Смартфо́н (з — розумний та phone — телефон) — підкатегорія мобільних телефонів, які поєднують функції надання стільникового зв'язку з виконанням широкого спектра додаткових функцій і можливостей, забезпечуваних відкритими операційними системами й застосунками до них. Відповідно смартфони мають риси персонального комп'ютера, більше постійне сховище інформації, більше оперативної пам'яті та порівняно потужний центральний і графічний процесор.
Для позначення деяких пристроїв, які суміщають функціональність мобільного телефону і кишенькового ПК з кінця 1990-х до 2008―2010-х використовувався термін «комунікатор» (), що характеризується як кишеньковий персональний комп'ютер, доповнений функціональністю мобільного телефону.
Кількість власників смартфонів у 2020 році становила 3,5 млрд людей проти 4,8 млрд звичайних стільникових телефонів, а у 2023 році кількість користувачів смартфонів перевищила половину населення Землі — понад 4,3 млрд. Деякі люди при цьому володіють і тими, і тими. В Україні за підсумками 2019 року, більшість мобільних телефонів (66 %) — смартфони. Більшість смартфонів працюють на базі операційної системи Android. Найпопулярніші у 2020 році смартфони: Samsung Galaxy S20/S20+, iPhone 12/iPhone 12 mini, Samsung Galaxy Note 20 Ultra, iPhone 12 Pro/iPhone 12 Pro Max, OnePlus 8 Pro.
Смартфони і стільникові телефони
Наявність повнофункціональної операційної системи не робить смартфони й комунікатори привабливішими в очах більшості користувачів. Сучасні телефони (моделі середньої цінової категорії і вище) чудово справляються з багатьма завданнями, що виходять за рамки телефонних: робота з електронною поштою, перегляд текстових документів та електронних таблиць, робота з планувальником завдань та іншими. Розширення функціональності телефонів можливо за рахунок J2ME-програм, які підтримуються практично всіма мобільними телефонами, смартфонами і комунікаторами. Екран цілого ряду мобільних телефонів не поступається більшості смартфонів (останнім часом телефони оснащуються і сенсорними екранами), багато моделей оснащені роз'ємом для картки пам'яті. Смартфони в очах даної категорії користувачів виглядають привабливішими за рахунок інших факторів (частково зумовлені просуванням смартфонів і комунікаторів виробниками), таких як: сучасні мультимедійні функції (якісніша камера, розширені можливості відтворення відеофайлів, поліпшені музичні здібності), Wi-Fi, GPS і інших.
Важливо відзначити, що програми, написані спеціально для операційної системи смартфона або комунікатора є повноцінними скомпільований в двійковий код послідовностями низькорівневих мікропроцесорних команд. А з урахуванням того, що у всіх смартфонах встановлені потужніші процесори, ніж у мобільних телефонах, можливості програміста зі створення таких програм практично не обмежені. Спеціалізовані програми функціональніші й раціональніше використовують ресурси процесора, ніж «універсальні» J2ME-програми. Тому смартфони є популярними серед розробників програмного забезпечення і ентузіастів.
Смартфони і комунікатори
В даний час не існує чіткого розмежування між смартфонами і комунікаторами, оскільки функціональність обох класів пристроїв приблизно однакова. Різні експерти і виробники по різному трактують ці терміни. Часто застосовується так званий «історичний підхід», який полягає в наступному: якщо пристрій веде свій родовід від КПК — то це комунікатор, а якщо від мобільних телефонів — то це смартфон. У рамках цього підходу під комунікаторами зазвичай маються на увазі пристрої з сенсорним екраном (може бути доповнений клавіатурою) працюють під управлінням операційної системи Windows Mobile. Пристрої з Windows Mobile, що використовують для введення інформації суто QWERTY — і/або цифрову клавіатуру (аналог телефонного), називаються смартфонами. Більшість пристроїв під управлінням Symbian OS традиційно відносять до смартфонів (за винятком Nokia серій 9xxx, Nokia E90 і деяких інших). В інших випадках позиціювання пристрою залежить від виробника (зазвичай пристрої з звичайним дисплейом відносять до комунікаторів, а до смартфонів відносять пристрої з сенсорним екраном).
Також частина фахівців поділяє комунікатори й смартфони відповідно наявністю або відсутністю повнорозмірної (QWERTY) клавіатури (віртуальної або фізичної).
На початку 2000-х межа між смартфонами і комунікаторами була чіткіше виражена. Перші комунікатори фактично були КПК з додатковим GSM-модулем. Вони не відрізнялися від КПК ні розміром (діагональ екрана 3,5-4 дюйми, роздільна здатність 320×240), ні вагою, а додаткові телефонні функції здорожувало апарат і скорочували час автономної роботи. Смартфони, у свою чергу, мало відрізнялися від телефонів, розмір екрана і його роздільна здатність були невисокі, а функціональність не дотягувала до КПК. Компанія Nokia просуваючи свої смартфони основний акцент робила на дизайні, ігрових і мультимедійних можливостях тощо, не загострюючи увагу на інтелектуальності пристроїв. Однак, з плином часу, продукти, які називають смартфонами і комунікаторами зближувалися. Розміри комунікаторів зменшувалися, а телефонні функції виходили на перший план. Розміри смартфонів навпаки, збільшувалися, а функціональність досягла рівня КПК. Наприкінці 2000-х розміри екрана більшості комунікаторів становили 2,6-2,8 дюймів, а смартфонів — 2,2-2,6 дюйма, типова роздільна здатність екрана обох класів пристроїв 640x360 пікселів.
Історія смартфонів і комунікаторів
Ідеї об'єднання функціональності стільникового телефону і кишенькового персонального комп'ютера з'явилися практично відразу після появи перших кишенькових персональних комп'ютерів на початку 90-х років XX століття. Першою спробою подібної вважається телефон IBM Simon, вперше представлений публіці як концепт у 1992 році компанією IBM. 1994 року цей апарат був випущений в продаж американським стільниковим оператором Bell South. Вартість пристрою становила 900$ до контракту і трохи більше 1000 без нього. Крім телефонних функцій апарат міг виконувати функції органайзера, надсилати та отримувати факси, дозволяв працювати з електронною поштою, а також містив кілька ігор. Клавіш управління не було, всі дії відбувалися за допомогою сенсорного екрана. Внаслідок великих габаритів і ваги (понад 1кг) апарат не отримав значного поширення.
На початку 1996 компанія Hewlett-Packard спільно з Nokia випустили КПК HP 700LX. Фактично це була перероблена модель HP 200LX з місцем для установки стільникового телефону Nokia 2110. Програмна частина також була доопрацьована для тіснішої взаємодії з мобільним телефоном. Ясна річ, цей апарат не можна вважати комунікатором, оскільки він складався з двох незалежних пристроїв.
У серпні 1996 з'явилося перший успішний пристрій, що об'єднує КПК і мобільний телефон в одному корпусі — Nokia 9000 Communicator, що працював під керуванням операційної системи GEOS. Комунікатор володів повнорозмірною QWERTY-клавіатурою й монохромним екраном високої роздільної здатності (640×200). Розміри пристрою становили 173×65×38 мм, а вага — 397г. У закритому вигляді устрій виглядав як звичайний, тільки дещо громіздкий телефон, а в розгорнутому вигляді — як типовий КПК (Handheld PC) того часу. Комунікатор Nokia 9000 за функціональністю не поступався КПК того часу і дозволяв здійснювати дзвінки, проте ОС була закрита і сторонні застосунки встановити було не можна. Головним недоліком пристрою (у порівнянні з КПК) була відсутність роз'ємів для розширення функціональності (PCMCIA і карт пам'яті). Згодом лінійка комунікаторів 9xxx була продовжена моделями 9000i, 9110, 9110i.
У 1997 у Тайвані була утворена компанія HTC, головною метою якої була розробка мобільних пристроїв, які поєднують в собі функціональність КПК і мобільного телефону.
В 1998 компаніями Psion, Nokia, Ericsson і Motorola був заснований консорціум Symbian, метою якого було створення повноцінної операційної системи для мобільних пристроїв.
Аж до початку 2000-х, конкурентів у комунікаторів Nokia практично не було. Окремі моделі випускалися на локальних ринках і успіху практично не мали. Наприклад, в 1999 для американського ринку були випущені комунікатори Qualcomm pdQ 800 і pdQ 1900, що працювали під керуванням Palm OS. Через велику вагу і високу ціну ці апарати провалилися у продажу.
Термін «смартфон» був введений компанією Ericsson в 2000 для позначення свого нового телефону Ericsson R380s. Пристрій мав відносно малі габарити (130×50×26мм) і порівняно невелику вагу (169г). Особливістю пристрою був сенсорний екран, закритий відкидною кришкою (фліпом). Назвою «смартфон» виробник підкреслював інтелектуальність, однак цей апарат не можна вважати повноцінним смартфоном, оскільки він не дозволяв встановлювати сторонні програми (ОС була закритою).
Бурхливий розвиток смартфонів і комунікаторів почався в 2001: компанія Nokia випускає чергову модель комунікатора: Nokia 9210. Ця модель працювала під керуванням Symbian OS 6.0 і була першим пристроєм серії 9xxx з відкритою ОС. Пристрій базувався на новій платформі series 80, несумісної з програмами для попередніх поколінь комунікаторів Nokia. Модель мала вельми значну функціональність, внутрішній екран був кольоровим. Крім того був анонсований телефон Nokia 7650, який вважається першим «справжнім» смартфоном, оскільки він працював під керуванням відкритої для сторонніх розробників операційної системи Symbian OS 6.1 (платформа series 60). Проте, компанія Nokia позиціонувала дану модель насамперед як іміджевий телефон з розширеними мультимедійними функціями, а не як інтелектуальний пристрій з відкритою ОС. Втім, маленький розмір доступної пам'яті (4 Мб) і відсутність роз'єму для карти пам'яті значно обмежували можливості апарату. У тому ж році з'явилися перші комунікатори під управлінням Pocket PC 2000 (наприклад, Siemens SX45).
У 2002 виходить цілий ряд комунікаторів на базі платформи HTC Wallaby (ОС Microsoft PocketPC 2002) та смартфонів на базі платформи HTC Canary (ОС Microsoft Smartphone 2002) під різними торговельними марками (Qtek, O2, Siemens та інші). Комунікатори та смартфони на базі операційних систем Microsoft отримують значне поширення і стають масовими. Неофіційне назва «комунікатор» закріплюється за (Pocket PC) з сенсорним екраном. У тому ж році з'явилися смартфони BlackBerry (отримали велике поширення в США і Канаді) з QWERTY-клавіатурою, орієнтовані на роботу з електронною поштою. У той же час випускається цілий ряд комунікаторів на базі Palm OS, які стали дуже популярними. Комунікатори Nokia через високу ціну так і залишилися нішевими пристроями.
У 2003 компанія Microsoft випускає операційну систему Windows Mobile 2003. Nokia представляє відразу декілька смартфонів під управлінням Symbian OS, а ряд виробників — під управлінням Windows Mobile. Ринок смартфонів починає стрімкий розвиток. У тому ж році виходить перший смартфон на платформі UIQ: Sony Ericsson P800. Дана модель продовжила ряд телефонів Ericsson з сенсорним екраном, що закриваються фліпом, але вже з повним правом мала назву «смартфон». Наприкінці 2003 року компанія Nokia також анонсувала свій перший сенсорний апарат — Nokia 7700 на базі нової програмної платформи series 90. Пристрій повинен був вийти в середині 2004, однак, після декількох переносів терміну випуску було скасовано і в широкий продаж не потрапило. Замість нього в кінці року була випущена модель Nokia 7710 — перший і єдиний смартфон на ринку на базі series 90.