача.

Повсякденна медійна теорія (теорія здорового глузду) Стосується особистого досвіду та знань у даній сфері, які дозволяють нам усвідомлювати, що відбувається у ЗМК, яку роль вони відіграють, як вони різняться між собою. Її користь полягає в можливості робити послідовний вибір, розвивати критичне мислення, встановлювати власний спосіб життя в медіа-просторі. Наприклад, розрізняти правду й вигадку, «читати між рядками», помічати методи переконання реклами й інших різновидів пропаганди. Терміном «мас-медіа» Д. Мак-Квейл називає потужні засоби комунікації, які мають доступ до кожного члена суспільства та залучає їх. До них належать газети, журнали, телебачення, радіо, кіно, фонографії. Окремо він розглядає Інтернет як окремий новий засіб масової інформації, більш індивідуальний та інтерактивний. Мас-медії мають значний вплив на політичну й культурну сфери. Так, для політики вони є ареною та каналом для широких дебатів, засіб презентації претендентів на державні посади та застосування влади, шляхом поширення інформації та поглядів. Для культури ж виступають у ролі джерела визначень та образів соціальної дійсності та найодностайніший вияв спільної ідентичності.

Особливості медіа Сприяють зростанню та змінам в індустрії управління персоналом, продукуванню товарів та послуг, пожвавленню зв'язків у промисловості. Вміщують інституцію самі в собі, при цьому розвивають власні правила і норми, які пов'язують цю інституцію з іншими; Є владним ресурсом у значенні контролю, управління та інновацій у суспільстві, який може бути замінником для сили та інших ресурсів; Виступають ареною, де здійснюється публічне, національне та міжнародне життя; Виступають місцем розвитку культури; Головне джерело визначень і представлень соціальної реальності для індивідуумів, груп і суспільств; Виражають цінності та нормативні рішення.Квіт С. Масові комунікації: Підручник. — К.: Вид. дім «Києво-могилянська академія», 2008. — 206 с.

Причини, чому люди користуються Засобами масової інформації, за Мак-Квейлом Інформація: Мак-Квейл наголошує, що саме пошук інформацією є однією з важливих причин, чому люди користуються засобами масової інформації. Люди шукають інформацію про нові події, які трапилися в світі, також задля особистого навчання та для того, щоб задовольнити свою цікавість в якомусь предметі знань; Фактор особистості: Мак-Квейл пов'язує цю причину з індивідуальними цінностями й тим, що люди намагаються знайти в медіа. Загалом вони шукають інформацію, пов'язану з зробленими ними або кимось дію, й шукають пояснення їй. Таким чином, вони намагаються з'ясувати, хто вони як особистості, через біхевіористичне пояснення дії певної іншої людини. Інтеграція та Соціальна інтеракція: Мак-Квейл пояснює цей фактор тим, що люди ілюзорно вважають, що засоби масової комунікації відтворюють та замінюють їм соціальну інтеракцію. Прикладом цього може бути відома соціальна мережа Facebook; Розважальна функція засобів масової комунікації: Цей фактор Мак-Квейл пояснює, як бажання людини втекти від своїх проблем та майже заховатися від реального світу. Також каже, що причина людей користуватися ЗМК в контексті розважальної функції, полягає в тому, що вона надає людям опцію для того, щоб розслабитися та допомагає на певний період часу забути про проблеми та важкі ситуації, які виникли. 

Альтернативні моделі суспільства з засобами масової інформації за Мак-Квейлом