Петро́ Фе́дорович Сє́веров (Івано́в) ( , Лисичанськ — 1992, Київ) — радянський прозаїк, журналіст.

Життєпис Народився 10 липня 1910 року в місті Лисичанську (тепер Луганська область, Україна) в родині службовців. Батько його, Федір Іванов, був жандармом у Російській імперії. Дитинство Петра проходило близько шахти «Корунд», що в селі Привільному.

У 1920-ті роки навчавться в гірничо промисловому училищі № 2. У п'ятнадцять років працював помічником на шахті «Дагмара», після закриття якої залишивс без роботи та подався до Маріуполя. Згодом вступив до робітничого факультету в Москві, після навчання ходив у плавання кораблями Радянського торговельного флоту.

В 1933 році закінчив Далекосхідний педагогічний інститут. Після чого повернувся на батьківщину, де в редакції журналу «Литературный Донбасс» розпочав свою літературну діяльність.

Своє перше оповідання «Вдохновение» написав, коли був на флоті, опублікував у журналі «Литературный Донбасс» у 1934 році. Того ж року в Сталіному виходить його збірка «Новеллы о сердце», де він підписується як Сєверов, через минуле свого батька. В 1935 році в різних видавництвах виходять відразу п'ять його книг, де розповідається про тих, кого зустрів під час служби на флоті.Сєверов (Іванов) Петро Федорович

В 1936 році переїхав до Києва. У період Другої світової війни служив кореспондентом армійських та фронтових газет. У видавництві Політуправління Південного фронту вийшли його книжки «Комиссары в бою», «Курс на Запад», «Боевые рейсы мирных машин».

У післявоєнні часи видав твори, в яких описував море та Донщину — «Морские были», «„Рюрик“ в океане», «Курс — Норд», «Беспокойный инок Игнатий», «В русской Америке», «Казак Семейка — служилый человек», «Мореплаватель из Нежина», «Весна в Донбассе» та інші.

У 1959 році на Київській кіностудії імені О. Довженка за його сценарієм був знятий кінофільм «Его поколение».«Его поколение»

Помер в 1992 році в Києві.

Нагороди орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1985) орден Трудового Червоного Прапора (1960) орден Червоної Зірки (20.05.1943) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (22.07.1970)

Примітки