Аматус () — стародавнєA.T Reyes, Archaic Cyprus (1993):124 місто давньогрецьке портове місто, яке знаходиться на західній частині південного берега острова Кіпр. Місто згадується в записах на табличках царя Ассирії Асархаддона в 673/2 році до нашої ериSir Ernest Alfred Wallis Budge 1880, «The history of Esarhaddon (son of Sennacherib) king of Assyria» (The Names of the Twenty-two Kings, p. 104—108), як одно з десяти міст-держав античного Кіпру.

Історія На цьому місці не було виявлено жодних слідів людської діяльності до найдавнішого залізного віку, приблизно 1100 р. до н. е.M. Iacovou, "Amathous, an early Iron Age polity in Cyprus: the chronology of its foundation", Report of the Department of Antiquities, Cyprus (2002) pp 101-22, і жодне місто не згадується на просторі між Кітіоном та Куріоном у списку кіпрських міст з Медінет-АбуAupert, Pierre (November 1997). "Amathus during the First Iron Age". Bulletin of the American Schools of Oriental Research. 308 (308): 19–21.

Легендарним засновником міста був Кінір, пов'язаний з народженням Адоніса, який назвав місто на честь своєї матері Аматуси. Згідно з версією легенди про Аріадну, записаною ПлутархомPlutarch, vita of Theseus (20.3-.5), Тесей залишив Аріадну в Аматусі, де вона померла, народжуючи дитину, і була похована у священній гробниці. Згідно з джерелом Плутарха, аматусяни називали священний гай, де знаходилося її святилище, Лісом Афродіти Аріадни. Згідно з іншим міфом, Аматус був поселений одним із синів Геракла на ім'я Амат (Ἀμάθης), що пояснює той факт йому поклонніня у цьому місті.

Вважається, щонаселення Аматуса були автохтонними, найімовірніше етеокіпрськими або «пелазьким»Catling, Hector William (1996). "Amathus". In Hornblower, Simon; Spawforth, Anthony (eds.). Oxford Classical Dictionary (3rd ed.). Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-521693-8. Їхня негрецька мова підтверджується на цьому місці етеокіпрськими написами на кіпрському письмі, яке єдине в Егейському морі пережило крах бронзової доби та продовжувало використовуватися до IV століття до н.е.Baurain, C. 1984. Réflexions sur les origines d’Amathonte d’après les sources littéraires, in P. Aupert and M.- C. Hellmann (eds) Amathonte I. Testimonia 1. Auteurs ancients, Monnayage, Voyageurs, Fouilles, Origines, Géographie: 109–117. Paris: École Française d’Athènes/Éditions Recherche sur les Civilisations

Аматус було побудовано на прибережних скелях з природною гаванню та процвітав досить рано, невдовзі потребуючи кількох цвинтарів. Греки з Евбеї залишали свою кераміку в Аматусі з X століття до н.е. У постфінікійську епоху VIII століття до н.е. буо побудовано палац і порт. Порт обслуговував торгівлю з греками та левантійцями. Спеціальне місце поховання немовлят, тофет, служило фінікійцям. Для еллінів високо на скелі було збудовано храм, який став місцем поклоніння, присвяченим Афродіті, в її особливій місцевій присутності як Афродіти Аматусії разом з бородатою Афродітою чоловічої статі на ім'я Афродіта. Розкопки виявили останній етап Храму Афродіти, також відомого як Афродісія, який датується приблизно I століттям до н.е. Згідно з легендою, саме тут відбувалася святкова Адонія, під час якої атлети змагалися в полюванні на диких кабанів під час спортивних змагань; вони також змагалися в танцях і співах на честь Адоніса.

Найдавніші залишки, знайдені на цьому місці, — це гробниці раннього залізного віку греко-фінікійського впливу (1000–600 рр. до н. е.). Аматус іноді ототожнюється з Картіхадасті (фінікійське «Нове місто») у кіпрському списку данин Асархаддона з Ассирії (668 р. до н. е.) та деяких фінікійських написах з острова, хоча інші ототожнюють цей Картіхадасті з Кітіоном або його частиною. Він, безумовно, підтримував сильні симпатії до фінікійців, оскільки саме його відмова приєднатися до філеллінської ліги Онесіла з Саламіну спровокувала повстання Кіпру проти Ахеменідської імперії у 500–494 рр. до н. е.,[ коли Аматус був безуспішно обложений.

Під час кіпрського повстання проти персів у 385—380 роках до н.е. Аматус зберіг вірність Ахеменідам. З IV століття до н.е. збереглися постаменти двох скульптур, подарованих останнім царем держави — Андроклом, що зображують його двох синів, Орестея та Андрагора. Їхні написи виконані як етеокіпрською, так і грецькою мовами. 332 року до н.е. номінально визнало владу Александра Македонського. Після смерті останнього у подальшій боротьбі діадохів намагалося зберегти незалежність. Остаточно приєднано до держави Птолемеїв до 294 року до н.е.

Економіка Аматус був багатим і густонаселеним королівством з процвітаючим сільським господарством (зернові та вівчарство) та мідними копальнями, розташованими дуже близько до північно-східного Калавасоса. Див. також Десять міст-держав Кіпру

Примітки