Дорошенки — український козацько-старшинський рід. Отримав шляхетство Королівства Польського.
Відомо, що представники роду Дорошенків пізніше осіли на хуторі поблизу Києва.
Представники Михайло Дорошенко Дорофій, 1650 року пройшов процес нобілітації на Сеймі Речі Посполитої* В. Андрєєв, А. Руденко. Рід Дорошенків… С. 41. Андрій Іван — сосницький сотникТам само. С. 45. Василь, волинський сотник Яків Семен, колезький реєстратор Петро, засідатель Остерського повітового суду Чернігівської губернії Ілля Петрович (1827—1881) — інспектор народних училищ Чернігівщини Опанас Олександр (1820—1881), статський радник, чиновник департаменту поліції у Санкт-Петербурзі Микола (1857—1898), російськомовний поет, видавав рукописний журнал «Правдивое слово». Олександр (пом. 1883), революціонер, політв'язень. Петро Григорій Антоній, ігумен Чигиринського монастиря Степан Федіра NN, донька Никон Григорій Василь — засновник хутора Дорошенкового біля Глухова — важливого родинного осередку, в якому зростало й виховувалося кілька поколінь роду XVIII — початку XX ст. Дорофій Лук'ян, значковий товариш Горпина Дорофієва (пом. 1782) Михайло Васильович Климченко-Дорошенко Степан Яків Степанович (1807—1893), землевласник. Був освічений, мав багатий архів і бібліотеку з великою кількістю українських видань. Василь (1843—1918), «хлопоман», судовий слідчий Ніжинського окружного суду. Микола (1881—1926) — більшовик. Григорій (1846—1910), учений-механік та землевласник. Іван (1848—1914), працював ветеринаром у Вільні. Дмитро (1882—1951) — видатний український історик. Петро (1857—1919) — лікар, державний і громадський діяч, історик-аматор. Яків, янпільський сотник (1689 р.) Гнат Якович, ніжинський полковник (наказний), був досить близьким до гетьмана Скоропадського (генеральний осавул)
Примітки
Джерела В. В. Томазов. Дорошенки // В. Андрєєв, А. Руденко. Рід Дорошенків у громадсько-політичному та культурному житті України (XVII—XX ст.) // Український історичний журнал. — К., № 1 за січень-лютий 2015. — С. 39-56. — ISSN 0130-5247.