Singer (Сінгер) — з 1875 року англійський виробник велосипедів, мотоциклів та автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Ковентрі. У 1955 році компанію купує фірма Rootes Group, а в 1967 році — фірма Chrysler. У 1970 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Джордж Сінгер Джордж Сінгер народився в 1847 році в Кінгстоні, він покинув школу і пішов працювати у фірму John Penn & Sons (м. Гринвіч), яка займалася виробництвом морських двигунів (Вільям Хіллман працював у цьому ж закладі). 1859 року Старлі, який працював садівником у цій фірмі, залишає своє робоче місце і йде працювати на Newton, Wilson and Co, що знаходилася в Лондоні. Хіллман, Герберт і Сінгер їдуть слідом за ним, через кілька років Старлі засновує власну фірму в Ковентрі — Coventry Sewing Machine Co. Він бере собі на роботу Хіллмана, Герберта і Сінгера. 1868 року Сінгер стає майстром, а йому на той момент було всього 21 рік, наприкінці року з Парижа приїжджає молодий племінник Старлея — Іосіа Тернер, який привозить заморське диво — велосипед «Мішо», який з'явився роком раніше. Тернер пропонує дядькові виробляти аналогічну продукцію, і той іде на цей крок, оскільки у швейній промисловості в цей час відбувається падіння попиту. Старлі перейменовує свою компанію в Coventry Machinists Co і з 1869 року починає виробляти велосипеди, маючи замовлення на 400 велосипедів з Франції, проте там розгорається Франко-прусська війна, а розраховувати доводилося на внутрішній ринок, однак публіка прийняла велосипеди чудово.
Заснівання компанії. Виробництво велосипедів У 1873 році Сінгер іде з фірми Старлея працювати на Paragon Cycle Co, але вже через два роки він разом зі своїм зведеним братом Джеймсом Чарльзом Стрінгером засновують свою фірму з виробництва велосипедів — Singer and Co. 1878 року брати патентують велосипед власної конструкції. Велосипедний бізнес ішов непогано, і навіть королева Португалії купує їхню продукцію. У 1890 році Джордж будує велосипед для свого брата Роберта, у якого були ноги різної довжини, він встановив педалі різної довжини, за що преса охрестила цей продукт «Xtra Ordinaries» — екстраординарним.
У 1895 році створюється акціонерне товариство Singer Cycle Co, в раді директорів якого значилися граф Уорік, граф Норбурі, Севіль Ламлі, Пейдж Мослі, Фредерік Фабер МакКейб і сам Джордж Сінгер. Це товариство викуповує активи фірми Singer and Co, вся операція була виконана на гроші Ернеста Тера Хулі, який, крім цього підприємства, скупив ще фірми Bovril Co, Coventry Machinists Co, Cycle Manufacturers Tube Co, Dunlop Pneumatic Tyre Co, Raleigh Cycle Co, Schweppes Ltd, Swift Cycle Co, Trent Cycle Co та іноземні дочірні підприємства фірми Humber, таким чином стаючи велосипедним магнатом.
Виробництво мотоциклів
У 1901 році велосипедна фірма нарешті вирішує вийти на ринок моторних транспортних засобів, для цього у фірми Perks & Birch Motor купується патент на їхній винахід. Едвін Перкс і Френк Бірч сконструювали в 1899 році мотоцикл, у якого одноциліндровий 2-сильний 222-кубовий двигун встановлювався в колесо між алюмінієвими спицями.
Мотоцикл, що не мав коробки передач і надійного приводу, міг мати заднє розташування мотора або переднє, але в такому випадку мотоцикл мав три колеса. Самі Перкс і Бірч були взяті на роботу в Singer Cycle Co.
Початок виробництва автомобілів У 1903 році Сінгер і Стрінгер викуповують фірму у Ернеста Тера Хулі і перейменовують її назад у Singer and Co. З наступного року фірма починає випускати мотоцикли традиційної конструкції, а з 1905 року з'явилися перші автомобілі марки Singer. Як і у випадку з мотоциклами, було вирішено звернутися до сторонніх інженерів, цього разу вибір ліг на фірму Lea-Francis: Лі колись працював на Сінгера і навіть запатентував, перебуваючи у нього в майстрах, стрічкове гальмо заднього колеса. Однак не Лі і не Френсіс були авторами автомобіля, а Олександр Крейг. Крейг побудував 3-циліндровий двигун, об'ємом 1.4 л, який видавав 15 к.с., серед особливостей мотора був верхній розподілвал і надмірно довгі тяги поршня, мотор був дуже плавним, але відлякував покупців через свою незвичайну конструкцію. Автомобілі вироблялися на потужностях Lea-Francis.
У 1906 році в рамках фірми Singer and Co ґрунтується дочірнє підприємство Singer Motor Company, тоді ж було вирішено будувати власні автомобілі. Перші автомобілі оснащувалися покупними моторами: так, двигунами Aster комплектувалася 4-циліндрова модель 12/14НР з 1.8 л мотором, також існувало дві моделі з моторами фірми White & Poppe, ще одна 12/14НР, але з 2-ма циліндрами, об'ємом 2.5 л, і 20/22НР з 4-циліндровим мотором 3.7 л. Усі ці машини оснащувалися карданним приводом.
Крім чотириколісних машин, представили і триколісний автомобіль 7/9НР (900 кубів і 2 циліндри). Незабаром модельний ряд розширився чотириколісними автомобілями: 8/10НР 2 циліндра і 1.8 л мотор (W & P), 10НР 3 циліндра при 1.3 л об'єму (W & P), 12/15НР з 4-циліндровим Aster, об'ємом 2.4 л. 1908 року більшу модель змінила нова машина — 20/25НР з 3.5 л двигуном, а виробництво трициклів у цей час припинилося, так само, як і мотоциклів конструкції Перкса і Бірча.
На початку січня 1909 року (через 3 дні після Нового року) помирає Джордж Сінгер. Стрінгер, який стає біля керма, перестає закуповувати французькі мотори, віддаючи перевагу британським White & Poppe. Усі попередні моделі знімаються з виробництва, а в каталогах за 1909 рік значилася одна-єдина модель — 16НР з 4-циліндровим 2.5 л двигуном, з 1910 року машину модернізували, і вона, отримавши назву 16/20НР, стала оснащуватися мотором 2.8 л; компанію їй склала нова 20/25НР з 4.7 л мотором. Це були міцно зібрані, надійні автомобілі.
У 1911 році з'являються власні мотори, які встановлювалися на новий модельний ряд, що протримався до Першої світової війни. Це були: 15НР з 2.6 л мотором, з 1912 року пішов бестселер фірми — 10НР з 1.1 л 4-циліндровим двигуном і 25НР з 4.1 л двигуном. Крім цих машин, існувала ще одна модель з покупним 3.3 л двигуном — 20НР. Модель 10НР оснащувалася 4-циліндровим 1.1 л двигуном, коробка передач машини була триступінчастою і розташовувалася в одному блоці із заднім мостом. Ця машина була однією з перших «великих автомобілів у мініатюрі», і мала при скромних розмірах відмінні динамічні параметри.
Один колишній спортсмен-велосипедист на ім'я Лайонел Мартін вирішив купити ще один автомобіль до вже наявного у нього Rolls-Royce Silver Ghost, і в 1912 році на автошоу «Олімпіа», що проходило в Лондоні, він зупиняється біля боксу фірми Singer. Його увагу привернула модель 10НР, прямо з виставки машину доставляють у Хеннікер М'юс, де вона була повністю розібрана. Мартін переробив конструкцію штовхачів і розподілвала, після доопрацювань він вирішив випробувати автомобіль: максимальна швидкість 1.1 л автомобіля зросла з 65 км/год, що було досить непогано для малюка, до 110 км/год. Така швидкість була недоступна багатьом досить потужним автомобілям. Мартін стає дилером фірми Singer, пропонуючи «гарячі» версії 10НР.
Сам Мартін використовував у повсюдних змаганнях свій автомобіль, у травні 1914 року він перемагає в змаганнях з підйому на пагорб Естон Хілл. Ця перемога спонукала його побудувати власну машину, використовуючи раму від Isotta Fraschini 1908 і мотор фірми Coventry Simplex, якій він дав назву Aston Martin. Однак війна, що почалася, відклала виробництво його спортивних автомобілів.
У 1915 році у виробництві залишалася тільки модель 10НР, випуск інших машин був згорнутий, але, щоб 10НР не залишалося сиротою, було вирішено продавати ще одну модель — 15.9НР з 2.6 л двигуном, але до кінця року виробництво обох моделей припинилося. 1919 року поновлюється виробництво моделей 10НР, які від довоєнних машин відрізнялися тільки ґратами радіатора. Перші 50 машин були викуплені молодим Біллі (Вільямом) Рутсом, який до війни був учнем на заводах фірми. Він перепродує машини і тим самим заробляє перший капітал для створення своєї автомобільної імперії. Тим часом продажі машин пішли вгору, оскільки повоєнна Європа потребувала доступних і легких автомобілів, а 10НР була якраз трохи важчою новомодних «циклокарів». 1920 року Singer Motor Co починає скуповувати інші підприємства, першою покупкою стала фірма Coventry Premier, яку колись заснував колишній колега Сінгера — Вільям Хіллман (Premier Cycle Co), а з 1914 року ця компанія виробляла 3-колісні автомобілі, виробництво яких тривало до 1923 року, після чого під цією маркою продавали той же Singer 10HP, а в 1924 році марка канула в історію.
У 1921 році модель 10НР ґрунтовно переробили, модернізація торкнулася шасі: коробку передач перенесли на традиційне для них місце, підвіска отримала нові ресори, а спицьовані колеса поступилися місцем дисковим, які поставляла фірма Michelin. Цього року Бікнелл виграє 200-мильні гонки на трасі Брукландс, встановивши рекорд кола з середньою швидкістю в 120 км/год.
У 1922 році головою фірми стає Родольф Фан Де Салі, тоді ж з'являється перша 6-циліндрова модель — 15НР, під капотом цієї машини розташовувався 2-літровий двигун, блок якого був виготовлений з алюмінію. Від молодшої машини вона відрізнялася тільки конструкцією підвіски — ззаду вона була консольною. 1923 року 10НР отримує новий агрегат з верхнім розташуванням клапанів, цей двигун стане основою для всіх наступних моторів на довгі роки.
У цей період фірма купує компанію Coventry Repetition Co (що виготовляла болти, ланцюги і т. д.), Sparkbrook Manufacturing Company (яка до покупки випускала мотоцикли) і Calcott Brothers (автомобільний виробник). Тим часом компанія однією з перших на британському ринку починає пропонувати своїм клієнтам легкі новомодні кузови фірми Weymann, яка виготовляла їх з дерев'яного каркаса, оббитого штучною шкірою. Восени 1924 року 10НР змінила нова модель — 10/26НР з 1.3 л мотором, ця машина дуже непогано розходилася завдяки розумній ціні.
У 1925 році виробництво 6-циліндрової машини припиняється, а виробничі потужності щойно купленої фірми Calcott Brothers переробляються під склад запчастин і офіційний сервіс марки Singer. 1926 року, усвідомивши, що колишня модель росте в габаритах і об'ємі мотора, ідучи з тієї ніші, завдяки якій марка і розкрутилася, була запущена нова початкова модель — 8НР з 850-кубовим мотором, тоді ж модель 10/26НР отримала нові ресори, а також з'явилася більша модель 14/34НР з 6-циліндровим 1.8 л двигуном, який також мав верхній розподілвал. Ця топова модель оснащувалася, на відміну від молодших моделей, гальмами всіх коліс, які до того ж мали вакуумний підсилювач «Клейтона Девандре». Через рік машини були перейменовані: 8НР перетворилася на Junior, 10/26HP — в Senior, а 14/34HP стала Six.
До 1928 року сім заводів і близько 8000 робітників фірми виробляли в рік близько 28 000 автомобілів, в той час як ще кілька років тому продавалося всього 9000 машин на рік — тепер компанія міцно займала третє місце слідом за Morris і Austin. 1928 року Senior отримує 1.6 л двигун, а всі моделі — ширшу колію коліс і нове рульове управління, що полегшувало його. Кузови також отримали новий дизайн, однією з новинок серед кузовів був седан «Sun», який мав м'який верх у передній і задній частині кузова, за бажанням можна було зрушувати шторки і відкривати огляд на небо. У грудні 1928 року Junior з 2-місним кузовом родстер ставить своєрідний рекорд — машина сто разів піднялася і спустилася на пагорб Порлок протягом 15 годин, після чого кузов машини, яким вона була оснащена, отримав власну назву — Porlock. Наступного року Junior отримав ще один кузов — Sportsman's Coupe, який був схожий на Porlock, але мав додаткові місця для дітей.
У 1929 році модель Senior була замінена моделлю Six з 1.8 л 6-циліндровим 37 к.с. мотором, який оснастили бічними клапанами, а замість колишнього Six з'явилася Super Six з 1.9 л 45-сильним мотором, колінвал якого лежав на семи підшипниках. Крім цього, нова машина отримала 4-ступінчасту коробку передач і централізоване змащення шасі, яке активізувалося натисканням педалі з місця водія.