Ця стаття про свободу слова в окремих державах.

Свобода слова ― концепція природного права людини на публічне висловлення своєї думки без протиправного обмеження цензурою чи можливістю відповідальності. Таке висловлення не обмежується публічними виступами і в загальному сенсі охоплює й інші форми самовираження. Право закріплене у Загальній декларації ООН з прав людини та офіційно визнане законодавством більшості країн. Проте ступінь фактичної реалізації права на практиці значно варіюється в різних державах. У багатьох країнах, особливо в країнах з відносно авторитарними формами правління, існує відкрита урядова цензура. Цензура також може існувати в інших формах. Окрім того навіть у країнах, які розглядаються як ліберальні демократії, можуть існувати різні підходи до таких питань, як мова ворожнечі, непристойність і дифамація.

Міжнародне право

Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 році, передбачає у статті 19, що:

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. General Assembly of the United Nations (1948-12-10). "Universal Declaration of Human Rights" (PDF) (in English/French). pp. 4–5. Retrieved 2007-05-06.

З формально-юридичного погляду, цей документ є резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а не договором, а тому не є юридично обов'язковим у всій своїй повноті для членів ООН. Окрім того, в той час як деякі з її положень вважаються частиною звичаєвого міжнародного права, існує суперечка про те, якою. Свобода слова в сфері міжнародного права надійно захищена через закріплення в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, який є обов'язковим для близько 150 країн.

При прийнятті Загальної декларації ООН з прав людини, Ірландія, Італія, Люксембург, Монако, Австралія та Нідерланди наполягали на застереженні щодо статті 19, оскільки вона могла би впливати на їх системи регулювання та ліцензування мовлення. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. "List of Declarations and Reservations to the International Covenant on Civil and Political Rights". Archived from the original on 2007-01-22. Retrieved 2007-05-06.

Рівень свободи слова в різних країнах світу значно відрізняється. Деякі країни мають сильні закони про свободу слова, які захищають права людини на висловлення своїх думок. Інші країни мають слабкі закони про свободу слова або зовсім не мають таких законів. Існує кілька міжнародних організацій, які оцінюють рівень свободи слова в різних країнах світу. Одним з таких організацій є "Репортери без кордонів".

Африканський континент

Більшість африканських конституцій забезпечують правовий захист свободи слова. Тим не менш, на практиці ці права здійснюються непослідовно. Заміна авторитарних режимів в Кенії та Гані значно поліпшила ситуацію в цих країнах. З іншого боку, Еритрея не допускає незалежних засобів масової інформації і використовує ухилення від військової служби як привід для розправи з будь-яким інакомисленням, в усній чи іншій формах. Одна з найбідніших і найменших країн в Африці, Еритрея в даний час є найбільшою в'язницею для журналістів; з 2001 року, чотирнадцять журналістів були ув'язнені в невідомих місцях без суду і слідства. Судан, Лівія, Екваторіальна Гвінея також мають репресивні закони і звичаї. Крім того, багато радіостанцій - державні (які є основним джерелом новин для неграмотних людей) та перебувають під жорстким контролем, програми, особливо ток-шоу, що забезпечують можливість скаржитися на уряд, часто піддаються цензурі. Також такі країни, як Сомалі та Єгипет забезпечують правовий захист свободи слова, але він не використовується публічно.

Південна Африка

Південна Африка є, ймовірно, найліберальнішою в гарантуванні свободи слова, однак у світлі расової та дискримінаційної історії Південної Африки, зокрема, в епоху апартеїду, Конституція Південної Африканської Республіки 1996 перешкоджає самовираженню, що пропаганді ворожнечу, засновану на деяких перелічених підставах. "Freedom of Expression". Archived from the original (DOC) on 2007-06-14. Retrieved 2007-05-06. Свобода слова і самовираження захищені й обмежуються Біллем про права ПАР, главою 2 Конституції. Розділ 16 передбачає такі положення:

§ 16 Свобода вираження поглядів

1. Кожна людина має право на свободу вираження думок, яке включає: свободу друку та інших засобів масової інформації; свободу приймати або передавати інформацію чи ідеї; свободу художньої творчості; і академічну свободу та свободу наукових досліджень 2. Право в підрозділі (1) не поширюється на пропаганду війни; підбурювання до можливого насильства; або пропаганду ненависті, яка заснована на ознаках раси, етнічної приналежності, статі або релігії, що є підбурюванням до заподіяння шкоди.

У 2005 році Конституційний Суд ПАР встановив міжнародний прецедент у справі Laugh It Off Promotions CC v South African Breweries International, коли встановив, що право на свободу самовираження невеликої компанії з культурного глушіння (culture jamming) Laugh-it-Off переважає інтереси охорони товарного знаку другого за величиною пивоварного заводу у світі.Laugh It Off Promotions CC v South African Breweries International (Finance) BV t/a SabMark International (Freedom of Expression Institute as Amicus Curiae) 2006 (1) SA 144 (CC)s http://www.saflii.org/za/cases/ZACC/2005/7.html

Судан Богохульство проти релігії є незаконним у Судані відповідно до законодавства про богохульство. Terri Judy (2007-11-27). "Teacher held for teddy bear 'blasphemy'". London:The Independent.

Туніс Незважаючи на туніську революцію, яка призвела до Арабської весни, свобода слова все ще спірне питання і тема невизначеності. Митці, журналісти і громадяни все ще стикаються з багатьма видами переслідувань, коли вони намагаються висловити свої ідеї вільно. Ситуація ускладнена відсутністю в системі правосуддя та серед суддів досвіду і традицій в галузі свободи слова.

13 червня 2013 туніський репер Alaa Yaacoubi (aka "Weld El 15"), був доставлений у в'язницю і засуджений до двох років ув'язнення, тому що його пісня "El boulisia Kleb" ("Менти собаки"), була розглянута як підбурювання до насильства й ненависті. Рішення суду було предметом апеляції, і рішенням апеляційного суду від 2 липня 2013 року Alaa Yaacoubi залишений у в'язниці."Tunisie: le verdict du procès en appel du rappeur Weld El 15 reporté au 2 juillet" ("Tunisia: the verdict on the appeal of rapper Weld El 15 postponed to July 2"), Fethi Belaid, L'Express (AFP), 25 June 2013

Азія Кілька азійських країн надають офіційні правові гарантії свободи слова своїм громадянам. Однак в деяких країнах вони не реалізуються на практиці. Бар'єри на шляху до свободи слова є поширеними і значно відрізняються залежно від країни Асоціації Південно-Східної Азії (ASEAN). Вони включають в себе використання грубої сили в наступі на блогерів в Бірмі, В'єтнамі та Камбоджі, криміналізацію образу величності в Таїланді, використання наклепів і законодавства про безпеку в Сінгапурі та Малайзії, вбивства журналістів на Філіппінах. Harry Roque Jr. (7 November 2013). "Freedom of expression in Asean". Manila Standard Today. Retrieved 8 November 2013. Свобода вираження думок суттєво обмежена в Китаї та Північній Кореї."Asia and the Pacific Human Rights", Amnesty International. Retrieved 8 November 2013. Свобода слова покращилася в М'янмі в останні роки, але ще залишаються значні проблеми. "Burma: Freedom of expression in transition", Mike Harris, Index on Censorship, July 2013. Retrieved 8 November 2013. В азійських країнах немає чіткої кореляції між конституційними гарантіями свободи слова та реальною практикою.

Гонконг У розділі "Глава III: основні права і обов'язки жителів" (第三章: 居民的基本權利和義務) Основного закону Гонконгу:"Chapter III : Fundamental Rights and Duties of the Residents". The Basic Law of the Hong Kong Special Administrative Region of the People's Republic of China. July 13, 2012. Retrieved September 26, 2014. "Chapter III : Fundamental Rights and Duties of the Residents".

Стаття 27: жителі Гонконгу мають право на свободу слова, друку та публікації; свободу асоціацій, зборів, походів і демонстрацій; і право і свободу створювати і вступати в профспілки, право на страйк. 第二十七條: 香港居民享有言論、新聞、出版的自由，結社、集會、遊行、示威的自由，組織和參加工會、罷工的權利和自由。

Стаття 30: Свобода і таємниця листування жителів Гонконгу, повинні бути захищені законом. Ні влада, ні окрема особа не можуть з яких-небудь підстав обмежувати свободу та таємницю спілкування жителів за винятком того, що відповідні органи можуть інспектувати спілкування відповідно до правових процедур для задоволення потреб громадської безпеки або розслідування кримінальних злочинів. 第三十條: 香港居民的通訊自由和通訊秘密受法律的保護。除因公共安全和追查刑事犯罪的需要，由有關機關依照法律程序對通訊進行檢查外，任何部門或個人不得以任何理由侵犯居民的通訊自由和通訊秘密。

Індія

Конституція Індії виразно гарантує свободу слова кожного громадянина, але сама ж дозволяє істотні обмеження. Існують знакові справи Верховного Суду Індії, що підтвердили державну політику спрямовану на сприяння вільній пресі та свободі вираження поглядів кожного громадянина, в інших справах суд залишив у силі обмеження на свободу слова і преси. В Індії, громадяни можуть вільно критикувати політику, політиків, бюрократію та поліцію. Тим не менш, право може обмежуватися на підставі інтересів безпеки, моралі і запобігання підбурюванню. Стаття 19 Конституції Індії говорить, що:

Всі громадяни мають право -

на свободу слова та самовираження; збиратися мирно і без зброї; створювати асоціації або спілки; вільно пересуватися по всій території Індії; жити і селитися в будь-якій частині території Індії; і займатися будь-якою професією, або займатися будь-яким видом діяльності, торгівлі або бізнесу. "19. Protection of certain rights regarding freedom of speech, etc." (DOC).The Constitution of India. 1949-11-26. p. 8. Retrieved 2007-05-06.

Ці права обмежені, тією мірою, щоб не шкодити:

Цілісності Індії Безпеці держави Дружнім відносинам з іноземними державами Громадському порядку Порядності і моралі Повазі до суду Забороні наклепу або підбурювання до правопорушень

Свобода слова обмежена Законом про національну безпеку 1980 року і, в минулому, Ордонансом про запобігання тероризму 2001 року, Законом про терористичну та підривну діяльність (запобігання) з 1985 по 1995 роки, і подібні актами. Свобода слова обмежується також розділом 124А Індійського Кримінального кодексу 1860 року, який стосується підбурювання до заколоту і робить будь-яке самовираження, що містить презирство до влади, караним позбавленням волі на строк від трьох років до довічного ув’язнення. "Section 124A - Sedition", Indian Penal Code, 1860, VakilNo1.com У 1962 році Верховний суд Індії визнав цей розділ конституційним у справі Kedar Nath Singh vs State of Bihar.Kedar Nath Singh vs State Of Bihar on 20 January, 1962, 1962 AIR 955, 1962 SCR Supl. (2) 769, indiankanoon.org

Індонезія Богохульство проти релігії є незаконним в Індонезії відповідно до законодавства про богохульство."Annual Report of the United States Commission on International Religious Freedom May 2009" (PDF). Indonesia. United States Commission on International Religious Freedom. May 2009. Retrieved 2009-06-24.

Іран